Реферат
Реферат
Принципи системного підходу в управлінні організацією
Системний підхід варто сприймати як зведення більшої частини складних завдань до одержання проектного результату, що може бути використане для підвищення якості вирішення одного чи кількох основних завдань. Він дозволяє зосередити увагу на найбільш істотних аспектах проблеми. Теорія систем вперше була застосована в точних науках і техніці, особливо в кібернетиці. Наприкінці 50-х років настало століття систем. Організації, що існують сторіччя, перетворилися із закритих на відкриті і дістали назву систем.
Відомо, що система — це деяка цілісність, що складається з визначеної кінцевої кількості обов'язково взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.
Світ ускладнився, а разом з ним ускладнилися умови діяльності організації.
У світі науки і виробництва спостерігається швидкий перехід від багаторічної практики, заснованої на досвіді й інтуїції, до вирішення проблем управління за допомогою системного аналізу, коли проблеми управління розглядаються як щось конкретне, доступне для огляду і що можна кількісно виміряти, вирішуються за допомогою нової системної методології.
Системний підхід — це не є набір якихось посібників чи принципів для керівників. Це спосіб мислення стосовно організації і управління.
Системний підхід допомагає керівнику побачити орга-нізацію в єдності складових її частин, що нерозривно пе-реплітаються із зовнішнім світом.
Основною концепцією системного підходу до організації і управління як процесу є взаємозв'язок частин чи підсистем підприємства. Такий підхід передбачає встановлення цілей і зосередження уваги на побудові цілого, на відміну від побудови компонентів чи підсистем. У його основі лежить принцип розгляду проблем як єдиного цілого, як системи.
Сутність системного підходу допомагає зрозуміти раніше розглянуте положення про те, що система - це не тільки сума складових її елементів, а щось більше: організована сума складових її елементів. Тому, розглядаючи будь-який об'єкт як систему, необхідно враховувати і вивчати зв'язки між еле-ментами, вплив елементів один на одного, складні залежності всередині системи, а також системи з зовнішнім середовищем.
Системний підхід стосовно вирішення практичних проблем охоплює теорію системного підходу і методику побудови систем, що забезпечують вирішення проблем.
Теоретична системна концепція передбачає розгляд пробле-ми і її компонентів у їхній взаємозалежній єдності замість аналізу їх як окремих частин. Його можна охарактеризувати в такий спосіб. Системний підхід — це упорядкований спосіб оцінки складних людських потреб з точки зору об'єктивного розгляду цих потреб.
Оскільки при системному підході зосереджується увага на побудові цілого, то всі компоненти розглядаються в їхньому взаємозв'язку до того, як уточнюється їхня суть.
Системний підхід — це напрямок методології соціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як систем. Системний підхід сприяє адекватній постановці проблем у конкретних науках і розробці ефективної стратегії їхнього вивчення. Найважливіші принципи системного підходу (системного аналізу) такі:
1)
процес прийняття рішень повинен починатися з ви-явлення і чіткого формулювання конкретних цілей;
2)
необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного приватного рішення;
3)
необхідне виявлення й аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;
4)
цілі окремих підсистем не повинні вступати в конфлікт із цілями всієї системи (програми);
5)
сходження від абстрактного до конкретного;
6)
єдність аналізу і синтезу, логічного й історичного;
7)
виявлення в об'єкті різноякісних зв'язків і їхньої взаємодії та ін.
При визначенні поняття системи необхідно враховувати найтісніший взаємозв'язок її з поняттями цілісності, структури, зв'язку, елемента, відносини, підсистеми й ін. Основні системні принципи:
1)
цілісності (принципове поєднання) властивостей системи до суми властивостей складових її елементів і неможливість виведення з останніх властивостей цілого; залежність кожного від його місця, функцій і т.д. усередині цілого;
2)
структурності (можливість опису системи через встановлення її структури, тобто мережі зв'язків і відносин системи;
обумовленість поведінки системи не стільки поведінкою її окремих елементів, скільки властивостями її структури);
3)
взаємозалежності структури і середовища (система формує і виявляє свої властивості в процесі взаємодії із середовищем, будучи при цьому провідним активним компо-нентом взаємодії);
4)
ієрархічності (кожен компонент системи, у свою чергу, може розглядатися як система, а досліджувана в даному разі система є одним з компонентів більш широкої, глобальної системи);
5)
множинності опису кожної системи (через принципову складність кожної системи її адекватне пізнання вимагає побудови безлічі різних моделей, кожна з яких описує лише певний аспект системи).
Розглянемо елементи принципу "чорна шухляда" систем-ного підходу
При застосуванні системного підходу на основі марке-тингових досліджень спочатку формуються параметри виходу -товару чи послуги: що виробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в які терміни, кому продавати і за якою ціною. На ці запитання відповіді даються одночасно. Вихід повинен бути конкурентоздатним за нормативами.
Потім визначаються параметри входу: які погрібні ресурси й інформація для пронесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва системи (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці та управління) і параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни її інфраструктури даного регіону).
Зворотний зв’язок є комунікаційним каналом споживачів до того, хто виготовляє товар, і віл виробників до постачальників сировини. При зміні вимог споживачів до товару, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок "вхід" системи і сама система повинні відреагувати на ці зміни в параметри функціонування.
Для забезпечення конкурентоздатності товару потрібно, щоб:
1)
результати маркетингових досліджень гарантували вищі світові досягнення до моменту постачання товару споживачу (іншими словами, — повинен бути високоякісний прогноз параметрів "виходу" системи);
2)
"вхід" системи був відмінної якості;
3)
зовнішнє середовище сприяло нормальному протіканню
процесів у системі;
4)
організаційно-технічний рівень системи зміг перетворити
якісний "вхід" системи на якісний "вихід".
У даному прикладі у вигляді системи може бути будь-яка фірма, її підрозділ, відділ тощо. Для забезпечення високої якості "виходу” системи спочатку потрібно забезпечити високу якість "входу", а потім високу якість процесу і зовнішнього середовища. Якщо, наприклад, якість „входу" машинобудівного підприємства задовільна, то, які б не були на підприємстві технологія, устаткування, кадри тощо, якість „виходу” теж буде задовільною. Якщо якість „входу" відмінна, а якість процесу задовільна, то і якість "виходу" буде задовільною, тобто оцінка якості "виходу" дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів. При цьому спочатку формуються вимоги до "виходу" системи, потім - до "входу" і зовнішнього середовища і тільки потім — до процесу. Іншими словами, перш ніж висувати вимоги до колективу, потрібно вивчити якість документі в, що надходять, інформацію, зовнішнє (стосовно колективу) середовище, тобто потрібно відпрацювати "вхід" системи, відрегулювати (якщо це можливо) відносини з зовнішнім середовищем і тільки потім приступати до підвищення якості процесу.
Як уже зазначалося, будь-яка система визначається су-купністю елементів. Але якщо врахувати складність систем і їх розміри, то варто мати на увазі, що об'єктивно необхідна їх різна класифікація за певними ознаками, внаслідок якої з'являються підсистеми.
Отже, підсистема - це виділена за якою-небудь ознакою частина системи, що має характерні риси. Вона взаємопов'язана з іншими частинами системи і її, у свою чергу, можна розглядати як самостійну систему.
Існують різні методи класифікації складних систем, які визначаються за загальними критеріями. Підсистеми повинні бути:
>
такими, щоб вони могли впливати на досягнення кінцевих результатів системи;
>
створені за певними ознаками, що чітко виявляють необхідний функціональний зв'язок між ними і з системою в цілому;
> відповідно пов'язані з поведінкою всіх елементів системи і відбивати постійне функціонування взаємних зв'язків, встановлених для окремих елементів системи через її підсистеми з навколишнім середовищем.
Підсистеми повинні:
> прив'язуватися до цілого за допомогою визначених відносин кожної частини до якої-небудь загальносистемної характеристики (чи характеристик), що мас
необхідний і логічний функціональний зв’язок з виконанням загальносистемних завдань;
> поєднувати більш дрібні підсистеми, які необхідні для пояснення поведінки системи в цілому (для великих систем).
Виділення підсистем залежить від типу системи, цілей її дослідження, використовуваного апарату аналізу. Наприклад, підсистема основного виробництва, підсистема допоміжного виробництва тощо.
Підсистема формується з елементів і є частиною підсистем. Що ж таке елементи системи і якими властивостями вони володіють?
Насамперед елемент завжди є структуроутворюючою частиною якої-небудь системи. Наприклад, підприємство елемент галузі У той же час воно складна сукупність різних цехів і служб.
Елемент має одну чи кілька властивостей, і кожна \ них буде використана в системі або буде потенційною для функці-онального використання. Кожна з властивостей елемента може бути умовою для входження його в систему, в якій вона проявиться.
Властивості елементів визначають їх місце у внутрішній організації системи. Вони розвиваються в рамках системи га підкоряються умовам її функціонування, видозмінюючись у процесі розвитку чи під керуючим впливом.
Елементи функціонують і розвиваються в рамках системи, і тому їх властивості підпорядковані властивостям системи в цілому. Саме ці цілі системи визначають конкретну форму існування елементів як її власної частини. Отже, структурна автономність кожного елемента - одна з її ознак.
Функціонування системи відбувається нормально лише у випадку органічної і гармонічної взаємодії всіх її елементів, незважаючи на те що кожен з них Відіграє самостійну роль у реалізації цілей системи.
Тому елемент — це