Реферат

Виробництво. Витрати виробництва

План

1 Технологія виробництва. Фактори виробництва

2 Виробництво з одним змiнним фактором (працею)

3 Ефект масштабу

4 Витрати виробництва, їх суть і структура

5 Витрати фірми в короткостроковому періоді

6 Витрати фірми в довготривалому періоді

7 Основні напрямки зниження затрат виробництва

1 Технологія виробництва. Фактори виробництва

Теорія виробництва і затрат є центральною в еконо-мічному управлінні фірмою.

Виробництво - основна область діяльності фірми. В процесі виробництва фірми використовують виробничі фактори, які називають також вхідними факторами виробництва.

Виробничі фактори можна розділити на такі значні категорії:

-праця;

-матеріали;

-капітал.

Співвідношення між вхідними факторами, виробни-чим процесом і виходом готової продукції описується виробничою функцією.

Для спрощення викладу теорії припустимо, що існує лише два вхідних фактори - праця L і капітал K.

Виробнича функція відображає максимальний випуск продукції Q, який може забезпечити фірма при кожному окремому поєднанні факторів виробництва.

Виробничу функцію можна подати в такому вигляді:

Q = F (L, K) . (4.1)

Дане рівняння вказує, що обсяг випуску продукції залежить від двох виробничих факторів - капіталу і праці.

Термін «максимальний випуск продукції» є важливим з точки зору виробничої функції. Виробничі функції не допускають нераціональних чи нерентабельних виробничих процесів. Вони передбачають економічну ефективність фірм, тобто те, що фірми можуть використовувати кожне поєднання виробничих факторів з максимальною ефективністю.

Для ілюстрації теоретичного матеріалу розглянемо такий приклад. Припустимо, що фірма виготовляє продукти харчування з використанням двох змінних факторів - праці і капіталу. В таблиці 4.1 наведено дані про максимальний випуск продукції, який досягається при різних поєднаннях факторів виробництва.

Таблиця 4.1 - Обсяги випуску продукції при різних поєднаннях праці L і капіталу K

Капітальні вкладення | Трудові затрати (трудомісткість), одиниць

(затрати капіталу), одиниць | 1 | 2 | 3 | 4 | 5

1 | 20 | 40 | 55 | 65 | 75

2 | 40 | 60 | 75 | 85 | 90

3 | 55 | 75 | 90 | 100 | 105

4 | 65 | 85 | 100 | 110 | 115

5 | 75 | 90 | 105 | 115 | 120

Інформацію таблиці 4.1 можна подати у вигляді ізоквант.

Ізокванта - крива, на якій розташовано всі поєднання виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Карта ізоквант являє собою набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні певних поєднань факторів виробництва (рис.4.1).

Карта ізоквант є альтернативним методом опису виробничої функції. Ізокванти відображають гнучкість рішень, що приймаються фірмами щодо виробництва, тобто фірма може досягати заданого обсягу виробництва, вико-ристовуючи різні поєднання факторів виробництва.

Керівник фірми повинен розуміти природу такої гнучкості. Адже це, в кінцевому підсумку, дасть змогу обирати такі поєднання виробничих факторів, які мінімізують витрати виробництва і максимізують прибуток.

Рисунок 4.1 - Графік зміни обсягів випуску продукції при зміні виробничих факторів

Для зміни самих факторів виробництва чи кількості залучених у виробництво факторів потрібний певний час. У зв’язку з цим розрізняють короткотерміновий та довго-терміновий періоди.

Короткотерміновим називається період, протягом якого неможливо змінити всі виробничі фактори.

Фактори, які не можуть змінюватись в даному періоді, називаються фіксованими.

Наприклад, для внесення змін в напрямки використання капіталу фірми (створення нового заводу, придбання нових верстатів чи обладнання ) потрібно багато часу.

Довготерміновий період - проміжок часу, достатній для внесення змін у всі виробничі фактори. В цьому випадку всі фактори слід розглядати як змінні.

На короткому відрізку часу фірми можуть змінювати інтенсивність, з якою вони використовують певний завод чи обладнання. На тривалому відрізку вони можуть змінювати і потужність заводу.

Стан всіх фіксованих виробничих факторів на корот-кому часовому відрізку обумовлений попередніми довготри-валими рішеннями фірми, які базуються на розрахунках прибутків від продажу певних товарів.

Необхідно розрізняти дію коротко - і довготермінових факторів в кожному конкретному випадку. Наприклад, довго-тривалий період для торговця напоями з ятки становить 1-2 дні, а для нафтохімічної чи автомобілебудівної фірми - 10 років.

Розглянемо різницю між дією факторів в коротко - і довготерміновому періодах (рис.4.1).

Нехай фірма в даний час виготовляє 55 одиниць продуктів харчування, використовуючи 1 одиницю трудових ресурсів і 3 одиниці капіталу (точка A). Вона хоче розширити обсяги виробництва до 90 одиниць.

Нехай ціна факторів: 30 грн./один.праці і 10 грн./один.капіталу.

Тоді затрати в точці А становитимуть

30 1+10 3=60 грн.

На довготривалому відтинку і праця і капітал - змінні фактори, і додаткова продукція може бути виготовлена за допомогою 5 од. капіталу і 2 од. праці (точка Е). Затрати в цьому випадку становитимуть 30 2+10 5=110 грн.

Однак протягом короткого періоду ми не можемо змінити обидва фактори одночасно. Отже, єдиний спосіб збільшення обсягу продукції - збільшення фактора праці (трудомісткості) при незмінному факторі капіталу (точка С). В цій точці затрати становитимуть: 30 3+10 3=120 грн., що на 10 грн. більше, ніж затрати в довготривалому періоді.

Наведений приклад ілюструє те, що фірми постійно приймають короткострокові рішення і одночасно планують зміни факторів в довготривалому періоді, виходячи з еконо-мічної ефективності.

На короткостроковому проміжку збільшення випуску виробів з 55 до 90 од. обійдеться фірмі в 60 грн./годину. На довготривалому проміжку дані затрати можуть бути знижені до 50 грн./годину, якщо у виробничому процесі буде задіяно дві додаткові одиниці капіталу.

Таким чином, наша фірма розміщує своє замовлення на додатковий капітал, але одночасно виготовляє 90 одиниць продукції, використовуючи 3 одиниці праці. Коли поступить новий додатковий капітал, фірма може скоротити трудовий фактор і збільшити прибуток.

2 Виробництво з одним змiнним фактором (працею)

Розглянемо випадок, коли капітал є фіксованим, а праця - змінним фактором.

В таблиці 4.2 показано обсяги випуску одягу при різних затратах праці і фіксованому капіталі.

Таблиця 4.2 - Результати виробництва з одним змінним фактором

Затрати працi (L) | Затрати ка-піталу (К) | Обсяг випуску продукції (Q) | Середній продукт (Q/L) [Продукт праці] | Граничний про-дукт (Q/L)

0 | 10 | 0 | - | -

1 | 10 | 10 | 10 | 10

2 | 10 | 30 | 15 | 20

3 | 10 | 60 | 20 | 30

4 | 10 | 80 | 20 | 20

5 | 10 | 95 | 19 | 15

6 | 10 | 108 | 18 | 13

7 | 10 | 112 | 16 | 4

8 | 10 | 112 | 14 | 0

9 | 10 | 108 | 12 | -4

10 | 10 | 100 | 10 | -8

З таблиці 4.2 видно, що за нульового обсягу трудових затрат випуск продукції також нульовий. При збільшенні трудозатрат до 8 одиниць випуск продукції зростає. Вище цієї точки обсяг випуску знижується: до цього моменту викорис-тання кожної додаткової одиниці праці збільшувало продуктивність обладнання, однак після вказаної точки додаткові трудозатрати перестають бути ефективними і можуть стати "антиефективними" (5 чоловік можуть обслуговувати складальну лінію краще двох, але 10 чоловік починають заважати один одному).

Середній продукт праці APL характеризується обсягом випуску продукції, що припадає на одиницю використовуваного фактора виробництва

. (4.2)

Граничний продукт праці MPL характеризується додатковим обсягом випуску продукції при збільшенні затрат праці на одиницю

. (4.3)

Зміну середнього та граничного продуктів праці, а також обсягів випуску продукції залежно від затрат праці показано на рисунку 4.2.

Рисунок 4.2-а показує, що обсяг випуску продукції зростає, поки не досягає максимуму в точці D (112 одиниць), а далі знижується. Частина кривої за точкою D показана пунктиром, щоб відобразити, що виробництво при трудоза-тратах понад 8 одиниць неефективне технологічно і, отже, не є частиною виробничої функції.

Між кривими APL i MPL (рис.4.2-б) існує тісний взаємозв'язок.

Крива APL зростає до точки перетину з кривою MPL (точка М).

Коли MPL>APL - крива APL зростає.

Кoли MPL<APL - крива APL спадає.

а

б

Рисунок 4.2 - Графік випуску продукції при зміні одного фактора виробництва

Зниження приросту або і, взагалі, скорочення обсягів виробництва при використанні додаткових одиниць факторів виробництва в певному діапазоні є проявом дії закону спадаючої віддачі.

Закон спадаючої віддачі формулюється так:

-в міру того, як зростає використання якого-небудь виробничого фактора (при фіксованих інших факторах), в підсумку досягається точка, в якій додаткове використання цього фактора призводить до зниження обсягу випуску продукції.

Коли як фактор виробництва розглядається праця (при фіксованому капіталі), невелике зростання трудозатрат суттєво збільшує випуск продукції. Однак врешті решт вступає в дію закон спадаючої віддачі. Найм на роботу надмірної кількості робітників призводить до того, що окремі операції виявляються неефективними, і граничний продукт знижується.

Закон спадаючої віддачі діє і на короткому проміжку часу, коли хоча б один з виробничих факторів залишається незмінним. Закон описує зменшення граничного продукту, але не обов'язково до від'ємного значення. Так, на рисунку 4.2 закон спадаючої віддачі може бути застосований при трудозатратах в 3 і більше одиниць.

3 Ефект масштабу

Аналіз