У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.

Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним, що базується на глибокому аналізу та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.

Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.

Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичн6 витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.

Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

зниження ваги виробів;

зменшення питомої витрати матеріалів;

скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;

використання відходів та побічних продуктів;

утилізація вторинних ресурсів;

заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.

Способи економії матеріальних ресурсів:

первинна обробка та збагачення сировини;

комплексна переробка сировини;

застосування ресурсозберігаючої техніки;

запровадження маловідходної та безвідходної технології;

удосконалення матеріальних нормативів;

поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

упорядкування системи ціноутворення;

застосування дійової системи економічного стимулювання.

Комплексна переробка сировини – це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи.

Вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання. Які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції.

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообороту в іншу. Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

коефіцієнт оборотності;

коефіцієнт завантаження;

тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності () показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних засобів ():

, оборотів.

Коефіцієнт завантаження () - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

.

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту () показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається:

, дні.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

грн.,

де - прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

- відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн.;

- обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

, %,

де Р - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

- балансовий прибуток у звітному році, грн.;

- середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році, грн.;

- загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Обґрунтувати економічну доцільність проведення капітального ремонту, ремонту з модернізацією або заміни застарілої машини новою на основі наведених нижче даних.

Показники | Одиниця виміру | Варіанти машин

І | ІІ

1. Річна виробнича потужність машини | тис. умовних одиниць

а) нової | 120 | 180

б) старої капітально відремонтованої | 80 | 150

в) старої капітально відремонтованої і модернізованої | 110 | 165

2. Тривалість ремонтного циклу | роки

а) нової | 4 | 6

б) старої капітально відремонтованої | 3,5 | 5,2

в) старої капітально відремонтованої і модернізованої | 3,8 | 5,7

3. Вартість нової машини | грн. | 1200 | 1800

4. Вартість капітального ремонту | грн. | 550 | 600

5. Вартість капітального ремонту і модернізації | грн. | 680 | 760

6. Втрати від недоамортизації старої машини в разі її заміни | грн. | 300 | 340

Розв’язок:

Для розрахунку ефективності витрат на капітальний ремонт машини використовуємо формулу:

Для першого варіанту для другого варіанту

Так, як в нас має плюсовий вираз в обох варіантах, то капітальний ремонт є економічно виправданий.

Для розрахунку ефективності витрат на капітальний ремонт та модернізацію машини використовуємо формулу:

Для першого варіанту для другого варіанту

Так, як в нас має плюсовий вираз в обох варіантах, то капітальний ремонт з модернізацією є також економічно виправданий.

Список літератури:

Економіка підприємства

За ред. По кропивного С.Ф.

«Видавництво «Хвиля-Прес»

Київ – 1995

Економіка підприємства

Бойчик І.М. Харів П.С.

Видавництво «Сполом»

Львів – 1999

Економіка підприємства

За ред. Петровича Й.М.

Видавництво «Магнолія плюс»

Львів – 2004