є основні засоби, що мають обмежений строк корисної експлуатації.
Стаття 4 строком корисної експлуатації визначає очікуваний період часу протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством або з їх використанням буде виконано очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємства” №285/97 ВР під терміном “основні фонди” потрібно розуміти матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду 365 днів з дати введення таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з фізичним або матеріальним зносом.
Даний закон передбачає розподіл основних засобів на групи та ставки амортизаційних відрахувань.
Згідно статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” не була об’єктом оподаткування передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на імітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних засобів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезення за межі митної території України; продажі за компенсації сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості ???) іншому платнику податку.
Згідно статті 4 цього Закону базою оподаткування є: якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідовуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача або переведення розглядається для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для групи 1 – за звичайними цінами.
2. Організація обліку на Надвірнянському НГВУ
2.1. Оцінка системи та особливості обліку і контролю основних засобів на Надвірнянському НГВУ
2.1.1.Визнання, оцінка та облік наявності основних засобів
В бухгалтерському обліку активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні. До оборотних належать грошові кошти, що необмежені у використанні, а також інші активи призначені для споживання протягом операційного циклу.
Усі активи які не вказані вище входять до складу необоротних. Тобто, вони є такими, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою. До їх складу входять основні засоби.
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, очікуваний строк використання яких більше одного року.
Об’єкт основних засобів визначається як актив тоді:
коли існує в майбутньому отримання економічної вигоди;
коли його оцінка може бути достовірно визначена.
Розрізняють такі терміни визначення вартості основних засобів:
первісна;
ліквідаційна;
переоцінена;
залишкова.
Згідно П(с)БО №7 “Основні засоби” придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною собівартістю або справедливою вартість інших активів, сплачених, витрачених на придбання необоротних активів.
Існують два підходи до оцінки основних засобів після надходження:
базовий підхід – балансова вартість визначається як первісна вартість мінус амортизація та витрати на зменшення корисності;
дозволений альтернативний підхід – балансова вартість визначається як переоцінена вартість мінус амортизація та витрати від зменшення корисності. У п.8 П(с)БО №7 визначено, що первісна вартість об’єкта складається з витрат, які зображені на рисунку 2.1.
Переоцінена вартість – вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.
Вартість, яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від ліквідації необоротних активів після строку їх корисного використання.
Використання показників ліквідаційної вартості дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання. Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.
Згідно П(с)БО №19 справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений облік активу або оплата зобов’язання в результаті операції між незалежними сторонами.
По основних засобах справедлива вартість визначається у разі:
безоплатна передача основних засобів;
якщо основні засоби отримані внаслідок бартерних операцій;
якщо основні засоби передані як внесок до статутного капіталу.
Справедливою вартість в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого використання господарського збереження відповідних об’єктів, тобто використання одного і того ж або аналогічного виду діяльності.
Залишкова вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу.
Обліковуються основні засоби за кожним інвентарним об’єктом. Для індивідуального обліку об’єкти нумерують, тобто присвоюють їм інвентарний номер. Інвентарний номер наносять на об’єкт фарбою, прикріплюють у вигляді жетона. Його вказують у первинних документах з обліку наявності, руху та ремонту основних засобів. Інвентарний номер об’єкта, що вибув, не присвоюють іншому об’єкту. Аналітичний облік основних засобів можна проводити в інвентарних картках або інвентаризаційних описах.
Рис. 2.1. Первісна вартість об’єкта основних засобів
2.1.2 Аналітичний та синтетичний облік основних засобів
Аналітичний облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів на Надвірнянському НГВУ ведеться за їх групами та окремими об’єктами.
Групою основних засобів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначеннями та умовами використання необоротних активів.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватись як окремий об’єкт основних засобів.
Аналітичний облік основних засобів відображає технічну характеристику об’єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку за відносною вартістю, а також норму амортизаційних відрахувань.
В аналітичному обліку відображаються всі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.
Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих об’єктів, які віднесені до складу основних засобів.
За дебетом
