Принципи і методи внутрішньофірмового планування

План – це передбачена і підготовлена на певний період програма соціально-економічного розвитку підприємства і усіх його підрозділів.

У ході складання планів керівники усіх рівнів управління розробляють спільну програму своїх дій, встановлюють головну мету і результат спільної роботи, визначають участь кожного відділу або працівника в спільній діяльності, об’єднують окремі частини плану в єдину економічну систему, координують роботу всіх розробників планів і виробляють рішення про єдину лінію трудової поведінки в процесі виконання прийнятих планів. При розробці зведеного плану і виборі лінії поведінки всіх працівників необхідно не тільки забезпечити дотримання певних правил і принципів планування, але і здійснити прийняті плани і вибрані цілі в майбутньому.

Вперше загальні принципи планування були сформульовані А.Файолем. Він виділив п’ять основних принципів: необхідність, єдність, неперервність, гнучкість і точність.

Принцип необхідності планування означає обов’язкове використання планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності. Відсутність плану або програми супроводжується коливаннями, помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, які є причинами поганого стану, якщо не краху, справ. Принцип необхідності або обов’язковості планування є особливо важливим в умовах вільних ринкових відносин, т. як його дотримання відповідає сучасним економічним вимогам раціонального використання обмежених ресурсів на всіх підприємствах.

Принцип єдності планів передбачає розробку загального або зведеного плану соціально-економічного розвитку підприємства. Єдність планів передбачає спільність економічних цілей і взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному і на вертикальному рівнях планування та управління.

Принцип неперервності планів заключається в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації і управління виробництвом, як і трудова діяльність, взаємопов’язані між собою і повинні здійснюватися постійно і без зупинки.

Принцип гнучкості планів тісно пов’язаний з неперервністю планування і передбачає можливість коригування встановлених показників і координації планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології і організації виробництва приводять звичайно до зниження витрат запланованих ресурсів і до необхідності уточнення планів. В умовах ринку можливі також значні коливання попиту, зміни діючих цін і тарифів, які також ведуть до відповідних поправок в планах. Тому всі плани на наших підприємствах, як це прийнято в світовій практиці, повинні мати резерви, або інакше, надбавки “безпеки”, або “подушки” 18. С. 120.

Принцип точності планів визначається багатьма як вутрішньофірмовими факторами, так і зовнішнім його оточенням. При оперативному або короткотерміновому плануванні вимагається вища точність планових показників, при стратегічному або довго терміновому – можна обмежитися вибором загальної мети і виконанням приблизних розрахунків.

У сучасній вітчизняній науці і практиці планування, крім розглянутих класичних вимог, широко відомі і загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, науковість, пріоритетність, збалансованість, зайнятість, директивність, самостійність, рівнонапруженість, конкретність, об’єктивність, динамічність, ризик. Зупинимося лише на тих принципах, які найповніше пов’язані з основними методами ефективного ринкового планування.

Наприклад, принцип комплексності. Планові показники діяльності підприємства утворюють цілісну комплексну систему планових показників, так що будь-яка кількісна чи якісна зміна хоча би одного з них веде, як правило, до відповідної зміни багатьох інших економічних показників. Тому необхідно, щоб планові та управлінські рішення, які приймаються, були комплексними, забезпечували облік змін як в окремих об’єктах, так і в кінцевих результатах.

Принцип ефективності потребує розробки такого варіанта виробництва товарів і послуг, який при існуючих обмеженнях ресурсів забезпечує одержання найбільшого економічного ефекту. Принцип оптимальності передбачає необхідність вибору кращого варіанта на всіх етапах планування із декількох можливих або альтернативних.

Отже, основні принципи планування орієнтують усі підприємства і фірми на досягнення найкращих економічних показників. Поряд з розглянутими принципами необхідно зупинитися ще на двох основних положеннях розробленого Р.Л.Акоффом нового методу інтерактивного планування: принципи участі і холізму.

Принцип участі - це здійснення активної дії персоналу на процес планування. Він передбачає, що ніхто не може планувати ефективно для когось іншого. При цьому головним завданням професійних плановиків є стимулювання і полегшення планування іншими для себе. Економісти-менеджери повинні забезпечувати мотиви, інформацію, знання, розуміння, мудрість та уяву, необхідні іншим категоріям персоналу, щоб планувати для себе 3. С. 101.

Принцип холізму складається з двох частин: координації та інтеграції. Координація охоплює взаємодію об’єктів одного рівня, інтеграція – між об’єктами різних рівнів.

Принцип координації встановлює, що діяльність ні однієї частини організації не можна планувати ефективно, якщо її виконувати незалежно від інших об’єктів даного рівня. Звідси випливає, що діяльність підрозділів одного рівня необхідно планувати не тільки одночасно, але і у взаємозв’язку з іншими. Незалежно від того, де виникають проблеми, вирішувати їх необхідно разом з іншими.

Принцип інтеграції визначає, що планування, яке здійснюється незалежно на кожному рівні, не може бути таким же ефективним без взаємоув’язки планів на усіх рівнях. Стратегія або тактика, сформульована на одному рівні підприємства, часто створює нові проблеми на інших рівнях. Тому для її вирішення необхідно змінити стратегії іншого рівня.

Поєднання принципів координації та інтеграції дає відомий принцип холізму. Згідно з ним чим більше елементів і рівнів в системі, тим вигідніше планувати одночасно і у взаємозалежності. Ця концепція планування “відразу усіма” протистоїть послідовному плануванню як “зверху вниз”, так і “знизу вверх” 3. С. 111.

На основі принципів планування розвиваються і формуються в процесі практичної діяльності усі діючі загальнонаукові методи планування: наукові, експериментальні, нормативні, балансові, системно-аналітичні, програмно-цільові, економіко-математичні, інженерно-економічні, проектно-варіантні.

Планування діяльності підприємства здійснюється з врахуванням різних методів. При виборі методів планування мають враховуватися певні вимоги до них. Методи планування повинні:

бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів розвитку ринкових відносин;

найповніше враховувати специфіку діяльності об’єкта планування;

відрізнятися в залежності від виду плану.

Методи планування класифікуються за певними ознаками, наведеними в таблиці 1.1 24. С. 29.

Ресурсний метод планування полягає в складанні планів на базі наявних внутрішніх ресурсів підприємства – трудових, матеріальних, технічних.

З розвитком конкуренції основою планів стає співвідношення попиту і пропозиції. За таких умов застосовується цільовий метод, при якому планування діяльності підприємства зводиться до вибору мети та заходів її реалізації.

Таблиця 1.1 – Класифікація методів планування

Класифікаційні ознаки | Методи планування

1. Вихідна позиція для розробки плану

2.Принцип визначення планових показників

3. Спосіб розрахунку планових показників

4. Варіантність розробки планів

5. Форми подачі планових показників | - ресурсний (за можливостями);

- цільовий (за потребами).

- екстраполяційний;

- інтерполяційний.

- статистичний;

- факторний;

- балансовий;

- нормативний;

-економіко-математичний.

- одноваріантний;

- багатоваріантний

- табличний;

- графічний;

- логіко-структурний (сітковий)

Метод екстраполяції базується на визначенні динаміки показників у минулому, вважаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, будуть збережені і в майбутньому.

Інтерполяційний метод на відміну від планування за досягнутими показниками передбачає зворотній рух від визначеної мети та відповідного кінцевого значення планових показників.

Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників.

Планові значення показників за факторним методом визначаються на основі розрахунку впливу на них найважливіших факторів, які зумовлюють зміни показника.

Суть нормативного методу полягає в тому, що планові показники розраховуються з використанням прогресивних норм витрачання ресурсів підприємства з врахуванням їх змін внаслідок впровадження заходів організаційно-технічного характеру.