Розглянемо окремі фактори, які характерні для даного району. Перш за все - це часткове безробіття. Воно збігається за своїм змістом з поняттям вимушеної часткової або вимушеної неповної зайнятості. Частково безробітні є найнятими на умовах повного робочого часу, але використовуються менше встановленого часу, що позначається на скороченні їх доходів. Основними причинами цього фактору в регіоні є скорочення виробництва промислової продукції, зниження ділової активності, реорганізація підприємств. Воно не може розглядатися як перспективна форма, оскільки не задовольняє інтересів ні підприємств, ні працівників.

Процеси роздержавлення і приватизації власності змінили не лише структуру виробництва, а й суттєво вплинули на характер зайнятості. Майже 30 % зайнятих в господарському комплексі району працює на підприємствах з колективною формою власності, тобто це особи, які працюють не за наймом. Така ситуація пояснюється у першу чергу офіційною політикою роздержавлення і приватизації власності, при проведенні якої перевага надається трудовим колективам. Соціально-економічні результати малої приватизації в районі не зумовили значного вивільнення робочої сили і практично не змінили ситуацію на регіональному ринку праці, оскільки значну частину підприємств викуплено трудовими колективами, що зняло напругу стосовно працевлаштування працівників. Оцінювати однозначно дану ситуацію не можна. З одного боку, це позитивний момент, оскільки більшість працездатного населення зберегла місце роботи. З іншого боку - чи завжди реалізована при цьому стратегічна мета роздержавлення і приватизації власності - пошук ефективного власника? У зв'язку із цим можна зробити висновок, що процес персоніфікації власності буде продовжуватись.[17]

В Галицькому районі, як і в Україні в цілому, безробіття торкнулося насамперед молоді. Справа в тому, що для життєвого циклу молодих людей характерні дві фази - довиробнича і початок трудової діяльності. Молодь, як правило, проходить через дві критичні точки - "шок першого працевлаштування", "шок першої зміни праці". Враховуючи особливості демоекономічного розвитку України, де чітко простежується тенденція постаріння трудоактивного населення, зростання у його складі осіб пенсійного віку, такий стан викликає особливе занепокоєння. Адже із сфери виробництва випадає контингент працівників найвищої професійної мобільності, орієнтованих на досягнення світової цивілізації і не обтяжених старими стереотипами мислення. Як правило цей процес охопив переважно молодь з високими професійно-кваліфікаційними характеристиками. Неможливість влаштуватися на роботу відповідно до отриманої професії - не тільки негативно впливає на психологічний стан особи, але й дає відчутний поштовх до еміграції. Орієнтація молодих людей на виїзд за межі країни засвідчує, що вони не вірять різноманітним заходам, які проводяться з боку держави на підтримку власного товаровиробника і появу нових робочих місць на місцевому ринку праці. Відсутність механізму залучення випускників середніх і вищих навчальних закладів до праці в регіоні призводить до нераціонального використання наявної робочої сили і фактично наша держава стає поставником дешевої робочої сили для країн близького і далекого зарубіжжя, котрі надають будь-які робочі місця праці молодим мігрантам.

Формування підприємницького сегмента у структурі ринку праці регіону значною мірою обмежується інвестиційною кризою, зруйнованістю технологічних процесів, спадом виробництва, необгрунтованою податковою політикою, у зв'язку з цим підприємницький сегмент утворюється і функціонує переважно у торговельно-посередницькій сфері, часто набуває характеру неофіційної, у тому числі протизаконної діяльності.

Украй несприятливою є тенденція фактичної руйнації сегменту висококваліфікованої робочої сили, який за нормальних умов є основою трудових ресурсів і вирішальною силою суспільного розвитку, криза робочих місць (фізичне та моральне знецінення існуючих при незадовільному створенні нових), згортання програм професійної підготовки і перепідготовки робочої сили, активна демотивація працівників внаслідок тривалого зниження реальної заробітної плати — все це призводить до прямої втрати району свого найціннішого ресурсу.[22]

Специфічною особливістю українського регіонального ринку праці є наявність сегмента зайнятих паралельно у сфері офіційної та неофіційної економіки. При цьому реальні обидві ситуації. За першої людина має лише одне основне робоче місце, але використовує привілеї своєї посади для отримання додаткових нереєстрованих доходів. Цей сегмент підживлюється зростаючою корупцією, за якою Україна займає одне з перших місць у світі.

Інша ситуація, коли людина, зберігаючи основне місце роботи у сфері офіційної зайнятості, отримує доходи від додаткової неофіційної діяльності. Останнім часом цей підсегмент наймобільніший. Можливі переливи до чисто неофіційної діяльності, а також обмеження тільки офіційною діяльністю у разі скорочення доходів від додаткового "бізнесу".

Абсолютно недослідженим є сегмент осіб, зайнятих нелегальною, протизаконною діяльністю. Це "чорний бізнес", пов'язаний з рекетом, пограбуванням, кримінальною активністю. Слід зауважити, що досить численним є найпомітніший елемент цього сегмента — неофіційні охоронці приватних підприємств, що займаються створенням матеріальних чи духовних благ.

В Галицькому районі створюється і поширюється сегмент самозайнятих. Його основою є особисте підсобне господарство, яке стало провідною формою діяльності для більшості населення України (тільки у містах кожна друга родина має особисте підсобне господарство).

Незважаючи на те, що ці види діяльності є неофіційними, суспільство повинно підтримати їх хоча б протягом короткого часу, оскільки для багатьох громадян це є чи не єдиним способом виживання.

Висновки до другого розділу

1. Регіон має можливості для свого економічного і культурного розвитку. Хоча не можна сказати, що цей регіон особливо багатий на природні ресурси, зокрема на корисні копалини, родючість ґрунтів у відношенні до південних і східних областей України є нижчою. У промисловому відношенні район має ряд підприємств, що мають особливо важливе значення у економіці регіону, зокрема Бурштинська ТЕС. Сільське господарство теж має досить широкі можливості для свого прибуткового існування. Галицький район вийшов станом на початок 2007 року із