Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структурне виникає з причин територіальної або професійної невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці.

Повний, або природний, рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість працівників, що шукають роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Природний рівень безробіття в деякій мірі є позитивним явищем. Адже "фрикційним" безробітним потрібно час, щоб знайти відповідні вакантні місця. "Структурним" безробітним теж потрібно час, щоб набути кваліфікації або переїхати в інше місце, коли це необхідно для одержання роботи. Якщо кількість робітників, що шукає роботу перевищує наявні вакансії, то це значить, що ринки робочої сили не збалансовані ( при цьому спостерігається циклічне безробіття і дефіцит сукупного попиту), з іншого боку, при надлишковому сукупному попиті відчувається "недостача" робочої сили, тобто кількість вільних робочих місць перевищує кількість робітників, що шукають роботу. У такій ситуації фактичний рівень безробіття нижче природного рівня.

Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рівень в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості, його рівень постійно зростає в розвинених країнах, оскільки загальний високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можливість довше перенавчатися або міняти роботу. На сьогодні цей рівень коливається в різних країнах від З до 7%.

В умовах економічного спаду, а особливо в час кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, сукупний попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшується в результаті падіння рівня життя населення. В таких умовах швидко зростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктурним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу.

Важливою проблемою зайнятості є приховане безробіття, яке особливо характерне для постсоціалістичних країн ( в тому числі для України). Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними у зв'язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольованим падінням реальної заробітної плати працівників.

Приховане безробіття існує в таких формах:

· надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату. Фактично ці люди не почувають себе безробітними, але від звільнення їх робота підприємства не погіршиться, а от утримання їх є важким тягарем для економіки підприємства, веде до подорожчання продукції, в кінцевому підсумку до розкручування інфляційної спіралі;

· утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують відповідну неповну зарплату, бажають працювати повний час, але з причини скорочення виробництва не мають такої можливості. Зазначимо, що ця форма прихованого безробіття називається частковим безробіттям, якщо працівник бажає працювати на умовах повної зайнятості. Якщо ж працівника влаштовує така форма роботи, то це є не безробіттям, а добровільною неповною зайнятістю, що є рівноправною формою задоволення трудових потреб громадян;

· оформлення певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. Ця форма прихованого безробіття найчастіше спричиняє вторинну зайнятість працівників, оскільки вони на невизначений час залишаються з мінімальною або і без заробітної плати;

· наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв'язків, відсутність електроенергії тощо).

Оскільки часткове безробіття в Україні офіційно не визнане, утримувати значну кількість прихованих безробітних підприємствам простіше, ніж провести офіційне скорочення персоналу, при якому треба виплатити всі борги із заробітної плати та значні компенсаційні виплати. З боку держави теж немає рішучості у створенні умов, за яких підприємствам було б невигідно утримувати таку кількість зайвих працівників, оскільки перетворення прихованого безробіття на відкрите турбує політиків більшою вірогідністю соціальних потрясінь. Тому приховане безробіття (включаючи часткове) в Україні, за різними оцінками, сягає 20—35% зайнятого населення, а наслідком цього є низький рівень життя та неефективне господарювання.

Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин, посиленням жорсткості фінансово-кредитної політики держави, розгортанням конкуренції приховане безробіття буде скорочуватися, і цей процес уже почався. Завдання полягає в тому, щоб воно скорочувалося на користь ефективної зайнятості працівників, а не лише перетворенням прихованого безробіття у відкрите.

Поділ безробіття по типах має важливе значення для політики на ринку праці. Циклічне безробіття може переборюватися за рахунок збільшення сукупного попиту, застосування такої політики до структурного і фрикційного безробіття може привести до значного росту інфляції в економіці без збільшення зайнятості.

Перший метод поділу безробіття по типах заснований на кривій UV (рис 1.5). На основі цього підходу повна зайнятість (відсутність дефіциту чи надлишку в попиті на працю) буде, коли U=У, тобто в точці, де крива UV перетинається з лінією U=У, що виходить з початку