Тісним і одночасно суперечливим є зв'язок заробітної плати як складової ціни послуг робочої сили з іншими складовими ринку праці. Закони функціонування економіки ринкового типу унеможливлюють призначення заробітної плати з боку окремих суб’єктів ринкових відносин. Її формування на принципах ціни товару “послуги робочої сили”, як і будь-якого іншого товару, здійснюються на ринку, а саме на ринку праці. Відхилення ціни послуг робочої сили від її природної вартості є, як правило, наслідком дії чинників ринкового характеру – невідповідності попиту і пропозиції робочої сили, наявності на ринку праці недосконалої конкуренції, що створюється через монопольне становище продавців або покупців послуг робочої сили у певному сегменті цього ринку. Одночасно на ринкову вартість послуг робочої сили впливають деякі інші чинники неринкового характеру:

а) талант, який підносить людину над звичним рівнем;

б) наявність на ринку праці так званих неконкуруючих груп.

Отже, на формування заробітної плати впливають різноманітні чинники, які можна поділити на 2 групи. Ті що:

а) характеризують стан ринку праці;

б) характеризують працівників, результати їхньої діяльності та колективної праці, формують вартість послуг робочої сили.

Інтереси врахування всіх чинників, що впливають на параметри заробітної плати, потребують створення і функціонування певної організації заробітної плати, тобто організаційно-економічного механізму оцінки трудового внеску найманих працівників і формування параметрів заробітної плати відповідно до цієї оцінки, вартості послуг робочої сили та стану ринку праці.

Організація заробітної плати має передбачати також використання механізму встановлення певних соціальних гарантій, спрямованих передусім на забезпечення прожиткового мінімуму для найбідніших категорій працюючих.

Узагальнення теоретичних досліджень в області праці та трудових відносин, практики організації заробітної плати дає змогу стверджувати, що заробітна плата функціонує в економіці ринкового типу через поєднання:

а) ринкового самонастроювання, включаючи кон’юнктуру ринку праці;

б) державного регулювання;

в) договірного регулювання – укладення генеральної, галузевих, регіональних угод і колективних договорів на рівні підприємств, трудових договорів з найманими працівниками;

г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві.

Підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Вимогами побудови обліку заробітної плати є: визначення завдань, система показників, документація і система розрахунків. Виходячи з цього, основними завданнями обліку заробітної плати є:

а) правильне визначення витрат робочого часу і облік праці;

б) нарахування заробітної плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ними праці;

в) виявлення фактичного обсягу фонду заробітної плати всьому колективу підприємства і здійснення контролю його як за складовими частинами (відділами, цехами тощо ), так і в цілому по підприємству;

г) облік кожної суми нарахованої заробітної плати працівникам підприємства як складової частини витрат підприємства за господарськими процесами відповідно до місця і об’єкту застосування праці;

д) контроль правильності використання заробітної плати в кожному підрозділі підприємства і встановлення відповідності за зниження продуктивності праці.

Виконання цих завдань забезпечується правильно організованим:

- обліком особового складу підприємства;

- обліком робочого часу;

- обліком виробітку продукції та нарахування заробітної плати;

- суворим дотриманням законодавства про працю;

- точністю та своєчасністю розрахунків.

Основними показниками заробітної плати, що підлягають обліку, є: чисельність працівників, їх професії і кваліфікація, витрати робочого часу в годинах і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами. Ці дані необхідні для обчислювання таких економічних показників як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

2.2 Форми і системи оплати праці

Важливим елементом організації оплати праці поряд із її нормуванням і тарифною системою є форми і систем заробітної плати, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами [25, с.15]. Форми і системи заробітної плати визначають порядок її нарахування по кожній групі та категорії працюючих залежно від кількості та якості затраченої праці і її результативності (рис. 2.2).

Рис.2.2 Форми і основні системи оплати праці.

Існують дві основні форми заробітної плати – погодинна і відрядна [25, с.17]. При погодинній формі мірою оплати праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом за фактично відпрацьований час (2.1):

ЗПп=ТС*t (2.1)

де ЗПп - погодинна заробітна плата;

ТС - тарифна ставка, посадовий оклад працівника;

t - фактично відпрацьований час.

За відрядної форми мірою оплати праці є вироблена робітником продукція (виконаний обсяг робіт), тому його заробіток безпосередньо залежить від кількості і якості виробленої продукції і нараховується за кожну одиницю продукції, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

Відрядна розцінка є розміром оплати за одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи), яка при індивідуальній оплаті праці обчислюється у свою чергу за формулами (2.2, 2.3).

(2.2)

(2.3)

де ТС - годинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи;

Н і Нч - відповідно норма виробітку і норма часу на дану операцію (одиницю роботи).

Кожному підприємству надається право самостійно вибирати форми та системи заробітної плати, системи преміювання працівників відповідно до організаційно-технічних умов виробництва, що склалися у даний час. Вони відображаються у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством,гене-ральною[15] і галузевими (регіональними) угодами. При цьому, на основі як погодинної, так і відрядної форм заробітної плати побудовані різні способи зв'язку трудового внеску робітника з його заробітком, які називаються системами оплати праці. Кожна із зазначених форм