Рисунок 2.6 – Автомобілі: криві довготермінового

і короткотермінового попиту

Еластичність попиту за доходами є також різною для коротко- та довготермінового періодів.

Для більшості товарів і послуг (продукти харчування, напої, паливо, індустрія розваг і т.п.) еластичність попиту за доходами є більшою для довготермінового періоду (рис.2.7 а). Для товарів тривалого користування спостерігається обернена картина (рис.2.7 б).

а – товари повсякденного попиту б – товари довготривалого

користування

Рисунок 2.7 – Залежність коротко- та довготермінового

попиту від доходів

Внаслідок того, що попит на товари тривалого користування коливається дуже різко у відповідь на короткочасні зміни доходу, галузі, які виготовляють такі товари, вельми чутливі до зміни макроекономічних умов. Зокрема, це стосується циклів ділової та виробничої активності, які супроводжуються відповідним спадом чи, навпаки, піднесенням, бумом. Недаремно такі галузі називають циклічними, адже їх збут має тенденцію збільшувати циклічні зміни у валовому національному доході.

Еластичність пропозиції також відрізняється у довготерміновому та короткотерміновому періодах. Для більшості виробів пропозиція в довготривалому періоді значно еластичніша за ціною ніж в короткотривалому. Це пов’язано з обмеженими можливостями розширення виробничих потужностей протягом короткого часового інтервалу, оскільки на розширення потужностей шляхом будівництва та найм додаткових кваліфікованих працівників потрібний значний час.

Наведене міркування, тим не менше, не означає, що пропозиція різко не зросте, якщо відбудеться значне підвищення рівня ринкових цін. Навіть за короткий проміжок часу підприємства (фірми) можуть збільшити обсяги випуску товарів, використовуючи існуючі виробничі потужності шляхом збільшення змінності виконання робіт, збільшення тривалості робочого тижня, виплати понадурочних, залучення в екстремальних випадках додаткової робочої сили.

Для окремих товарів пропозиція більш еластична в короткі, а не довгі проміжки часу. Мова йде, насамперед, про товари вторинного використаня, тобто такі, що можуть бути повторно переробленими і знову виступатимуть як частина пропозиції для підвищення ціни (наприклад, металобрухт).

Приклад

Зростання цін на мідь стимулює вторинне використання брухту міді і тому, спочатку об’єм вторинної пропозиції швидко зросте. Однак зрештою запаси якісного брухту скоротяться, а отже виробництво міді з цієї сировини стане дорожчати, а вторинна пропозиція – скорочуватися. Натомість зростатиме первинна пропозиція – обсяги пропозиції мідної руди для виробництва міді. В результаті довготривала еластичність вторинної пропозиції буде нижчою ніж короткотривала еластичність.

На рис. 2.8-а,б показано криві коротко- та довготермінових обсягів пропозиції по первинній (видобутій і виплавленій з руди) міді і відповідно виготовленій з мідного брухту.

а – мідна руда б – мідний брухт

Рисунок 2.8 – Криві коротко- і довготермінової пропозиції

4 Наслідки втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. Контроль держави за цінами

В більшості промислово розвинутих країн світу ринки рідко є незалежними від втручання держави. Крім введення податків і надання субсидій, уряди часто регулюють ринки (в тому числі і ринки вільної конкуренції) різноманітними способами.

Розглянемо окремі часткові ситуації для ілюстрації наслідків втручання держави в механізми ринкового ціноутворення та саморегулювання.

Одним із поширених способів державного регулюваня ринкових відносин є контроль та обмеження цін на окремі товари та послуги. Розглянемо ситуацію, зображену на рис.2.9. До втручання уряду в механізм ринкового саморегулювання, на ринку сформувалися рівноважна ціна PE та обсяг продажу QE . Іншими словами, споживачі погоджуються купувати ту саму кількість товару, яку будуть пропонувати на ринку товаровиробники. Однак, уряд вважає ціну PE надто високою і встановлює, що остання не повинна первищувати рівня Pmax . Яким же буде результат ? Внаслідок того, що ціна буде нижча за рівноважну, виробники (а особливо ті, в яких високі затрати) стануть виробляти менше, і обсяг пропозиції знизиться до Q1 . З іншого боку, споживачі захотять купувати більше товару за низькою ціною, і обсяг попиту зросте до рівня Q2 . В цій ситуації попит стане перевищувати пропозицію, а отже виникає дефіцит товару (надлишковий попит), обсяг якого становить Q2 – Q1 . Такий надлишковий попит приймає форму черг, обмежень, нормування поставок тощо.

Рисунок 2.9 – Наслідки державного втручання

шляхом обмеження ціни

Від контролю за цінами хтось виграє, а хтось програє. Згідно рис.2.9, виробники програють – вони отримують нижчу ціну і деякі взагалі припиняють свою діяльність в межах даної галузі.

Споживачі, які можуть придбати товар за нижчою ціною, виграють. Однак значна частина інших споживачів, які не мають доступу до дефіцитного товару, програють.

Загалом, контроль і державне регулювання цін повинні бути спрямовані на максимізацію довготривалих економічних ефектів, і сумарний ефект від регулювання цін повинен перевищувати втрати окремих учасників ринку.

Інший типовий спосіб державного втручання в механізм ринкового ціноутворення і саморегулювання полягає у зміні податкових ставок. Введення додаткового податку приводить до того, що крива пропозиції зміщується вліво, тобто пропозиція скорочується, адже товаровиробник включає суму податку до ціни товару (рис. 2.10). В результаті точка рівноваги зміщується, і споживачі купуватимуть меншу кількість товару та ще й за вищою ціною.

Рисунок 2.10 – Вплив податку на рівноважну ринкову ціну

Загалом, високе оподаткування справляє негативний ефект, оскільки знижуються обсяги виробництва і скорочуються обсяги споживання суспільством товарів. Мало того, хоча безпосередньо податок сплачує товаровиробник, але включаючи його в ціну товару, перекладає цей тягар на покупця.