Одним із видів безоплатної медичної допомоги, що здійснюється державними та комунальними закладами охорони здоров’я, є швидка та невідкладна допомога. На догоспітальному етапі цей вид медичної допомоги здійснюють станції (відділення) швидкої медичної допомоги, пункти невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини.

Для надання невідкладної медичної допомоги створюються самостійні станції швидкої медичної допомоги лікувально-профілактичних закладів, що мають у своєму складі відділення швидкої медичної допомоги; обєднання швидкої медичної допомоги, що мать у своєму складі станції швидкої медичної допомоги. Обов’язок надати невідкладну медичну допомогу лежить на всіх відділеннях лікувально-профілактичного закладу. Багаторічний досвід показав, що найбільше доцільною організаційно-функціональною формою швидкої медичної допомоги є станція швидкої медичної допомоги, об’єднана з лікарнею швидкої медичної допомоги. Створення лікарень швидкої медичної допомоги, об’єднаних зі станцією і підстанцією швидкої і невідкладної медичної допомоги, стало важливим етапом удосконалення екстреної медичної допомоги. Цей лікувально-профілактичний заклад нового типу об’єднав у єдине ціле догоспітальний і госпітальний етапи швидкої допомоги. Організація нового типу комплексного лікувально-профілактичного закладу – лікарні швидкої допомоги – почалася ще наприкінці 60-х років 20-го століття. В подальшому доцільність об’єднання станцій швидкої допомоги з багатопрофільними лікарнями була підтверджена практикою охорони здоров’я.

Основними завданнями лікарні швидкої медичної допомоги є, крім тих,що стоять перед будь-яким стаціонарним закладом, надання реанімаційної допомоги і інтенсивної терапії, експрес-діагностики і виведення із важкого стану хворого з порушення життєво важливих функцій.

Ще однією особливістю лікарні швидкої медичної допомоги є те, що на цей тип закладів покладається головна роль по керівництву екстреної стаціонарної допомоги населенню відповідної території, вона ніби керує службою і здійснює контроль за діяльністю, виконуючи організаційно-методичні функції. З цією метою в структурі лікарні швидкої допомоги виділяється спеціальний організаційно-методичний відділ (кабінет), котрий не тільки аналізує діяльність і об’єм екстреної медичної допомоги, її якість і ефективність, але і забезпечує консультативною допомогою заклади міста з питань швидкої медичної допомоги, а також організовує систему підвищення кваліфікації медичного персоналу служби.

Важливими структурними підрозділами лікарні швидкої медичної допомоги є відділення реанімації та інтенсивної терапії. Крім того, особливу роль грає функціонально-організаційна структура приймального відділення, де працює цілодобово бригада лікарів. В лікарні швидкої медичної допомоги хворі чи постраждалі, що знаходяться в стані, який загрожує життю, можуть надходити безпосередньо в реанімаційне чи в спеціалізоване відділення, де функціонують блоки інтенсивної терапії. У місті Львові функціонують дві спеціалізовані лікарні швидкої медичної допомоги: Міська лікарня швидкої медичної допомоги по вул.Миколайчука і Міська дитяча лікарня швидкої медичної допомоги по вул. П.Орлика. В Міській лікарні швидкої медичної допомоги по вулиці Миколайчука є такі відділення: три хірургічних (загальнопрофільних); два гінекологічних (інфекційне та неінфекційне); травматологіче; нейрохірургічне; невропатологічне; два терапевтичних; два анастезіолого-травматологічних; відділення швидкої медичної допомоги.

Міська дитяча лікарня швидкої медичної допомоги має такі відділення: два хірургічних; невропатологічне; нефрологічне; відділення дитячої гінекології; терапевтичне; реанімаційне; відділення швидкої медичної допомоги. Питаннями надання невідкладної медичної допомоги займається Академія медичних наук України. За її пропозицієюу місті Донецьку створено Інститут невідкладної і відновної хірургії (інститут перебуває у віданні Академії медичних наук).

Згідно закону України ,,Про аварійно-рятувальні служби,, від 14.12.1999 року було створено особливий підрозділ, що надає невідкладну медичну допомогу- Державна служба медицини катастроф . Даний підрозділ є особливим видом державних аварійно-рятувальних служб. Основним завданням Служби медицини катастроф є подання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії,епізоотії, радіаційне, бактеріологічне та хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги.Служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністаціями. Координацію діяльності Служби медицини катастроф на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійснюють центральна та територіальні координаційні комісії, що утворюються згідно з законодавством. Організаційно-методичне керівництво Службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Координаційні комісії Служби медицини катастроф є постійно діючими дорадчими позаштатними органами, утвореними з метою узгодження складу та порядку використання в екстремальних ситуаціях медичних сил і засобів Служби медицини катастроф. Комісії узгоджують: склад та порядок використання в екстремальних ситуаціях медичних сил і засобів, які входять до складу Служби медицини катастроф; програми розвитку Служби медицини катастроф відповідних рівнів; плани медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій; заходи щодо удосконалення організаційної структури та функціонування Служби відповідного рівня; плани заходів щодо забезпечення постійної готовності Служби до виконання покладених на неї завдань; заходи щодо підготовки фахівців для Служби; координують роботу із створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів Служби на відповідному рівні. Комісії утворюються на центральному рівні в системі МОЗ України і на територіальних рівнях (в Автономній Республіці Крим, областях та мм.Києві та Севастополі).

До складу Центральної комісії входять повноважні представники МОЗ України, медичних (медико-санітарних) служб МНС, Міноборони, МВС, Мінтрансу, Національної гвардії та Українського науково-практичного центру екстреної