Реферат
Реферат
Організація як складова система та об'єкт управління
Суспільство складається з безлічі організацій, з якими пов'язані всі аспекти і прояви людського життя — суспільства в цілому, економіки, науки, культури, освіти, оборони, навіть особистого життя. Менеджмент організацій покликаний відповісти на запитання: навіщо організації потрібні, як вони створюються, функціонують і змінюються, чому члени організацій діють саме так, а не інакше. Оволодіння знаннями про це дає можливість обґрунтовано і професійно підходити до формування організацій, до розуміння і регулювання процесів, що відбуваються в них, до визначення курсу дій і керівництва його реалізацією в інтересах досягнення по-ставлених цілей.
Організація — це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети. Під словами "яке свідомо координується" ми розуміємо управління, під "соціальним утворенням" - те, що організація складається з людей чи груп осіб, які взаємодіють між собою. Організаційні процеси містять у собі соціальну сутність, а взаємодія членів груп повинна бути збалансованою і припускає необхідність у координації.
Поняття "організація" належить до числа найбільш часто вживаних. Воно вживається щонайменше у трьох значеннях:
-
організація як система;
-
організація як стан;
-
організація як процес.
Організації як системі притаманні такі ознаки:
•
цілісність — передбачається, що система сукупністю
конкретних елементів із властивими тільки їм властивостями і
характером взаємозв'язку. Таким чином, система виділяється з
нескінченного різноманіття об'єктів матеріального світу;
•
подільність — передбачається, що система допускає розподіл
її на підсистеми й елементи, що, у свою чергу, мають системні
властивості. Сама ж досліджувана система входить у більш
широку сукупність елементів, тобто в систему більш високого
рівня.
Система - це об'єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов'язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи. Інакше кажучи, система припускає тільки таке об'єднання частин у ціле, що забезпечує її існування через здатність елементів досягати мети. Система як об'єднання має низку специфічних власти-востей цілого. От найістотніші з них:
-
головна властивість — здатність її елементів до взаємодії. Це основна умова існування системи, тому що із втратою елементами здатності взаємодіяти вона неминуче перестає існувати;
-
друга властивість — "елементарний" склад частин (підсистем). Найпростішим чином організована система обов'язково повинна складатися принаймні із трьох підсистем, що виконують функції входу, виходу і відносини між ними;
-
третя властивість — упорядкованість - є загальна особливість не тільки самої системи, а й її частин: входу, виходу і відносин між ними. Ця властивість виявляється в їхній взаємодії у чітко встановленому порядку;
-
четверта істотна властивість — цілісність. Вона обумовлена тим, що системи без підсистем не буває, і тому будь-яка система стосовно них завжди є єдиним цілим. Система є якісно ви-значеною сукупністю підсистем, пов'язаних у єдине ціле, що має властивості, відсутні в підсистемі;
- п'ята істотна властивість — структурованість. Структурою
називають загальний, відносно стійкий, що змінюється в часі і просторі, спосіб організації внутрішніх зв'язків і відносин системи.
Усяка система має різні види структур. Структура — це кінцева сукупність елементів і відносин між цими ж елементами. Елементи розрізняються між собою своїми властивостями. Кожен елемент може виявити властиві йому властивості лише вступивши у взаємодію з іншими придатними елементами.
Умови і способи реалізації елементами своїх властивостей називаються відносинами.
Ті відносини, що реалізуються в процесі функціонування системи (якщо елементи взаємодіють між собою й обмінюються продуктами своєї діяльності), переходять у зв'язки, а інші зберігаються як відносини. Наприклад, відносини між структур-ними підрозділами переходять у зв'язки, якщо вони обмінюються інформацією.
Недіючих систем не існує. Система перестає бути такою і зводиться до набору елементів, як тільки зупиняється "плин" процесів перетворення деякої субстанції (матеріалу в продукцію, електричної енергії в механічну і т.п.), заради якої вона існує.
Однією з найважливіших системоутворюючих властивостей системи є зв'язаність, яка означає, що всі елементи прямо чи побічно пов'язані один з одним і видалення чи додавання одного з елементів у загальному випадку змінює відношення між іншими елементами системи, тобто система змінює свої властивості.
Як правило, будь-яку досліджувану систему можна роз-глядати як елемент системи більш високого порядку. Елементи будь-якої системи, у свою чергу, можуть бути системами більш низького порядку.
Під елементом системи розуміють самостійне (відособлене) утворення системи (частина системи), що має свої специфічні риси, властивості й особливе значення.
Функціонування системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між її елементами. Відомі три типи зв'язків:
-
функціонально необхідні — за допомогою їх формуються
відносини, визначені для даної системи (наприклад, соціально-економічні): відносини управління, підпорядкованості, соціальні відносини тощо;
синергетичні (спільної дії) — при спільних діях деяких частин елементів системи вони забезпечують збільшення загального ефекту цих дій до величини, що перевищує суму ефектів від тих частин, що діють незалежно;
- надлишкові — зайві чи суперечливі.
Коли йдеться про стан системи, то ми маємо на увазі її організованість, тобто наявність певного порядку чи ступінь упорядкованості системи, у тому числі в її побудові та функціону-ванні.
Багато недоліків виробничої діяльності пояснюються організаційними причинами. Тому підвищення організованості, знання її законів — важливий резерв підвищення ефективності виробничих систем.
Організація як процес є проявом суспільної діяльності, що виникла на основі суспільного поділу праці. Функціональним призначенням організації в цьому значенні є створення нових і удосконалення створених і функціонуючих систем будь-якого виду. Тому організувати - означає створити нову систему або поліпшити стан колишньої в процесі її функціонування відповідно до мінливих внутрішніх і зовнішніх умов.
Організація як форма суспільної діяльності завжди конкрет-на, як і інші види праці. Конкретність організації обумовлюється її об'єктом. Для виробничої системи велике значення має організація виробництва, праці та управління.
Організація як процес здійснюється людьми. Вона сформу-валася у величезний самостійний об'єкт, тому виділилася також особлива група професійних працівників, яких називають фахівцями з організації виробництва, праці та управління. У своїй практичній діяльності вони широко використовують орга-нізаційні методи, що забезпечують реалізацію організаційних впливів. Застосування заходів організації як засобу удоско-налення систем припускає наявність загальних організаційних основ. Такими є об'єктивні закони організації.
Організація процесу управління, як і всяка організація взагалі, припускає розподіл і закріплення робіт по етапах, регламентування і нормування їхньої послідовності і термінів, встановлення міри дисциплінарних стягнень, введення обов'яз-кових вимог здійснення процесу управління.
Організація процесу управління — це всебічне його упо-рядкування, що визначає чіткість, послідовність і припустимі межі його здійснення. Інакше кажучи, це доцільна побудова процесу управління в часі і просторі відповідно до потреб узгодження спільної праці в соціально-економічній системі з завданнями підвищення ефективності управління вироб-ництвом.
Організація процесу управління припускає встановлення:
•
необхідної послідовності виконання різних його циклів, етапів, стадій і операцій, а також можливої і необхідної у певних умовах паралельності виконання різних робіт;
•
тимчасових меж виконання робіт певного виду і їхнє групування за факторами інтенсифікації управління;
•
чіткого порядку надходження необхідної і достатньої інформації для нормального і своєчасного здійснення кожного з етапів процесу управління і всіх його операцій;
•
порядку участі різних ланок системи управління в етапах процесу управління;
•
процедур процесу управління як обов'язкових операцій і її певного виду робіт (операцій узгодження, обговорення, візування,затвердження, інформування й ін.). Всі існуючі організації поділяються на:
•
штучні;
•
соціальні;
•
відкриті;
•
майже постійні;
•
нестабільні.
Якщо організацію розглядати в рамках галузі як системи і більш високого рівня, то ця організація є підсистемою даної системи.
З розглянутих вище визначень і з того, що відомо про системи, випливають такі загальні характеристики організації.
1. Будь-яка організація — це система, що може бути піддана аналізу, побудована і керована на основі загальних принципів.
2. Подібні системи є більшою мірою динамічні, аніж статистичні, у зв'язку з чим варто враховувати їхню природу, що змінюються.
3. Елементи кожної системи функціонально об'єднані.
4. Будь-яка організація видає вихідну продукцію, що спрямована на досягнення мети системи.
Компоненти системи. У складі кожної системи можна вирізнити взаємодіючі підсистеми —керуючу і керовану.
Керуюча підсистема - це "що" чи "хто" керує, а керована -"чим" чи "ким" керують. Аналогічними за змістом є поняття "суб'єкт управління" і "об'єкт управління".
У цьому розумінні будь-яку організовану соціально-економічну систему можна подати у вигляді сукупності керуючої підсистеми (суб'єкт управління) і керованої підсистеми Суб'єкт і об'єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв'язку, якими проходять потоки інформації. Ці потоки є керуючими впливами і повідомленнями щодо стану керованого об'єкта Управління можна подати як процес обміну видами діяльності, внаслідок якого система нормалізується і приводиться в стан динамічної рівноваги.
Динамічна рівновага організації настає під впливом факторів зовнішнього середовища. Впливи надходять у вигляді відхилень від норм у забезпеченні ресурсами (несвоєчасне постачання матеріалів, сировини, кредитів тощо), а також відхилень у процесі перетворення ресурсів на готову продукцію.
Інформація про відповідні дії надходить по каналах зворотного зв'язку. .
Зв'язок, що обслуговує апарат управління (суб’єкта), який розробляє управлінські рішення (вплив) і забезпечує передачу останніх на об'єкт управління, називають прямим зв’язком Зворотні зв'язки, що несуть інформацію про стан об’єкта і йот
