Реферат
Реферат
Державне регулювання розвитку окремих сфер господарської діяльності
План
Сутність, цілі та засоби реалізації державної промислової політики.
Державне регулювання відносин в агропромисловому комплексі України.
Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу.
1. Сутність, цілі та засоби реалізації державної промислової політики
Державна промислова політика – цілісна система за-ходів, інвестиційно-структурних перетворень, що підкріплюються відповідними механізмами реалізації (стимулювання, регулювання та контролю через відповідні інститути держави та ринку), спря-мованими на розв'язання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектору: зростання виробництва, підвищен-ня конкурентоспроможності національної економіки та окремих галузей.
Об'єктом промислової політики виступає весь індустріаль-ний комплекс країни як єдиний організм.
Цілі промислової політики:
- підтримка галузей індустрії, які забезпечують майбутнє економічне зростання;
- модернізація традиційних галузей;
- досягнення соціальної прийнятності економічних процесів і у депресивних, неперспективних галузях
Варіанти проведення промислової політики для України
1. Орієнтація на експорт – підтримка галузей, продукція яких користується попитом на світовому ринку, насамперед си-ровинних галузей.
2. Орієнтація на імпортозаміщення – підтримка галузей, що випускають продукцію, здатну замінити імпортні товари та витіснити іноземних конкурентів. Ставка робиться на прямі іно-земні інвестиції.
3. Орієнтація на відновлення відтворювального процесу в промисловості – сприяння галузям, які реально виготовляють промислову продукцію, що користується попитом.
4. Орієнтація на розвиток внутрішнього ринку – стимулювання галузей промисловості, що задовольняють внутрішні потреби.
Суб'єкти державного регулювання промисловості в Україні:
- Міністерство економіки;
- Міністерство палива й енергетики;
- Державний комітет промислової політики;
- Державний комітет з енергозбереження;
- Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації.
2. Державне регулювання відносин в агропромисловому комплексі України
Аграрно-промисловий комплекс (АПК) країни – це сукупність галузей, пов'язаних із виробництвом сільськогосподар-ської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.
Особливості сучасного стану АПК України:
- накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру;
- масова збитковість сільськогосподарських підприємств;
- повільні темпи реформування аграрного сектору економіки;
збереження тенденції до звуженого відтворення.
Зміст аграрної політики держави в умовах трансформаційної економіки:
- проведення земельної реформи;
- приватизація об'єктів АПК;
- розвиток нових форм господарювання;
- реалізація абсолютних та порівняльних переваг країни;
- забезпечення умов для становлення сучасних фінансово-економічних, правових та організаційно-інституційних відносин в агропромисловій сфері;
- формування ринкового механізму управління АПК;
- соціальний розвиток села;
- інформаційне забезпечення пропаганди реформ.
Суб'єкти державного регулювання АПК в Україні:
- Міністерство економіки;
- Міністерство аграрної політики;
- Державний комітет по земельних ресурсах;
- Державний комітет по водному господарству;
- Державний комітет лісового господарства.
3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу
Торгівля – галузь, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача.
Основним показником діяльності торгівлі є товарооборот.
Товарооборот – продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або підприєм-ствам – для подальшої переробки чи продажу.
Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює:
- рівень соціально-економічного розвитку країни;
- рівень життя населення;
- обсяг діяльності підприємства та матеріалізації купівель-них фондів населення;
- стан грошового обігу в країні.
Державне регулювання сфери товарного обігу – система заходів економічного, правового та організаційного характеру, за допомогою яких органи державної влади й управління впли-вають на процеси, що відбуваються у сфері торгівлі, та на суб'єкти, залучені до цих процесів.
Мета державного регулювання торговельно-економічних відносин – створення умов, що забезпечують нормальне функціо-нування галузі в цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб'єктів комерційної діяльності у міжнародному поділі праці.
Завдання щодо державного регулювання сфери товарного обігу:
- розробка, прийняття, контроль за законодавством, що забез-печує правову основу і захист інтересів торговельних підприємств;
- реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної та оптової торгівлі/а також торговельно-виробничої сфери на ос-нові використання ринкових механізмів господарювання;
- послаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;
- створення умов для вільної добросовісної конкуренції на товарних ринках, вільного просування товарів на внутрішньому та міжнародних ринках;
- сприяння формуванню та товарному насиченню споживчо-го ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення;
- гармонізація поточних і стратегічних напрямів розвитку торгівлі і структурно-інвестиційної та науково-технічної політики;
- зняття обмежень адміністративного регулювання торговель-ної діяльності;
- підвищення темпів зростання товарообороту на основі полі-тики стимулювання розвитку споживчого сектору;
- створення умов для накопичення торговельного капіталу і зростання інвестицій у галузі.
Держава впливає на діяльність торговельних підприємств прямими та непрямими методами.
Прямі методи | Непрямі методи
Контроль за дотриманням законів / | Розробка та прийняття відповідного законодавства
Державний реєстр створення підприємств сфери товарного обігу | Фінансова та кредитно-грошова політика
Контроль за якістю продукції | Податкова політика
Визначення лімітного рівня цін та розміру торгових та оптово-збутових надбавок | Політика доходів
Регулювання умов та термінів зберігання й реалізації, маркування та обміну товарів | Стимулювання підприємництва
Регулювання правил продажу окремих видів товарів | Регулювання експортно-імпортних операцій
Контроль за дотриманням санітар-них норм торгівлі | Розміщення державних замовлень
Державна регламентація порядку та валюти розрахунків зі споживачами тощо |
Валютне регулювання
Амортизаційна політика