Для менеджера важливо володіти різноманітними методами прийняття рішень, зокрема методом причин і результатів, що використовується для аналізу і рішення найрізноманітніших виробничих задач.

У практику менеджменту усе більше уваги приділяється організації групової діяльності, зокрема, груповому прийняттю рішень. Досвід показує: чим повна участь робітників у процесі керування, тим вище результати їхньої діяльності, що дозволяють легше вводити різноманітні якісні зміни у виробництво.

Групове ухвалення рішення націлено на перехід від подчиненя індивідуальному рішенню керівника до колективному, що виражає точку зору колективу в цілому. Групи, у яких добре розвита взаємодія і порозуміння, більш успішно уникають помилок і невдач у роботі. Спільна діяльність по виробітку рішення створить сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, при якому стає можливим самоврядування. Якщо прийняте рішення групою проводиться в життя, те, як правило, члени групи не тільки охотніше його виконують, але і більш ефективно. У ході колективних обговорень виконавці учаться розуміти один одного, погоджувати свої дії й інтереси.

Процес керування неможливий без механізму узгодження окремих дій і інтересів між собою для перебування оптимального режиму функціонування колективу. Найбільше відомими методами групового ухвалення рішення є метод номінальної групи, що дозволяє виявити і зіставити індивідуальні думки, судження, виробити колективне рішення. Звичайно робоча група розбивається на підгрупи по 5-10 чоловік. Потім оголошується задача. Наприклад: визначити, які заходи необхідно провести в колективі цеху (ділянки) у зв'язку з переходом на оренду. Дається невеличкий час (5-10 мин) для того, щоб учасники обговорили умови задачі, уточнили цілі рішення. Цей період роботи можна назвати інструктажем. Потім випливають етапи роботи.

Перший етап. Індивідуальна робота (10-15 мін). Кожний член підгрупи письмово формулює своя відповідь на задачу. Йде мовчазне генеріровання своїх ідей, їхнє обмірковування, розмови як правило, не припускаються. Після закінчення запису ідей (заходів), переходять до другого етапу.

Другий етап. Керівник просить кожного учасника дати свою відповідь. Так продовжуються доти, поки всі запропоновані ідеї будуть зафіксовані. Розмова припускається тільки між керівником і членами групи. На цьому етапі важливі гласність і відсутність оцінних суджень.

Третій етап. У його межах відбувається з'ясування ідеї. Записані відповіді зачитуються, щоб переконатися в тому, що всі учасники їх зрозуміли правильно. Кожний учасник може запропонувати своє бачення завдання, зміна формулювання, уникаючи при цьому оцінних суджень. У ході такого обговорення не виключені розбіжності і група може прийти до висновка, що деякі показники доцільно виключити або об'єднати. На цьому етапі важливий темп роботи і реалізація цілі (відокремити ідеї від авторів, увага членів групи зосередити на з'ясуванні ідей, а не на їхній оцінці). Якщо є значне дублювання і відсутність однозначного розуміння утримання ідеї з боку членів групи, то такий етап може виявитися непродуктивним.

Четвертий етап. На цьому етапі здійснюється голосування. Учасники відбирають найбільше важливі ідеї і ранжирують їх. Для цього кожному учаснику видаються порожні картки зі знаками "н". Потім пропонується відібрати 7-8 найбільше важливих ідей із наявного переліку. На картці записується їхній порядковий номер із списку. Коли робота закінчена, усім пропонується покласти картки перед собою і проранжировати у такий спосіб: а) вибрати саму важливу ідею (на думку учасника групи), написати букву "н" і відкласти; б) із карток, що залишилися, вибрати найменш важливу ідею і позначити цифрою 1; в) із карток, що залишилися, знову відібрати найбільше важливий пункт, позначити знаком "н-1" і т.д.

Ранжирування продовжується доти, поки не будуть пронумеровані всі картки. Після цього провадиться підрахунок голосів і результати заносяться в таблицю.

Картки сортують відповідно до даного таблиці. Робота на четвертому етапі дозволяє учасникам висловити своє відношення до кожного заходу при відсутності тиски з боку групи. Метод номінальної групи являє собою конструктивний шлях дозволу конфліктів і відбиває ступінь узгодженості, що може скластися у відношенні тієї або іншої ідеї. Хоча учасник може і не погодитися з остаточним груповим результатом, він, як правило, підтримає його в якості підсумкового результату діяльності групи.

Наприкінці проробленої процедури коротко обговорюються результати ранжирування.

Модель Дельф. Даний метод допомагає вибрати з запропонованої серії альтернатив кращу. Наприклад, при прийнятті рішень мають місце такі типові помилки.

1. Непродумані рішення звичайно ведуть до прийняття рішень, не підготовлених до їхнього виконання.

2. Приймати "сліпі" рішення означає "закривати очі" на можливі негативні наслідки рішення або зовсім не думати про неї.

3. Егоцентричне рішення - орієнтація тільки на самого себе і власне вигоду, не турбуючись про наслідки для інших.

4. Емоційні рішення - прийняття рішень, виходячи з власного настрою, не думаючи про їхню раціональність.

5. Геніальні рішення - прийняті рішення, що спираються тільки на свою інтуїцію.

6. Самовдоволені рішення, засновані на власній непогрішності ігнорування радам інших людей.

7. Упрямі рішення - небажання учитися на раніше прийнятих помилкових рішеннях.

У підприємницькій діяльності корисно витягати користь із допущених помилок - не тільки чужих, але і власних.

Спробуйте усвідомити найбільше поширені помилки. Спробуйте їх усвідомити, витягти урок для себе. Члени групи дають оцінку кожній альтернативі у визначеній послідовності із трьох етапів.

Перший етап. Ранжируються альтернативи по ступені значимості (поширеності) із погляду учасника обговорення. Кожній альтернативі присвоюється свій порядковий номер. На перше місце ставлять ту альтернативу, що вважають головної (більш поширеної), на друге місце - менше важливу і т.д. (позначення Ра, Рб, Рв... Рн ранг).

Другий етап. Кожна альтернатива оцінюється по десятибальній шкалі в