Реферат

Державне регулювання розвитку окремих сфер господарської діяльності

План

Сутність, цілі та засоби реалізації державної промислової політики.

Державне регулювання відносин в агропромисловому комплексі України.

Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу.

1. Сутність, цілі та засоби реалізації державної промислової політики

Державна промислова політика – цілісна система за-ходів, інвестиційно-структурних перетворень, що підкріплюються відповідними механізмами реалізації (стимулювання, регулювання та контролю через відповідні інститути держави та ринку), спря-мованими на розв'язання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектору: зростання виробництва, підвищен-ня конкурентоспроможності національної економіки та окремих галузей.

Об'єктом промислової політики виступає весь індустріаль-ний комплекс країни як єдиний організм.

Цілі промислової політики:

- підтримка галузей індустрії, які забезпечують майбутнє економічне зростання;

- модернізація традиційних галузей;

- досягнення соціальної прийнятності економічних процесів і у депресивних, неперспективних галузях

Варіанти проведення промислової політики для України

1. Орієнтація на експорт – підтримка галузей, продукція яких користується попитом на світовому ринку, насамперед си-ровинних галузей.

2. Орієнтація на імпортозаміщення – підтримка галузей, що випускають продукцію, здатну замінити імпортні товари та витіснити іноземних конкурентів. Ставка робиться на прямі іно-земні інвестиції.

3. Орієнтація на відновлення відтворювального процесу в промисловості – сприяння галузям, які реально виготовляють промислову продукцію, що користується попитом.

4. Орієнтація на розвиток внутрішнього ринку – стимулювання галузей промисловості, що задовольняють внутрішні потреби.

Суб'єкти державного регулювання промисловості в Україні:

- Міністерство економіки;

- Міністерство палива й енергетики;

- Державний комітет промислової політики;

- Державний комітет з енергозбереження;

- Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації.

2. Державне регулювання відносин в агропромисловому комплексі України

Аграрно-промисловий комплекс (АПК) країни – це сукупність галузей, пов'язаних із виробництвом сільськогосподар-ської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.

Особливості сучасного стану АПК України:

- накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру;

- масова збитковість сільськогосподарських підприємств;

- повільні темпи реформування аграрного сектору економіки;

збереження тенденції до звуженого відтворення.

Зміст аграрної політики держави в умовах трансформаційної економіки:

- проведення земельної реформи;

- приватизація об'єктів АПК;

- розвиток нових форм господарювання;

- реалізація абсолютних та порівняльних переваг країни;

- забезпечення умов для становлення сучасних фінансово-економічних, правових та організаційно-інституційних відносин в агропромисловій сфері;

- формування ринкового механізму управління АПК;

- соціальний розвиток села;

- інформаційне забезпечення пропаганди реформ.

Суб'єкти державного регулювання АПК в Україні:

- Міністерство економіки;

- Міністерство аграрної політики;

- Державний комітет по земельних ресурсах;

- Державний комітет по водному господарству;

- Державний комітет лісового господарства.

3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу

Торгівля – галузь, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача.

Основним показником діяльності торгівлі є товарооборот.

Товарооборот – продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або підприєм-ствам – для подальшої переробки чи продажу.

Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює:

- рівень соціально-економічного розвитку країни;

- рівень життя населення;

- обсяг діяльності підприємства та матеріалізації купівель-них фондів населення;

- стан грошового обігу в країні.

Державне регулювання сфери товарного обігу – система заходів економічного, правового та організаційного характеру, за допомогою яких органи державної влади й управління впли-вають на процеси, що відбуваються у сфері торгівлі, та на суб'єкти, залучені до цих процесів.

Мета державного регулювання торговельно-економічних відносин – створення умов, що забезпечують нормальне функціо-нування галузі в цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб'єктів комерційної діяльності у міжнародному поділі праці.

Завдання щодо державного регулювання сфери товарного обігу:

- розробка, прийняття, контроль за законодавством, що забез-печує правову основу і захист інтересів торговельних підприємств;

- реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної та оптової торгівлі/а також торговельно-виробничої сфери на ос-нові використання ринкових механізмів господарювання;

- послаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;

- створення умов для вільної добросовісної конкуренції на товарних ринках, вільного просування товарів на внутрішньому та міжнародних ринках;

- сприяння формуванню та товарному насиченню споживчо-го ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення;

- гармонізація поточних і стратегічних напрямів розвитку торгівлі і структурно-інвестиційної та науково-технічної політики;

- зняття обмежень адміністративного регулювання торговель-ної діяльності;

- підвищення темпів зростання товарообороту на основі полі-тики стимулювання розвитку споживчого сектору;

- створення умов для накопичення торговельного капіталу і зростання інвестицій у галузі.

Держава впливає на діяльність торговельних підприємств прямими та непрямими методами.

Прямі методи | Непрямі методи

Контроль за дотриманням законів / | Розробка та прийняття відповідного законодавства

Державний реєстр створення підприємств сфери товарного обігу | Фінансова та кредитно-грошова політика

Контроль за якістю продукції | Податкова політика

Визначення лімітного рівня цін та розміру торгових та оптово-збутових надбавок | Політика доходів

Регулювання умов та термінів зберігання й реалізації, маркування та обміну товарів | Стимулювання підприємництва

Регулювання правил продажу окремих видів товарів | Регулювання експортно-імпортних операцій

Контроль за дотриманням санітар-них норм торгівлі | Розміщення державних замовлень

Державна регламентація порядку та валюти розрахунків зі споживачами тощо |

Валютне регулювання

Амортизаційна політика