Державна інспекція праці Міністерства праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Свою діяльність державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, податковою інспекцією, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.[1]

Розглянуті органи державної влади є інститутами інфраструктури на ринку праці. Крім них до інститутів інфраструктури належать: пенсійний фонд; відділи (управління) праці та соціальної політики в областях і містах; Комітет по нагляду за охороною праці; Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори; фонд соціального страхування; міграційні служби; комерційні кадрові агентства — нове явище в сфері обслуговування кадрової роботи в Україні, — які виникли внаслідок виокремлення функцій добору провідного персоналу (керівників і спеціалістів) в особливий ряд інфраструктурних організацій: державний фонд сприяння підприємництву; фонди милосердя; центри підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

1.4 Характеристика методів оцінки та аналізу предмета дослідження

Діалектичний метод лежить в основі методології економічного аналізу , тобто економічні явища, що вивчають, аналізуються, розглядаються у їх взаємозв'язку і взаємозалежності, русі і розвитку, а розвиток, як відомо, - це боротьба протилежностей, він відображає об'єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ властиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу економічного аналізу:

• системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному вивченні взаємопов'язаних економічних, організаційних, технічних та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу;

• широке використання логічних методів, а саме дедукції та індукції. Дедукція - такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних факторів до окремих висновків. Індукція - навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальних висновків;

• вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю. Мистецтво аналітика полягає в умінні відшукати найсуттєвіші причини, які найбільшою мірою вплинули на той чи інший результат;

• аналіз передбачає не тільки виявлення напрямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих напрямків конкретної цифрової визначеності і, по можливості, представлення характеру цього впливу у формалізованому вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі;

• матеріали економічного аналізу повинні вмішувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на розробку проектних варіантів розвитку, на підвищення ефективності діяльності за рахунок мобілізації резервів, виявлених аналізом [9].

Методику аналізу передбачає застосування традиційних прийомів і показників статистичного вивчення економічних явищ. Крім того, методика економічного аналізу містить у собі низку прийомів і методів, за допомогою яких досягається вирішення основних завдань аналізу - виявлення факторів, які впливають на економічні явища як об'єкти аналізу, розрахунки ефективності мобілізації резервів, пошук оптимальних управлінських рішень.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких можна здійснювати аналітичну обробку стану безробіття, найпоширеніші такі:

- використання абсолютних і відносних величин;

- використання середніх величин;

- порівняння;

- побудова рядів динаміки;

- групування;

- балансовий метод;

- індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів - це конкретні числові вирази цих явищ і процесів. Без використання даних про ці величини аналіз безробіття не може бути повноцінний, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини - це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (відсоток, питома вага, індекс, темп зростання тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників.

Середня арифметична проста, середня арифметична зважена, середня хронологічна, середня квадратична найчастіше використовуються у економічному аналізі.

Розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню є дуже поширеним прийомом, який застосовується в аналізі; саме з нього розпочинається. В економічному аналізі застосовуються такі порівняння:

- явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (періоди), що приймаються за базові;

- даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими;

- звітних даних з середнім (у межах галузі, держави в цілому).

Для відображення розвитку аналізованого показника в часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач (кількість осіб, зайнятих у сферах економічної діяльності, особи, зареєстровані у службі зайнятості за різними соціальними групами). З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, ш;о аналізуються, визначити залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична