група 1 — будинки, споруди, передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;—

група 2 — автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні та електромеханічні при-лади та інструменти, телефони, інше офісне обладнання;—

група З — інші основні фонди, що не включені до груп 1, 2 і 4;—

група 4 — обчислювальна техніка та програмне забезпе-чення для неї, інші інформаційні системи, телефони, мікро-фоні і рації, вартість яких вище вартості малоцінних предметів.

2.3 Амортизація основних засобів

Амортизація— систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корис-ного використання (експлуатації).

Суми нарахованої амортизації відносять до витрат підпри-ємства.

У податковому обліку амортизація не нараховується:—

на невиробничі 03;—

об'єкти зовнішнього благоустрою;—

житлові будинки;—

автодороги загального користування;—

об'єкти на консервації;—

продуктивну худобу та багаторічні насадження в період плодоношення;—

бібліотечні та архівні фонди;—

03, придбані для продажу.

У бухгалтерському обліку амортизація нараховується на всі основні засоби крім землі та незавершених капітальних вкладень і призупиняється на період їх реконструкції, модерні-зації, добудови, дообладнання та консервації. На об'єкти зов-нішнього благоустрою, житлові будинки та автодороги загаль-ного користування амортизація нараховується з одночасним визнанням доходу на суму нарахованої амортизації.

У податковому обліку амортизація нараховується один раз на квартал від залишкової вартості ОЗ. Норми амортизації в податковому обліку (квартальні):—

група 1 — 2 % ;—

група 2—10 %;—

група 3—6 % ;—

група 4—15%.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об'єктом до досягнення ним балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; по групах 2, 3 і 4 — в цілому по групі до досягнення групою балансової вартості 0 грн.

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації здій-снюється щомісячно за кожним об'єктом протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встанов-люється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть викори-стовуватися підприємством або з їх використанням буде виго-товлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів (в по-датковому обліку — відповідно, з наступного кварталу).

Методи нарахування амортизації за окремими об'єктами 03 підприємство обирає самостійно, з розкриттям інформації про обрані методи в наказі про облікову політику та в примітках до фінансових звітів.

Методи нарахування амортизації в бухгалтерському обліку:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3)кумулятивний;

4) прискореного зменшення залишкової вартості;

5)виробничий.

Також можна обрати норми і методи нарахування аморти-зації, передбачені податковим законодавством.

Розглянемо порядок розрахунку амортизаційних відраху-вань (AB) за кожним з методів.

Прямолінійний метод

Річну суму амортизації визначають діленням вартості об'єк-та за вирахуванням ліквідаційної вартості на очікуваний строк корисного використання.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням ви-трат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Метод зменшення залишкової вартості

Амортизація нараховується множенням річного відсотка амортизації на залишкову вартість об'єкта. Річний відсоток амортизації визначають за формулою

(2.1)

де n — кількість років корисного використання об'єкта.

Одержаний результат необхідно помножити на 100.

Кумулятивний метод

Суми амортизації визначають множенням первісної вартості об'єкта (за вирахуванням ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується за формулою

Кк = (2.2)

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річну суму амортизації визначають множенням залишкової вартості об'єкта ОЗ на річну норму амортизації, яку обчислюють виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюють.

Виробничий метод

Місячну суму амортизації визначають множенням фактичного місячного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації, що обчислюється діленням вартості об'єкта ОЗ на обсяг робіт, які очікується виконати з його використанням.

2.4 Поняття та класифікація витрат

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшен-ня власного капіталу підприємства (за винятком зменшення ка-піталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Визнання витрат

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Класифікація витрат на виробництво за різними ознаками:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, техно-логічних переділів тощо, з розподілом на витрати:—

основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосеред-ню участь у виготовленні продукції;—

допоміжного (підсобного) виробництва — призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних ви-робів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом).

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні:—

змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшуєть-ся з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, техно-логічне паливо і енергію, на