6. При порівнянні планового і фактичного фонду оплати праці за аналізований період ми визначили перевитрати фонду, в тому числі окремо для робітників та інженерно-технічних працівників.

Оскільки фонд заробітної плати робітників тісно пов'язаний з обсягом виконаних робіт та про-дуктивністю праці, то ми визначили ще відносну переви-трату фонду заробітної плати.

Слід зазначити, що на відхилення величини фактично нарахованої заробітної плати від планової в цілому по ВАТ “Карпатське УГР” і за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та середньої заробітної плати.

Важливе значення має вивчення даних про середній заробіток працюючих, його зміну, а також про фактори, що впливають на його рівень. При цьому ми визначили, що середньорічна зарплата робітників залежить від кількості відпрацьованих днів кожним робітником, середньої тривалості робочого дня та середньогодинної заробітної плати.

7. Також встановили відповідність між темпами росту середньої заробітної плати та продуктивності праці, де темпи зростання середньої заробітної плати є меншими у порівнянні з темпами зростання продуктивності праці. Це сприяло перевитратам фонду. Зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбуваються перевитрачання фонду заробітної плати, підвищення собівартості продукції та, відповідно, зменшення суми прибутку.

На підставі результатів проведеного аналітичного дослідження можна зробити висновок, що правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. Вдосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (податкової, цінової) політики. У зв’язку з цим реформування заробітної плати потребує комплексного підходу, спрямованого на забезпечення випереджаючого розвитку національного ринку, зростання доходів та платоспроможного попиту населення, впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати, подальше послаблення податкового навантаження на ФОП, посилення стимулюючої функції заробітної плати.

Вдосконалення організації заробітної плати має зняти будь-які обмеження трудових доходів громадян, гарантувати кожній людині право заробляти у міру своїх можливостей і бажань.

Отже, збільшення загального фонду оплати праці на ВАТ “ Карпатське УГР” за 2005—2009 роки відбувалось за рахунок незначних підвищень тарифних ставок та посадових окладів (15-20%) у 2007 та 2008 рр.

Протягом аналізованого періоду найбільша доля в структурі загального ФОП припадала на фонд основної зарплати.

Я пропоную для збільшення фонду заробітної плати здійснити суміщення професії у виробничих процесах де у цьому є необхідність, ввести систему підвищуючи - понижуючих коефіцієнтів трудової участі для ефективного використання робочого часу. Внаслідок економії коштів , можна створити преміальний фонд, що використовуватиметься для стимулювання персоналу підприємства.

Оскільки премії є головним і найефективнішим методом стимулювання праці найманих працівників, то я пропоную розробити шкалу оцінювання рівня виконання робіт за певними ознаками , а саме :

1) професійна майстерність;

2) якість;

3) дисциплінованість;

4) самостійність;

5) безпечність.

Пропоновані преміальні доплати будуть мати значення як винагороди, так і компенсації, тобто завжди будуть регулювати виробничу продуктивність і відповідно використання фонду оплати праці. При впровадженні преміальної системи спостерігатиметься економія використання фонду оплати праці. А за рахунок фонду економії заробітної плати можна надалі продовжувати формування преміального фонду.

Також необхідно провести нормування часу необхідного для виконання виробничих завдань. При нормуванні треба оптимально враховувати людський фактор та реальний об’єм часу необхідний для якісної та продуктивної роботи..

Атестація працівників — найважливіша складова системи роботи з кадрами, з допомогою якої керівництво має змогу вдосконалювати кадровий склад підприємства. За допомогою здійснення цього заходу є можливість оптимально використовувати інтелектуальний запас підприємства, що позначиться на продуктивності праці.

Після впровадження заходів з удосконалення організаційно-економічного механізму оплати праці середньоспискова чисельність зменшиться, а продуктивність праці, кваліфікація та дисципліна зростуть.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.

2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 200 с.

3. Економічний аналіз господарської діяльності / Іващенко В.І, Болюх М.А., – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2001. – 204 с.

4. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 190 с.

5. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. – 473 с.

6.Новиков В.М. Фінансово-кредитні питання вищої освіти // Фінанси України. – 1997. – № 1. – C.13-26.

7. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

8. Закон України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р.

9. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. – 654 с.

10. Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 18. – ст.92 (зі змінами).

11. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид. – К.: Алерта, 2003. – 485 с.

12. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч. посібник. – 3-тє вид., перероблене. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2004. – 344 с.

13. Тимош І.М. Економіка праці: Навч. Посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – 347 с.

14. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. Підручник. – К., 2003. – 312 с.

15.Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками профоб'єднаннями на