Реферат

Технологія і техніка забезпечення процесу керування

Сьогодні ми практично поставлені перед фактом, що всі госпо-дарські проблеми необхідно вирішувати по-новому і виробляти нові форми організації будь-якого виду діяльності.

Господарська самостійність виробничих ланок, посилення еко-номічних методів керівництва, перехід все в більшій мірі до керуван-ня по горизонталі (постачальники — виробництво — споживачі), а також важке економічне становище в країні — вимагають від керівника чітких і безпомилкових дій, адекватних до постійно мінли-вим умовам і ситуаціям.

Розгляд підприємства з позицій системного взаємозв'язку усіх факторів виробництва дозволяє підтримувати стійкий режим функціонування системи шляхом постійних управлінських впливів, що виявляються на основі прийняття і реалізації рішень ОПР.

Під рішенням розуміється вибір способу дії для досягнення ці-лей керування. Рішення — це творчий процес у системі керування і, крім змістовної сторони (проблема, мета, спрямованість), він має ор-ганізаційно-технологічний характер, дозволяє видозмінити вироб-ництво чи його окремі сторони в потрібному керівнику напрямку.

Технологія керування — це безупинний творчий процес під-тримки стійкого режиму функціонування системи шляхом прийнят-тя і реалізації господарських рішень (рис. 1.8). До цього процесу зводиться вся діяльність менеджера організації як суб'єкта керуван-ня своєї системи.

Технологічний процес керування — більш загальне поняття і складається з ряду послідовних дій — етапів, кульмінацією яких є ухвалення рішення.

Необхідність у рішенні виникає при наявності проблеми чи си-туації, що виявляється як наслідок розходження між реальністю і не-обхідним (бажаним) станом системи.

Характерними ознаками рішення є:*

можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а значить, і немає рішення);*

наявність мети — безцільний вибір не вважається рішенням;*

необхідність вольового акту ОПР при виборі рішення, тому що керівник формує його через боротьбу думок і мотивів, і він відповідальний за ухвалення єдиного рішення.

Управлінське рішення повинно відповідати принципам керуван-ня (див. 2.1) і ряду додаткових вимог:*

бути своєчасним, тобто відповідати етапу розвитку проблеми (не зашзнюючись і не випереджаючи події);*

рішення повинно бути повноважним, тобто прийматися керівни-ком у межах його прав;*

повинно бути конкретним, ясним і несуперечливим, документаль-но оформленим (наказ, розпорядження і т.п.);*

повинно бути конструктивним, тобто враховувати і ситуацію, й інтереси системи в цілому;*

бути адресним, тобто націленим на конкретних виконавців із вказівкою термінів і ресурсів;*

бути реалізованим, тому що будь-яке, навіть найкраще, рішення нічого не варте, якщо воно не виконане.

Технологічний процес прийняття і реалізації рішення (техно-логія керування) складається з ряду послідовних етапів (див. рис. 1.8), кількість яких може бути різною. Усе залежить від рівня їхньої деталізації і ступеня поєднання.

У наведених джерелах викладені не тільки етапи і зміст усього розглянутого процесу, але й теорія прийняття рішень, з яким ми вже знайомі з загального курсу менеджменту. Тут лише доречно відзна-чити, що цикли керування, повторюючись, ніби піднімаються нагору по спіралі, просуваючи систему до поставленої мети. Інформація про досягнення даної мети є основою для розробки нових рішень, нових цілей і так до нескінченності (поки існує система).

Відомо, що система керування «переробляє» не одне рішення. їх безліч. Вони різні за складністю, тривалістю вироблення і реалізації. Рішення можуть вестися паралельно і перетинатися між собою, но-сити навіть конкуруючий характер, що, звичайно, сильно ускладнює питання керування. Отут-то і повинні виявлятися здібності і мис-тецтво операційного менеджера. Від того, яке рішення, коли і як прийме менеджер, керівник найчастіше залежить успіх діяльності чи сама доля фірми.

Тому менеджер у своїй роботі повинен уміло поєднати особисті можливості з можливостями колег, здібностями всього колективу до спільної роботи. Менеджер також повинен спиратися на наявні на підприємстві технічні засоби, від якості яких залежить як прямий, так і зворотний зв'язок з об'єктами керування.

Сукупність різних технічних засобів, призначених для оснащення розумової праці з керування виробництвом, складає техніку керування.Засоби механізації й автоматизації управлінської й інженерно-технічної праці називають оргтехнікою, роль якої винятково велика, особливо в одержанні, збереженні, переробці і передачі інформації. Оргтехніка поділяється на:*

засоби складання текстових документів;*

засоби копіювання і розмноження документів;*

засоби обробки документів;*

засоби збереження, пошуку і транспортування документів;*

засоби адміністративно-виробничого зв'язку і сигналізації;*

спеціальні офісні меблі й устаткування для службових приміщень.*

спеціальні офісні меблі й устаткування для службових приміщень.

Останнім часом раніше розроблені складові оргтехніки на вели-ких підприємствах поєднуються в спеціальні комплекси технічних засобів (КТЗ), що являють собою сукупність взаємозалежних єдиним керуванням технічних засобів збору, реєстрації, нагромадження, пе-редачі, обробки, висновку і представлення інформації.

У зв 'язку з цим ефект застосування КТЗ у службі керування по-винен визначатися не зниженням експлуатаційних витрат, а поліпшенням економічних показників роботи служби в цілому.

Найважливішим завданням проектування технічного забезпе-чення служби керування є вибір технічних засобів з урахуванням витрат на їхнє придбання і використання для виконання конкретно-го виду робіт (однофункціональні і багатофункціональні технічні засоби).

Застосування економіко-математичних методів, масова комп'ю-теризація створюють нові можливості для розв'язання комплексу за-вдань у системі керування. Створюються нові системи автоматизо-ваної обробки інформації (САОІ) як базового елемента ор-ганізаційно-управлінської структури системи керування в умовах як централізованої, так і децентралізованої обробки даних.

Застосування САОІ відкриває можливість використання для об-робки даних режиму діалогу, що дозволяє вести роботу в реальному масштабі часу з контролем ходу обчислень. В результаті користувач може усувати можливі помилки і вчасно приймати управлінські рішення.