місцезнаходження рекреаційних ресурсів, які являються практично основним фактором туристичної індустрії.
При управлінні підприємствами готельного господарства та туризму необхідно враховувати непервинність туристичної послуги, турпродукт ще не став товаром першої необхідності навряд стане їм у найближчий час. Крім цього, на туристичних послугаг більше, ніж на інших платних полслугах відображаються зміни покупної спроможності насення. Продавець турпослуги не має можливості представити її зразок- еталон, має знайти аргументи у перевагу для свого товару-послуги, а це можливо зробити тільки при добре налагодженній системі маркетингу.
Крім цього, у зв’язку з непостійністю якості послуги, виникає необхідність її постійного контролю, тобто ця функція менеджменту набуває особливого значення. Туристична послуга унікальна. Це маршрут подорожі, умови проживання та вартість і т.д. Навіть два тура по одному і тому ж маршруту однієї організації часто проходять по-різному (це стан транспортного засобу і події в країні перебування і т.п.).
Отже, стратегія в сфері туризму розглядається як конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає туристичне підприємство, як своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного просування до зовнішніх, неконтрольованних фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.
Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись туристичне підприємство. Найчастіше за зразок беруть процвітаюче підприємство готельного господарства та туризму, аналізують його позитивні сторони діяльності і намагаються скористуватися його досвідом.
З іншого боку, стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується “бачення” його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу.
Для розробки стратегії кожне туристичне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію, конкурентні переваги, особливості організації бізнесу, ринки збуту, де діє фірма,послугу, ресурси, структуру,виробничу програму, організаційну культуру.
Отже, стратегія:
- дає визначення основних напрямів і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання туристичного підприємства в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріорітетах;
- є способом встановлення взаємодії організації з зовнішнім середовищем;
- формується на основі дуже узагальненної, неповної та недостатньо точної інформації;
- постійно уточнюється в процесі діяльності туристичного підприємства, чому має сприяти добре налагодженний зворотній зв’язок;
- через багатоцільовий характер діяльності організації має складну внутрішню структуру, тобто можна ставити питання про формування системи стратегій у вигляді “стратегічного набору;
- є основою для розробки стратегічних планів, програм і проектів, які є системною характеристикою напрямів розвитку підприємства;
- є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства, способом досягнення енергії;
- є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ланок ОСУ;
- є основним змістовним елементом діяльності вищого управлінського персоналу;
- є фактором стабілізації відносин в організації;
- дає змогу налаггодити ефективну мотивацію, контроль, облік та аналіз, виступаючи як стандарт,котрий визначає успішний розвиток і результати.
Кожен процес чи явице можуть давати лише те, що є в їхньому потенціалі.
Стратегія - це багатогранне та дуже ефективне для діяльності туристисного підприємства творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів підприємства.Тому дуже важливо чітко визначити, чого саме не треба очікувати від стратегії.
Чого не дає стратегія:
негайного результату;
100% передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття “винятково правильних рішень”;
продаж товарів та послуг у запланованних обсягах;
забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначенні;
100% виконання всіх стратегічних наставок;
визначення стандартного переліку дій та етапів розробки стратегії для всіх без винятку суб’єктів туристичної індустрії;
обов’язкове виживання туристичного підприємства в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує ймовірність виживання підприємства взагалі);
Чим не повинна бути стратегія :
“вилитим у бронзі планом”, який треба виконувати за будь-яких умов і будь-якою ціною;
переліком сухих стандартних форм і документів, де втрачається основна ідея існування та розвитку підприємства:
простотою агрегацією продуктових, ресурсних і функціональних планів;
планом “обсягом 100 сторінок” ;
ідеєю лише вищого управлінського персоналу;
розробленною та виконаною в умовах конфлікту;
заміною здорового глузду та інтуїції;
Аналіз діяльності туристичних підприємств у ринковій економіці дав змогу відокремити фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії:
потреби споживачів;
наявність можливості та період впровадження необхідних нововведень різних типів;
наявність необхідних ресурсів;
можливості використання власних та залучених капіталовкладень;
рівень діючої технології та можливості її модифікації;
тип і масштаб використання сучасних інформаційцних технологій;
кадровий потенціал;
В туристичній сфері розрізняють такі стратегії:
Залежно від класифікаційної ознаки:
за рівнем управління, на якому розробляється стратегія;
за стадією “життєвого циклу” туристичного підприємства;
за характером поведінки на ринку;
Залежно від рівня управління, на якому розробляються стратегії:
корпоративну;
ділову;
функціональну;
ресурсну;
оперативну стратегії.
Серед загальних стратегій, які мають місце впродовж “життєвого циклу” туристичного підприємства:
стратегія зростання;
стратегія стабілізації;
стратегія зростання;
За характером поведінки на ринку:
активну;
пасивну;
Вибір стратегії зумовленний цілями організації (легкими чи складними), ризиком, на який йде компанія, зовнішнім та внутрішнім середовишем фірми.
Розрізняють активну і пасивну стратегії.
Активна стратегія характеризується:
1.Диверсифікацією (постійним розширенням діяльності туристичного підприємства).
2. Технологічною орієнтацією (підприємство виготовляє нові товари та послуги, а потім оцінює можливості ринку).
3. Наступальністю (бажання випередити конкурентів у випуску та реалізації нових послуг).
Пасивна (реактивна) стратегія характеризується:
1.Концентрацією діяльності на визначенного споживача.
2.Ринковою орієнтацією (підприємство вивчає потребу споживача,а потім визначає технологічні можливості для розробки цієї послуги, який може задовільнити цю потребу).
3.Обороною (підприємство захищає свою частку ринку шляхом оновлення продукції у відповідь на дії конкурентів).
Пасивний вид стратегій може набувати двох форм:рецептивної та адаптивної;
Для рецептивної стратегії характерне обмеження інновацій, використання вже перевірених управлінських рішень і методів.
Адаптивна стратегія має на меті утриматися серед новаторських фірм шляхом негайного використання нових рішень, зразків тощо.
Визначення стратегії для підприємства туристичної індустрії принципово