є значною мірою мистецтвом. Основи цього мистецтва увібрали в себе й основи науки, і закони логіки, а концептуальна структура є серйозною базою для аналізу. Однак на практиці судження й інтуїція людини відіграють най-важливішу роль у вирішенні проблем в аналізі, у визначенні критеріїв, що повинні бути використані. Детальні моделі і системного аналізу, незалежно від того, чи є вони мате-матичними, графічними чи фізичними, насправді не дуже відрізняються від моделей, що створює кожна людина при вирішенні будь-якої проблеми. Різниця полягає в тому, що моделі системного аналізу є чіткими і тому з ними можна набагато легше маніпулювати і конструювати їх так, щоб вони більше відображали реальну дійсність, ніж суб'єктивні моделі, що більшість людей зазвичай використовують для рішення проблем.
Концепції "системного підходу", методологія "системного аналізу" набули широкого застосування в різних державних організаціях і великих промислових фірмах США. Системний аналіз проголошується інструментом, що забезпечує науковий підхід до оптимального вирішення завдань в інтересах до-сягнення найбільшого ефекту.
Академік Д.М. Гвішіані наголошує, що системний аналіз, який на початку (1961 р.) розроблявся і застосовувався мі-ністерством оборони США для вирішення проблем військово-технічного розвитку, з 1965 р. почав впроваджуватися в цивільних урядових закладах як система планування, програмування, розробки бюджету (РРВ8). Ця система претендувала на ком-плексне охоплення як планування, так і прогнозування, тобто на встановлення перспективних (як правило, розрахованих на п'ятирічку) кількісних показників і передбачення визначених економічних і політичних результатів.
Сутність системи РРВ8 зводиться до такого:
а) визначення функцій системи і методів їх забезпечення(планування);
б) дезагрегація на системи і підсистеми (програмування);
в) підведення під ці системи і підсистеми бюджетного і
фінансового забезпечення (розробка бюджету).
Треба мати на увазі, що спроби застосування РРВ8 не обмежувалися сферою державних закладів США, набагато ефективніше розвивалося використання цієї системи при внутрішньофірмовому плануванні у великих промислових фірмах. Необхідність застосування цього методу була обумовлена багатьма причинами. Фірми головну увагу, як правило, приді-ляють плануванню не нової продукції, а тій, що вже випускається. У той же час результати поточної діяльності недостатньо узгоджені з цілями довгострокового розвитку фірм, немає вибору альтернативних шляхів досягнення перспективних цілей. Плани довгострокового розвитку погано узгоджуються з рішеннями про капіталовкладення, які приймаються керівництвом фірм. Розробка планів проходить на низькому рівні: у них багато непотрібних деталей, тоді як основні цілі виражаються не-достатньо чітко.
На думку прихильників системи РРВ5, вона змогла допо-могти усунути від значені недоліки. Деякі фахівці підкреслювали, що постановка питання про впровадження цих методів у внутрішньофірмове планування забезпечило кращу ув'язку і погодженість між організаційною і програмною структурою керівних органів фірм, а також зажадала вживання заходів по підвищенню надійності і детальності інформації про результати і витрати по окремих програмах і програмних елементах. Застосування системи РРВ8 сприяло змінам В організаційній структурі Органів управління фірмою, об'єднанню традиційно розділених відділів планування, фінансування й економічного аналізу. Деякі американські фахівці надавали особливого значення застосуванню РРВ5 для планування, виділення і розподілу ресурсів на наукові дослідження.
Слід зазначити, що, незважаючи на недоліки, строкатість тлумачень змісту і розходження в оцінках, багато теоретичних положень, а також деякі особливості практичного застосування системного аналізу в США становлять незаперечний інтерес і заслуговують на серйозне і критичне вивчення.
Видатним представником системного підходу в США є Стенфорд Л. Оптнер.
Розглядаючи концепції системного підходу стосовно до управління і планування діяльності фірм, Оптнер роз'ясняє суть системного підходу як вирішення комплексних проблем спільними зусиллями кількох груп експертів, що представляють різні дисципліни. Основним призначенням його є використання науки менеджменту на ділових підприємствах. У системному підході використовується також усе, що наука почерпнула з лабораторних експериментів. У ньому використовується евристичний метод проб і помилок, причому евристика означає прийняття рішень шляхом заглиблення в проблему, тобто пізнання в самому процесі діяльності. Системний підхід ґрунтується на методах раціоналізації, які називають індукцією і дедукцією, а також на правилах логічного моделювання [291].
Цікаво, що Оптнер користується терміном "системний підхід", а не "системний аналіз" і дає досить широке тлумачення цьому методу. Функція планування розглядається Оптнером як процес розумової діяльності людини, що вдається іноді до допомоги машин. Метою цього процесу є контроль, що є вирішальною умовою зворотного зв'язку в системі управління; без зворотного зв'язку неможливе досягнення узгодженості між процесом діяльності і плановим завданням. Зворотний зв'язок потрібний, щоб уникнути розбіжностей між метою й одержу-ваним результатом.
Розглядаючи функції планування і контролю з позиції системного підходу, Оптнер поділяє системи на "відкриті" і "закриті". Закриті системи — це системи, де фактори, які знаходяться поза контролем того, хто планує, зведені до мінімуму, що створює найбільш сприятливі умови для здійснення зворотного зв'язку. Іншими словами, закрита система цілком контролюється тим, хто планує. Відкрита система — це система, в якій той, хто планує, не може з однаковою ефективністю обробляти всі необхідні вхідні дані, У відкритій системі техніка планування може залежати від повноти, точності і надійності даних чи інформації, що не можуть бути проконтрольовані аналітиком, але водночас необхідні для процесу планування.
Оптнер бачить дві головні перешкоди в застосуванні системного підходу у внутрішньофірмовому плануванні: по-перше, труднощі, пов'язані з одержанням інформації, необхідної і придатної для контролю систем планування; по-друге, труднощі, пов'язані із застосуванням самого системного підходу в процесі планування.
Підкреслюючи наявність об'єктивних труднощів одержання однорідних і бажаного рівня точності даних, Оптнер застерігає і від оман, які породжуються тим, що вони зібрані з застосуванням автоматизованих джерел інформації. Водночас Оптнер вказує, що комп'ютери не тільки ство-рюють умови для нагромадження й упорядкування величезних масивів інформації, а й полегшують можливість швидкого коригування бази даних, виправлення застарілих даних, додавання більш точних даних поточного періоду тощо. Існуючий рівень засобів програмування дозволяє в разі потреби запрограмувати для комп'ютера статистичні розрахунки будь-якої складності і зробити практично будь-яке розміщення даних автоматично з найменшими витратами.
Системний підхід, як підкреслює Оптнер, має починатися з детального опису стану досліджуваної системи, а також усіх супутніх системі процесів і взаємозв'язків. Опис реальної дійсності, в якій здійснюється планування, найкраще може бути зображене і графічно й у паралельному викладі фактів. При цьому важливо, щоб в опис існуючої системи були включені всі цілі підприємства, утому числі й ті , котрі не можуть бути досягнуті в даний час. Дослідник системи повинен мати досить докладні відомості для визначення надійності даних, що використо-вуються в плануванні, щоб прийти до потрібного рішення. Докладний опис системи дозволить досліднику зробити висно-вок про те, чи можливе рішення проблеми, що стоїть перед ним, в умовах існуючої системи. Виявивши необхідність нового підходу до тих проблем, що не можуть бути вирішені пе-регрупуванням чи вторинним комбінуванням елементів існуючої структури, дослідник розробляє конкретні варіанти перебудови роботи, щоб забезпечити правильне вирішення проблем, що стоять перед організацією.
Оптнер визнає, що спроби встановлення фірмами дієві-шого контролю за плануванням зайнятості на основі системного підходу недуже впливають на стан справ.
Досвід обробки даних в урядових і промислових організаціях, як зазначає Оптнер, показує, що дієвість навіть найбільш вдалих системних розробок залежить від того, хто працює з ними, а також від того, наскільки добре складаються контакти роз-робників систем з тими, хто займається плануванням у цих організаціях. Це особливо важливо, якщо врахувати, що системи внутрішньофірмового планування належать до ''відкритих" систем, результати аналізу яких більшою чи меншою мірою виявляються помилковими. Оптнер стверджує, що найбільш ефективними системами і шанування є ті, в яких найбільшою мірою використовується логіка спрощення й інтуїтивний метод мислення. Системний підхід буде корисним у плануванні тільки тоді, коли фахівець із системного аналізу й особи, що планують діяльність фірми, працюватимуть разом, постійно обмінюючись досвідом.
Ще один аспект системного підходу, наголошує Оптнер, полягає в наданні кваліфікованому персоналу можливостей для досягнення ними найкращих показників у своїй роботі. Людський фактор — найважливіший у цьому питанні, і фахівці повинні використовувати системний підхід і пов'язані з ним методи для успішного вирішення проблем.
Таким чином, ставлення Оптнера до застосування систем-ного підходу з питань управління підприємствами відрізняється прагненням уникнути якої-небудь переоцінки його можливостей і орієнтацією на глибокий аналіз дійсного змісту різних за своїм характером проблем управління і розробку відповідних методів їх вирішення. Цей підхід відбиває один з найбільш важливих і характерних напрямків сучасної теорії організації управління в США.
Підхід Боулдінга до формулювання основних концепцій загальної теорії систем характерний тим, що він, по-перше, починає з вичленовування явищ, які мають досить загальний характер і становлять предмет дослідження багатьох наукових дисциплін, і, по-друге, групує їх залежно від ступеня склад-ності. До факторів, що мають загальне значення, він відносить:
а) індивідууми — електрон, атом, молекула, клітина, рослина, тварина, людина, родина, плем'я, держава, церква, фірма і т.п. Усі вони взаємодіють з навколишнім середовищем, до складу якого входять інші індивідууми, наслідком