зробити поведінку робітників орієнтованою на них, тобто люди будуть прагнути задоволення вимог контролю, а не до досягнення поставлених цілей. Такі впливи можуть також призвести до видачі зрадливої інформації.
Проблем, що виникають унаслідок впливу системи контролю, можна уникнути, задаючи осмислені прийнятні стандарти контролю, установлюючи двосторонній зв'язок, задаючи напружені, але досяжні стандарти контролю, уникаючи зайвого контролю, а також винагороджуючи за досягнення заданих стандартів контролю.
4.3. Характеристики ефективного контролю.
Поведінка людей, природно, не єдиний чинник, що визначає ефективність контролю. Для того щоб контроль міг виконати свій прямий обов‘язок, тобто забезпечити досягнення цілей організації, він повинний володіти декількома важливими властивостями.
Контроль є ефективним, якщо він має стратегічний характер, націлений на досягнення конкретних результатів, є вчасним, простий і економічним.
Коли організації здійснюють свій бізнес на закордонних ринках, функція контролю набуває додаткового ступеня складності.
Контроль на міжнародному масштабі є особливо важкою справою через велике число різноманітних областей діяльності і комунікаційних бар'єрів. Результативність контролю можна поліпшити, якщо час від часу проводити зустрічі відповідальних керівників у штаб-квартирі організації і за кордоном. Особливо важливо не покладати на іноземних керівників відповідальність за рішення тих проблем, що від них не залежать.
Висновки.
Утримання управлінської діяльності передбачає організацію менеджерами конкретних функцій (вони мають і інші назви: специфічні, особливі), обумовлених горизонтальним поділом праці. Такі функції визначають його спрямованість на конкретний об'єкт керування і цілком залежать від організації. Утримання конкретних функцій керування в різноманітних організаціях відбиває їхні специфічні особливості - призначення, тип виробництва, складність продукції, спеціалізацію і т.п.
Для комерційних організацій характерні такі з них: керування основним і допоміжним виробництвом; підготуванням виробництва; працею й оплатою праці; збутом продукції; матеріально-технічним забезпеченням виробництва; капітальним будівництвом; керівництво науково-технічним розвитком; кадрами; урахуванням і аналізом діяльності; цінними паперами; фінансами; маркетингом і т.д.
Кожна конкретна функція керування в організації є комплексної по утриманню і включає у свій склад загальні функції: планування, організацію, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання. Комбінування, суміщення функцій властиві об'єктам керування з характерною єдністю системи функцій керування процесом виробництва, суб'єктом керування і їхньої функціональної діяльності в процесі досягнення цілей організації.
Розподіл функцій на загальні і конкретні - умовно, тому що в реальних умовах вони не існують окремо один від одного, а тісно переплітаються, взаємно проникаючи і доповнюючи один одного. При цьому загальні функції не відокремлюються, вони присутні в кожній конкретній функції.
Таким чином, функції менеджменту знаходяться в діалектичному зв'язку, взаємозумовленості і єдності і щоб ефективно реалізовувати ту або іншу функцію менеджменту, необхідно виконати весь комплекс функцій, що ставляться до визначеної сфери керування роботою підприємства, спираючись на різноманітні методи управлінської діяльності.
Використана література.
Афонин А. С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учебное пособие. — К.: МЗУУП, 1994.—304с.
Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К, 1995.
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.:КМЕУ, 1998.—268с.
Маркетинг: Учебник / А. Н. Романов, Ю. Ю. Корлюгов, С. А. Красильников и др. / Под ред. А. Н. Романова. — М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. — 560 с.
Трейси Диана Менеджмент с точки зрения здравого смысла. - М.:Автор, 1993.
Туленков Н. В. Ключевая позиция стратегического менеджмен-та в организации// Проблемы теории и практики управле-ния. — 1997. — № 4. — с. 105-109.
Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 512с.
Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организа-ционных форм управления в Украине // Персонал. — 1997. — №4.—с. 3-7.
Черчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994.—685с.
Шалушкин Н. Н. Основы менеджмента и бизнеса. - К.:МАУП, 1995.