якійсь одній підсистемі організації. Поведінкою шкода в основному займалася соціальною підсистемою, школи технічними підсистемами. Отже, вони найчастіше не могли правильно визначити всі основні компоненти Організації, Жодна із шкіл серйозно не задумувалася над впливом зовнішнього середовища на систему і наслідками такого впливу. Більш пізні дослідження показують, що це дуже важливий аспект роботи організації. Зараз поширена точка зору, що зовнішні сили можуть бути основними де-термінантами успіху організації, які визначають найбільш придатний і ефективний уданій ситуації спосіб управління.
Організаційні системи створюються таким чином, щоб досягти синергізму, тобто одночасного функціонування окремих, але взаємозалежних частин, що забезпечують більш високу загальну ефективність, ніж сумарна ефективність частин, взятих окремо. Наприклад, футбольна команда в процесі гри володіє синергетичним ефектом, тобто ефект команди в цілому значно більший, ніж ефект від гри кожного грання окремо. Він за-безпечується взаємодією гравці в між собою.
Більшість організацій недостатньо ефективні, оскільки їм не вдається пов'язати частини чи підсистеми (функції) у ЄДИНИЙ механізм. Наприклад, функція збуту іноді здійснюється без належного зв'язку з функцією виробництва; управління виробництвом здійснюється без координації з плануванням у галузі фінансів і підготовки кадрів; інформаційна система ґрунтується на традиційній системі обліку, що збирає ін-формацію про події, що відбулися, для складання звітів, але не для прийняття перспективних рішень керівниками.
Виділення окремих функцій і нездатність пов'язати частини в єдине ціле можуть обумовлюватися різними причинами, а головним чином вузькістю поглядів фахівців апарату управління (бухгалтера, плановика, кадровика тощо), що точно не уявляють свого місця в структурі управління (СУ) усього підприємства в цілому.
З інших причин можна назвати недоліки в самій СУ. Це недостатньо чітке планування, розробка різних планів і заходів без застосування системного підходу.
Акцент на необхідності побудови єдиного цілого, на відміну від побудови компонентів і підсистем,— основна особливість системного підходу.
З цього не слід робити висновок, що між класичним і системним підходами є глибоке й абсолютне розходження. Справді, класичний підхід завжди передбачав повсякденний обмін інформацією з командного ланцюга. Хоча ці методи і забезпечували відому інтеграцію і координацію, але вони не були синергетичними і не досягали такого ступеня ефективності в процесі прийняття рішень, що забезпечується за допомогою системного підходу.
На цей закон звертали увагу філософи й економісти: А.А. Богда-нов, П. Самуельсон, П. Канохін та ін. Г. Хаген у своїй роботі "Синергетика" (М.: Мир, 1986), досліджуючи хімічні, фізичні і біологічні системи, установив, що велика кількість "систем виявляє разючі аналогії в поведінці при переході від неупорядкованого стану до впорядкованого. Це сильний аргумент на користь того, що функціонування таких систем підлягає тим самим фундамен-тальним принципам". Далі він говорить, що кооперація багатьох підсистем будь-якої системи підлягає тим самим принципам незалежно від природи підсистем, і доходять висновку, що настав час шукати ці аналогії на стиках різних наук — у тій галузі досліджень, що називається синергетикою.
Фахівці, які представляють різні галузі знань, подібно
формулюють основне організаційне співвідношення. Воно
справді має загальний характер, тому що присутнє у системах
різної природи. В абстрактному вигляді закон синергії можна
подати так:
т
за умови, що яує А, А = (а],а2,....,ат),
де ПА - потенціал системи А;
п/ — потенціал j-го елемента;
а — у'-й елемент системи А.
Ефект синергії виникає за рахунок взаємної участі, взаємодії елементів, що знаходяться в рамках цілого. Він має різноманітне практичне застосування. У соціально-економічних системах цей організаційний ефект піддається розкладанню па такі складові, як спеціалізація, синхронність, ритмічність, односпрямованість. Взаємопосилення організації - це джерело її додаткової енергії.
Потенціал системи (соціально-економічної) перевищує суму потенціалів її частин тільки за певних умов. Якщо ці умови не витримуються, потенціал системи дорівнює, а то й менше від суми потенціалів частин. Якщо в бригаді кожен робитиме продую від початку до кінця, так, начебто поруч нікого нема, то він зробить не більше, ніж бригадою, а якщо члени бригади стануть заважати один одному, то зроблять ще менше, ніж кожен окремо.
Підприємства створюються саме для одержання ефекту посилення індивідуальних дій; це для суспільства настільки важливим, що організацію сміливо можна назвати одним з найбільших винаходів людства, хоча вона удосконалюється досить повільно.