Залежність приросту обсягу випуску продукції від збільшення використання всіх виробничих факторів розкриває окремі особливості виробничого процесу фірми на довготривалому етапі.

Розрізняють позитивний, негативний і незмінний ефекти масштабу.

1. Якщо при подвоєнні виробничих факторів обсяг випуску продукції збільшується більше, ніж у 2 рази, то таке збільшення називають позитивним ефектом масштабу.

Випуск зростає, тому що великомасштабна діяль-ність дає змогу керівництву і робітникам поглибити свою спеціалізацію при виконанні конкретних завдань, викорис-товувати більш складне і потужне обладнання.

Позитивний ефект масштабу потрібно враховувати при розробці державної політики.

Якщо діє позитивний ефект масштабу, то економіч-но вигідніше мати одну велику фірму, що виготовляє (при відносно низьких затратах) продукцію, ніж багато дрібних фірм (з високими затратами). Однак така велика фірма може контролювати встановлювану нею ціну, а тому необхідне втручання держави в питання регулювання таких цін і діяльності компаній (наприклад, в галузі електроенергетики).

2. Якщо при подвоєнні виробничих факторів обсяги випуску продукції також подвоюються, то виробництво здійснюється в умовах незмінного ефекту масштабу.

При незмінному ефекті масштабу розмір діяльності фірми не впливає на продуктивність використовуваних факторів. Середня і гранична продуктивність факторів виробництва фірми залишається незмінною як для великих, так і для дрібних підприємств. При незмінному ефекті масштабу замість одного заводу, що використовує певну технологію, можна побудувати два заводи, де випускатимуть сумарно стільки ж продукції (наприклад, велике туристичне агенство може мати ті ж витрати на одного клієнта, що і маленьке туристичне агенство).

3. Якщо обсяги виробництва зростають менше, ніж у два рази при подвоєнні виробничих факторів, то говорять про негативний ефект масштабу.

Позитивний і негативний ефект масштабу показано на рисунку 4.3.

Рисунок 4.3 - Ефект масштабу

В даному випадку у виробничому процесі використо-вуються два фактори - капітал і праця у співвідношенні 1 до 5.

Промінь OP характеризує різні поєднання праці і капіталу, які можуть використовуватись для випуску продукції, при збереженні постійних пропорцій факторів виробництва.

Для низьких обсягів випуску продукції виробнича функція демонструє позитивний ефект масштабу (відрізок OA).

При подальшому нарощуванні виробничих факторів (відрізок АР) обсяги виробництва змінюються вже меншою мірою (негативний ефект масштабу).

Рисунок 4.3 показує, що при позитивному ефектi масштабу ізокванти зближуються одна з одною, якщо використовувані фактори зростають пропорційно. При негативному ефекті масштабу ізокванти все більше віддаляються одна від одної, оскільки потрібно все більшу і більшу кількість виробничих факторів для забезпечення приросту обсягів виробництва.

При незмінному ефекті масштабу ізокванти розподіляються в просторі рівномірно.

Ефект масштабу відіграє велику роль для підприємств та організацій в різних галузях виробництва. При інших рівних умовах, чим більший ефект масштабу, тим більші фірми діють в тій чи іншій галузі. Як правило, виробничі галузі промисловості мають більший ефект масштабу, ніж галузі сфери послуг, оскільки виробництву необхідні суттєві капiталовкладення в обладнання, щоб фірми могли працювати ефективно. Галузі ж сфери обслуговування є трудомісткими і зазвичай забезпечують ефективну віддачу затрат як у великих, так і малих масштабах.

4 Витрати виробництва, їх суть і структура

Однією з основних цілей діяльності фірми є максимізація прибутку. Однак реальні можливості досягнення цієї цілі обмежені затратами виробництва і попитом на продукцію.

Оскільки затрати - це основний обмежувач прибутків і головний фактор, що впливає на обсяг пропозиції, прийняття рішень керівництвом фірми неможливе без аналізу існуючих затрат та прогнозування їх рівня в майбутньому.

З позицій трудової теорії вартості К.Маркс в "Капіталі" розглядав затрати як витрати на зарплату, матеріали, паливо, амортизацію засобів праці, тобто на виробництво товару. До них він додавав затрати на зарплату працівників торгівлі, утримання торговельних приміщень, транспорт і т.п. Перші затрати Маркс називав затратами виробництва, другі - затратами обігу.

При цьому Маркс не враховував ринкової ситуації та ряду інших обставин. Він виходив з того, що вартість товару утворюють затрати виробництва і ті затрати обігу, які являють собою продовження процесу виробництва в сфері обігу, наприклад, фасування, упаковування і т.п.

Сучасна економічна теорія по-іншому підходить до трактування затрат. Вона виходить з можливості їх альтернативного використання. Під альтернативним використанням розуміють, наприклад, можливість виробництва з дерева будівельних матеріалів чи меблів, чи паперу, чи хімічних продуктів і т.д. Тому, коли фірма вирішує виготовляти певний товар, то тим самим вона відмовляється від виробництва з цього ж ресурсу іншого товару.

Звідси нескладно зробити висновок, що економічні затрати певного ресурсу, що використовується у даному виробництві, дорівнюють його вартості (цінності) при найбільш оптимальному способі його використання для виробництва товарів.

В графічній формі це відображає крива виробничих можливостей.

Обмеженість ресурсів означає, що завжди доводиться вибирати, а вибір означає відмову від одного на користь іншого.

В підсумку економічні затрати - це плата постачаль-нику, що здійснюється фірмою, чи доходи постачальника ресурсів, а також внутрішні затрати на те, щоб ресурси були використані саме даною фірмою для певного варіанту виробництва.

4.1 Класифікація затрат

В мікроекономіці застосовують ряд специфічних ознак при класифікації затрат. Насамперед, в структурі затрат фірми прийнято виділяти зовнішні та внутрішні затрати. Часто їх ще називають явними і неявними.

Явні (зовнішні) затрати - це альтернативні затрати, які набувають форми грошових платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.

Наприклад, заробітна плата робітників (грошовий платіж робітникам як постачальникам фактора виробництва - робочої сили); грошові затрати на покупку чи оренду станків, машин, обладнання, будівель, споруд (грошовий платіж постачальникам капіталу); оплата транспортних витрат; комунальні платежі (світло, газ, вода); оплата послуг банків, страхових компаній; оплата послуг постачальників матеріальних ресурсів (сировина, напівфабрикати, комплектуючі тощо).

Явні затрати повністю відображаються в бухгалтер-ському обліку підприємства. Тому їх ще називають бухгалтерськими затратами.

Неявні затрати - це альтернативні затрати використання ресурсів, що належать самій фірмі, тобто неоплачувані нею затрати.

Неявні затрати можуть бути представлені як:

-грошові платежі, які б могла отримати фірма при більш вигідному використанні належних їй ресурсів; сюди відносяться і "затрати втрачених можливостей" (недоотриманий прибуток);

-нормативний прибуток як винагорода підприємцю, яка утримує його в обраній ним сфері діяльності.

Можливість отримувати понаднормативний прибуток в окремій галузі чи сфері діяльності призводить до перетоку капіталів в цю галузь з інших галузей.

ВИСНОВОК

Притік капіталу в галузь, яка дає понаднорма-тивний прибуток, приводить до падіння прибутковості до нормального рівня у випадку незмінного попиту на продукцію даної галузі, і, навпаки, відтік капіталу з галузі, що дає прибуток нижче нормативного, приводить до зростання прибутковостi до нормального рівня у випадку незмінного попиту на продукцію даної галузі.

Економісти під затратами розуміють як явні (бухгалтерські), так і неявні затрати:

Економічні затрати = Явні (бухгалтерські) затрати + Неявні (імпліцитні) затрати

Відповідно до затрат прибуток також може бути бухгалтерським і економічним. Взаємозв’язок між виручкою (доходом), прибутком та затратами характеризується такими залежностями:

Бухгалтерський прибуток = Виручка - Явні (бухгалтерські) затрати

Економічний прибуток = Виручка - Економічні затрати

Виручка = Явні затрати + Неявні затрати + Економічний прибуток

Величина затрат залежить від обсягів виробництва. У зв'язку з цим затрати поділяють на дві групи:

-постійні (умовно-постійні) - витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягів виробництва. Вони повинні оплачуватись, навіть якщо фірма нічого не виробляє (амортизація обладнання, рента, страхування, облігації, зарплата управлінському персоналу тощо);

-змінні (умовно-змінні) - витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягів виробництва. Це витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, транспорт, трудові ресурси тощо. Вони знаходяться у прямій залежності від обсягу виробництва. Але загалом приріст цих витрат на одиницю приросту обсягів виробництва не є постійним.

Валові затрати визначаються як сума постійних та змінних затрат

TC=TFC+TVC , (4.4)

де TFC- валові постійні затрати, (total fixed cost);

TVC- валові змінні затрати, (total variable cost).

Розрізняють також граничні витрати як відношення приросту валових витрат до приросту обсягів виробництва

, (4.5)

Середні затрати - це затрати в розрахунку на одиницю виробленого товару

;

або . (4.6)

;

або . (4.7)

;

або . (4.8)

З іншого боку,

Середні затрати = Середні постійні затрати + Середні змінні затрати;

або AC=AFC+AVC . (4.9)

Взаємозв'язок між вказаними видами затрат показано на числовому прикладі (таблиця 4.3).

Таблиця 4.3 - Співвідношення між різними видами затрат

Обсяг

вироб- | Абсолютні величини затрат | Граничні | Середні величини затрат

ництва | постій-них | змін-них | валових | затрати | постійних | змінних | валових

Q | TFC | TVC | TC=TFC+TVC | MC=

TC/Q | AFC=

TFC/Q | AVC=

TVC/Q | ATC=

TC/Q

0 | 100 | 0 | 100

1 | 100 | 90 | 190 | 90 | 100 | 90 | 190

2 | 100 | 170 | 270 | 80 | 50 | 85 | 135

3 | 100 | 240 | 340 | 70 | 33,3 | 80 | 113,3

4 | 100 | 300 | 400 | 60 | 25 | 75 | 100

5 | 100 | 370 | 470 | 70 | 20 | 74