|
Один. вим. | Числове значення | Алгоритм розрахунку
1 | 2 | 3 | 4 | 5
1. Реалізована продукція за собівартістю | Qв (с/в) | тис. грн. | 2961.44 | Qв* З1грн. ТП
2. Затрати на 1 гривню товарної продукцію | З1грн ТП | грн. | 0.83 | задано
3. Норматив оборотних фондів, в т.ч.: | Нм | дні | 104 | У абвгд
а) ДСП | дні | 18 | задано
б) металічні вироби | 25
в) шурупи | -II- | 22 | задано
г) лако-фарбувальні матеріали | -II- | 24 | задано
д) готова продукція | 15
4. Нормовані оборотні засоби, в т.ч.: | Ос | тис. грн. | 91,218 | У абв
а) ДСП | тис. грн. | 31,447 | 939,652*18
360
Продовження таблиці 6.1
б) металічні вироби | тис. грн. | 14,888 | 266,139*25
360
в) шурупи | | тис. грн. | 1,191 | 21,409*22
360
Коефіцієнт обертання: Коб= QB/Ос = 2961.44 = 32.47 (обороти);
91.218
Тривалість одного обороту: Тоб = Т/Коб= 360 = 11 (днів);
32.47
Тривалість одного обороту після зниження на 5 днів:
Тоб? = Тоб- 5 днів = 11 – 5 = 6 (днів);
Коефіцієнт обертання після зниження тривалості обертання на 5 днів:
К'об = Т/Т’об = 360 = 60.83 (обороти);
6
Можливе вивільнення оборотних засобів при зменшенні одного обороту на 5 днів: О?с=Qв/К'об= 48.684 (тис. грн.);
?Ос =О?с-Ос = 48.684 – 91.218 = - 42.534 (тис. грн.);
Збільшення випуску продукції при повному використанні оборотних засобів і зниженні тривалості обороту:
?Qв = К'об*Ос-Ов = 60.83 * 91.218 – 2961,44 = 2587.351 (тис. грн.);
РОЗДІЛ 7
Затрати на виробництво продукції
Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів
для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім вико-нанням підприємством своєї основної функції — ви-готовлення продукції (надання послуг).
Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюють-ся з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інстру-мент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устат-кування, управлінського персоналу тощо).
Витрати мають натуральну та грошову форми. Пла-нування й облік витрат факторів виробництва в нату-ральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, ос-кільки вона виражає вартість продукції (послуг).
Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі — це виплати за придбані чинни-ки виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
Ясна річ, що будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. Стосовно виробничого підприємства цей загальний принцип діяльності, що його покладе-но в основу визначення собівартості продукції, виражається фор-мулою «Витрати — Випуск».
Собівартість продукції— це грошова форма витрат на підго-товку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаю-чи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно харак-теризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ре-сурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому со-бівартість є одним із важливих показників ефективності виробниц-тва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це вияв-ляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас об-межником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, рин-кова ціна якої є нижчою за її собівартість).
Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які вклю-чаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначе-ними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розпо-ділу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на:
- дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;
- підготовку й освоєння нової продукції;
- виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;
- обслуговування виробничого процесу та управління ним;
- збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);
- розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витра-ти на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрат на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів;
- набір і підготовку кадрів;
- поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції)
крім капітальних витрат.
Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці немає по-вної відповідності між дійсними витратами на виробництво й со-бівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включа-ються в собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок при-бутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва.
Водночас є й такі витрати, які включаються в собівартість про-дукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, ско-рочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року, та ін.
Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані