Реферат
Реферат
Мета й основні функції менеджменту
Система керування і її функції, як було сказано вище, спрямо-вані на досягнення поставлених цілей підприємства.
Ставлячи перед організацією визначені цілі, керівництво підтверджує те, до чого організація прагне.
При визначенні мети діяльності зазвичай виникають такі ос-новні питання:*
які цілі вибрати й у якій послідовності їх поставити;*
наскільки актуальні такі цілі і як оцінюються можливості їхнього досягнення.
Намічаючи передбачувані цілі, необхідно виходити, насамперед, з думки тієї групи, заради якої організація і була утворена. На підприємстві це найчастіше думка власників, так що ціль тут може бути виражена в девізі: «Підприємство у своїй діяльності прагне до одержання прийнятного доходу для своїх власників». Тут підкрес-люється одержання прибутку тому, що залежнол від його розміру власники вирішують, чи вкладати їм свої капітали в дане підприємство і чи варто ризикувати.
З іншого боку, споживачі не хочуть віддавати свої гроші власни-кам, але вони готові платити роздрібну ціну за товари, що, на їхній погляд, можуть задовольнити їхні потреби.
Усю сукупність цілей організації можна розділити на чотири ви-ди чи блоки: економічні, науково-технічні, виробничо-комерційні і соціальні.
Економічна мета — одержання розрахункової величини прибут-ку від реалізації продукції чи послуг.
Науково-технічна мета — забезпечення заданого рівня про-дукції і науково-технічних розробок, а також підвищення продуктив-ності праці за рахунок удосконалювання технології.
Виробничо-комерційна мета — виробництво і реалізація про-дукції чи послуг у заданому обсязі і з заданою ритмічністю.Соціальна мета — досягнення заданого ступеня задоволення соціальних потреб працівників, охорони праці і природоохоронних заходів.
На рис. 1.3. представлене ієрархічне розгортання групи цілей у трьох рівнях.
Останній, третій рівень цілей носить характер підцілей чи за-вдань і, в свою чергу, може мати ієрархічну структуру.
Мета, підцілі, завдання більш низького рівня повинні носити підтримуючий характер запланованих результатів більш високого рівня і нести в собі велику конкретність і вимірність.
Мета — це конкретні кінцеві стани і бажаний реально здійсненний результат, якого прагне домогтися група, працюючи разом.
Актуальність мети необхідно перевіряти щорічно чи в міру зміни основних факторів. Нестабільність різних зовнішніх і внутрішніх явищ змушує керівництво гнучко відноситися до постав-лених завдань.В організацій можуть бути різноманітні цілі. Державні органи, вузи і некомерційні лікарні не прагнуть діставати прибуток, але їх хвилюють витрати. І це повинно знаходити своє відображення в на-борі цілей.
Великі організації мають багато цілей, малі підприємства — од-ну чи трохи. Але поставлені цілі будь-якої організації повинні врахо-вуватися всіма керівниками різних рангів при наступних уп-равлінських рішеннях.
Аналогічні вимоги пред'являються і до структурних підрозділів даної фірми.
Прийняті цілі і завдання повинні повідомлятися членам ор-ганізації (а іноді і колективно прийматися), що є могутнім ме-ханізмом спонукання до праці, тому що він дає можливість членам організації знати, до чого вони повинні прагнути і яку вигоду одер-жать при досягненні поставлених цілей.
З позиції «чистого» керівника менеджмент являє собою набір дій, їхню сукупність з керівництва людьми і виробництвом з метою досягнення запланованих результатів (цілей) підприємства. Ці дії, точніше кажучи, види впливів на об'єкт керування і являють собою функції менеджменту (рис. 1.4).
Аналіз — найважливіша функція менеджменту. Він складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на самім підприємстві в минулому, умов зовнішнього середовища в сього-денні і встановлює тенденції розвитку фірми, загрози і можливості, а також проблеми, що підлягають вирішенню. Аналіз передує вироб-ленню рішення і є основою для прогнозування і планування.
Планування полягає у визначенні напрямків, цілей, пропорцій, темпів виконання виробничих процесів і являє собою вибір дій на визначений період часу. Плануванню повинне передувати прогнозу-вання, що означає передбачення якісно-кількісних змін чи процесів показників у майбутньому.
Іншими словами, прогнозування дозволяє уявити, що може відбутися через якийсь час, а планування націлює на те, що повинно відбутися в обговорений час і з волі людей. На стадії планування, крім вибору дій, шляхів досягнення мети і визначення показників, зважуються питання форм, методів, термінів й інструментів контро-лю, що є однією з найважливіших функцій менеджменту.
Організація має на меті формування керованої і керуючої сис-тем і створює передумови для розв'язання завдань, поставлених на стадії планування. Організація вирішує питання структури, упоряд-кування і регламентації дій виконавців, оптимізує розміщення устат-кування, вибирає спеціалізацію і методи проведення робіт. Ор-ганізація найтіснішим чином пов'язана з такими функціями керуван-ня, як керівництво й організація контролю.
Керівництво полягає в напрямку діяльності керованого об'єкта, тісно пов'язане з лідерством і за допомогою іншої функції менедж-менту — мотивації {активізації) — спонукає до необхідних дій пер-сонал підприємства. Ціль керівництва — домогтися, щоб підлеглі ви-конували те, що необхідно керівнику. Керівництво невіддільне від таких функцій, як координація і регулювання, і, по суті, є інтегруван-ням цих функцій менеджменту.
Координація спрямована на узгодження різних зовнішніх сис-тем стосовно даної системи (раціоналізація дій постачальників, субпідрядників, кооперованих зв'язків, організація держзамовлень, робота зі споживачами і т.п.).
Регулювання пов'язане з поточними управлінськими рішеннями і спрямоване на збереження стану запланованого процесу, коректування відхилень усередині системи, що можуть відбуватися з об'єктивних і суб'єктивних причин. Процес регулювання здійснюється маневруванням ресурсів, якимирозпоряджається організація (машинами, людьми, матеріалами, технологією, фінансовими засобами і т.п.). Наприклад, передислокація працівників із процесів, що мають резерви часу на роботи, що лежать на критичному і підкритичному шляху в системі сіткового планування. Велике значення при цьому надається зміні змінності, тривалості зміни, роботі у вихідні дні, понаднормовому часові і системі мотивації. Регулювання — не що інше, як коректування системи керування на неприпустимі зміни ходу виробництва, що уловлюються за допомогою такої ємної функції, як контроль.
Контроль носить всеосяжний характер і пов'язаний прямо чи побічно з усіма функціями системи керування (див. рис. 1.4). Фахівці виділяють такі види контролю:
1) по стадії життєвого циклу продукції — контроль на стадії стратегічного маркетингу, НДДКР, виробництва, експлуатації, технічного обслуговування і ремонту;
2) по виду об'єкта — контроль предметів праці, засобів вироб-ництва, технології, організації процесів, умов праці, оточуючого природного середовища, документів, інформації;
3) по стадії виробничого процесу — контроль вхідний, операційний, готової продукції, транспортування і збереження;
4) по виконавцях — самоконтроль, контроль менеджера .і відділу технічного контролю, інспекційний, державний і т.д.;
5) по можливості подальшого використання результатів контро-лю — руйнівний і що допомагає;
6) по ступеню охоплення об'єкта — суцільний і вибірковий;
7) по характеру прийнятого рішення — активний (поперед-жуючий) і пасивний (по відхиленням);
8) по режиму — посилений і нормальний;
9) по ступеню механізації — ручний, механізований, автомати-зований, автоматичний;
10) по періоду охоплення — попередній, поточний, заключний;
11) по способу одержання й обробки інформації — розрахун-ково-аналітичний, статистичний, реєстраційний;
12) по періодичності виконання контрольних операцій — без-перервний і періодичний.
Нормативи контролю встановлюються на стадії планування. Вони повинні бути об'рунтованими, однозначними в прочитанні, здійсненними і мати деякий резерв. Вони можуть коректуватися на стадії контролю, тому що тоді є більше інформації, ніж приплануванні. При невиконанні нормативів необхідно ретельно проаналізувати ситуацію і вчасно внести відповідні корективи. Предмети контролю можна класифікувати в такий спосіб:*
вірогідність прогнозів відтворювальних циклів;*
ринкова стратегія фірми, мета її розвитку на перспективу;*
нормативи конкурентноздатності товарів на конкретних ринках;*
показники якості і ресурсномісткості продукції підприємства і конкурентів;*
показники організаційно-технічного рівня виробництва підприємства і конкурентів;*
показники соціального розвитку трудового колективу;*
показники охорони навколишнього середовища;*
відображення функцій керування в положеннях про підрозділи і посадових інструкціях;*
наявність нормативно-методичних документів, що регламентують функції керування;*
об'рунтованість складу і якості нормативів витрат різних ресурсів по конкретним видам продукції і стадіям їхнього життєвого циклу;*
параметри мікросередовища: економічні, соціальні, політичні, науково-технічні, ринкові, природно-кліматичні;*
показники розвитку інфраструктури регіону;*
показники мікросередовища підприємства: клієнтура, конкуренти і т.п.;*
об'рунтованість організаційної і виробничої структур підприємства;*
забезпеченість і ефективність використання кадрами;*
соціально-психологічний клімат у колективі;*
соціальні, психологічні й економічні методи підвищення ефективності керування.
Облік, як функція керування, являє собою одержання і фіксацію в кількісній формі результатів стану об'єкта і ресурсів у будь-який момент часу функціонування системи. Облік виконання всіх планів, програм, завдань по ситуаційному керуванню повинний бути організований за такими показниками, як кількість, якість, витрати, виконавці і терміни.
Облік витрат ресурсів доцільно організувати по усім видам ресурсів, видам діяльності, продукції, що випускається, стадіям її життєвого циклу, а також по відділам, службам і підрозділам, по товарним ринкам. Вимоги до системи обліку:*
можливість вносити виправлення й уточнення;* пірамідальний тип побудови, що забезпечує можливість проникнення всередину інформаційного масиву;*
наочність і простота у використанні;*
забезпечення обліку показників по всіх підсистемах ситуаційного керування і зовнішнього середовища підприємства;*
облік усіх показників у динаміці;*
забезпечення порівнянності показників;*
автоматизація обліку.
Управлінський облік являє собою інформаційно-обчислювальну систему, що поєднує сукупність форм і методів планування, обліку, контролю й аналізу, яка спрямована на формування альтернативних варіантів функціонування підприємства і