управління, розрахунок потреби в персоналі необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації;
2. Підсистема підбору, розстановки, оцінки і безперервного навчання персоналу. Основними завданнями тут є якісне забезпечення об'єктів і структур управління необхідним персоналом, а також організація ефективного стимулювання його діяльності;
3. Підсистема раціонального використання персоналу на виробництві, що має метою здійснення комплексу заходів зі створення високопродуктивних виробничих колективів.
Методи управління персоналом діляться на три основні групи:
1. Економічні (прогнозування і планування роботи з персоналом, розрахунок балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреби в персоналі і джерел її забезпечення);
2. Організаційно-розпорядницькі (способи впливу на працівників засновані на використанні встановлених організаційних зв'язків, правових засад і норм);
3. Соціально-психологічні (конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу і окремих працівників).
До основних принципів управління , відносяться:
- Плановість керівництва;
- Поєднання морального і матеріального стимулювання;
- Підбору і розстановки кадрів за їх особистими і діловими якостями.
2. Етапи управління персоналом.
1. Планування персоналу (розробка плану задоволення майбутніх потреб в людських ресурсах);
2. Набір персоналу (створення резерву потенційних кандидатів з усіх посад);
3. Відбір (оцінка кандидатів на робочі місця і відбір кращих з резерву, створеного ходом набору);
4. Визначення заробітної плати та пільг (розробка схем організації і структури заробітної плати, системи пільг з метою привернення найму, збереження і відтворення працівників);
5. Профорієнтація та адаптація (інструктаж найнятих працівників, розвиток у працівника розуміння того, чого очікує від нього підприємство і яка праця отримує на підприємстві заслужену оцінку);
6. Навчання (розробка програм навчання трудових навичок, які знадобляться для ефективного виконання роботи);
7. Оцінка трудової діяльності (розробка методик оцінки трудової діяльності та донесення їх до працівника);
8. Підвищення, пониження, перевід, звільнення (розробка методів переміщення працівників на посаду з великою чи меншою відповідальністю, розвиток їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи ділянки роботи, а також процедур припинення договору найму);
9. Підготовка керівних кадрів , управління просуванням по службі (розробка програм, що спрямовані на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів).
Планування персоналу є складовою частиною планування роботи підприємства. Воно тісно пов'язане з планом виробництва планом НДР, фінансовим планом, планом обороту, планом інвестицій. В свою чергу, якщо перелічені плани будуються без врахування планування персоналу – вони заздалегідь будуть мало ефективні.
Планування персоналу складається з трьох етапів:
1. Оцінка наявного персоналу;
2. Оцінка майбутньої потреби;
3. Розробку програми задоволення майбутньої потреби.
Отже планування персоналу – це цілеспрямована діяльність з забезпечення пропорційного та динамічного розвитку персоналу, розрахунок його кваліфікаційної структури, визначення загальної і додаткової потреби персоналу в майбутньому періоді.
В плануванні персоналу необхідно виділяти два рівні:
1. Повний статистичний аналіз наявних кадрів на підставі детальної їх класифікації за посадою, статтю, віком, стажем роботи, кваліфікацією, видом оплати та ін.;
2. Прогнозування потреби в кадрах на підставі аналізу тенденцій, які виявлені постійним вивченням кадрів з врахуванням росту населення, змін в структурі освіти та міграційних потоків та ін.
Комп'ютеризація кадрової роботи дозволяє проводити швидкий аналіз кожної ознаки. Якщо ця робота ведеться систематизовано, впродовж тривалого часу, то прогнозування чисельності, якісного складу працівників буде точним і без особливих складнощів.
Проектна чисельність основних виробничих робітників без поділу за професіями) Чп визначається:
Чп = Т : Ф,
Де Т – загальна трудомісткість виробничої програми; Ф – річний ефективний фонд робочого часу в розрахунку на одного середньоспискового працівника.
Питома вага спеціалістів в загальній чисельності персоналу на промислових підприємствах складає 10-12%. Більш детально чисельність спеціалістів визначається:
1. Загальна потреба на кінець планового року Ппл:
Ппл = Чпл х Н,
де Чпл – загальна потреба персоналу на кінець планового року; Н – коефіцієнт насиченості спеціалістами.
Коефіцієнт насиченості спеціалістами визначається відношенням величини загальної потреби в спеціалістах (кількість посад, що підлягають заміщенню) на кінець базового року Пб , до загальної чисельності тих, що працюють в базовому році Чб в процентах:
Н = (Пб / Чб)х100.
2. Додаткова потреба в спеціалістах Д визначається сумою наступних складових:–
додаткової потреби на приріст посад, що підлягають заміщенню спеціалістами в зв'язку з розширенням виробництва чи збільшенням обсягів робіт, Дпр;–
додаткової потреби на відновлення природного вибуття спеціалістів та практиків (практики – недипломовані працівники, які знаходяться на посадах спеціалістів), Ду;–
додаткової потреби в спеціалістах для часткової заміни практиків, Дз.
Отже:
Д = Дпр + Ду + Дз .
Додаткова потреба в спеціалістах в зв'язку з приростом їх посад :
Дпр = Ппл - Пб ,
де Ппл – загальна потреба на кінець планового року; Пб – загальна потреба на кінець базового року.
Додаткова потреба на відновлення природного вибуття спеціалістів та практиків визначається за формулою:
Ду = Пб х Ку ,
де Ку – середній коефіцієнт природного вибуття спеціалістів і практиків:
Ку = ( Ку1 + Ку2 + Ку3 + Ку4 + Ку5 + Ку6 + Ку7 ) / 7 ,
де Ку1, Ку2,…, Ку7 – річні коефіцієнти природного вибуття спеціалістів і практиків не менш ніж за 7 років.
Додаткова потреба в спеціалістах для часткової заміни практиків :
Дз = Чпр х Кз ,
де Чпр – чисельність практиків на кінець базового року; Кз – коефіцієнт часткової заміни практиків (приблизно 3% за рік).
Формування персоналу – особлива стадія, в процесі якої закладається основа інноваційного потенціалу підприємства і перспективи подальшого розвитку. Ця стадія є виключно важливою в життєвому циклі підприємства. Відхилення чисельності персоналу від науково обґрунтованої потреби підприємства в той чи інший бік негативно впливає на рівень трудового потенціалу. Недостатність персоналу – це недовикористання виробничого потенціалу та надмірного навантаження працівників, надлишок персоналу не дозволяє повністю використовувати творчий потенціал