Реферат

Процес товаропостачання на промисловому ринку і його учасники

Основні потоки товарів надходять від підприємств добувної галузі промисловості через підприємства обробної галузі до спо-живачів. Значно менша частина товарів рухається у зворотному напрямі (наприклад, капітальне устаткування, допоміжні матері-али), тобто від підприємств обробної галузі до підприємств добув-ної. Проте між окремими підприємствами цих галузей відбуваєть-ся постійний обмін напівфабрикатами, готовими матеріалами, агрегатами тощо.

Основними постачальниками ТВП є промислові та гірничовидобувні підприємства, а основними споживачами — промислові підприємства (транспортні, будівельні, торговельні та фінансові), державні установи і некомерційні організації.

Промислові підприємства купують різні товари для виробниц-тва товарної продукції і перепродажу її іншим споживачам. Тор-говельні посередники (підприємства оптової торгівлі) закупову-ють великі партії промислових товарів з метою оптової реалізації, а також складські приміщення, транспортні засоби, використову-ють страхові послуги тощо. Підприємства роздрібної торгівлі по-требують складських приміщень, устаткувань, засобів реклами тощо. Державні установи і організації купують значну кількість товарів (у тому числі послуг) для забезпечення діяльності дер-жавних сфер економіки — військової, транспортної, зв'язку тощо, а також для формування матеріально-технічної бази міністерств і відомств, урядових та муніципальних установ.

На відміну від командно-адміністративної системи, коли мате-ріально-технічне постачання здійснювалося централізовано через Держплан та Держпостач (керівники не мали змоги самостійно приймати рішення), у теперішніх умовах господарювання від ме-неджерів підприємств вимагається прийняття обгрунтованих самостінних рішень щодо постачання, у тому числі визначення розмі-ру партії закупки, її вартості, якості матеріалів чи сировини тощо. А це, у свою чергу, потребує створення відповідних відділів по-стачання. Кількість працюючих у відділі закупівель залежить від розміру підприємства, його номенклатури, а також від різноманіт-ності та обсягів промислових товарів, які воно закуповує.

Відділ постачання функціонує на основі інформації, отриманої від відділу розробки нових товарів. До найважливіших функцій цього підрозділу входять:

•

•

•

•

•

•

•

•

Розрізняють такі організаційні структури закупівельного від-ділу (відділу постачання): централізовану, децентралізовану та змішану.

Застосування централізованої структури полегшує стандарти-зацію товарів, що закуповуються, сприяє оперативнішому оформ-ленню замовлення, підвищенню якості замовлень і прискоренню доставки (наприклад, поєднанням функцій кількох відділів), по-легшує контроль процесу постачання тощо.

Використання децентралізованої структури передбачає відпо-відальність керівництва відділу постачання за забезпечення при-бутковості та обгрунтування витрат, дає можливість чітко контро-лювати обсяги та якість товарів, здійснювати унікальні закупки в ринкових умовах, що швидко змінюються, тощо.

Організація постачання товарів для забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств у ринкових умовах має виняткове значення. Від цього залежить формування виробничих витрат, оскільки витрати на обладнання, сировину, матеріали тощо становлять значну частину витрат Тому чітка організація закупівель є основним резервом зниження витрат ви-

робництва, що, у свою чергу, є передумовою забезпечення стійких конкурентних позицій.

Наприклад, закупівля матеріалів є складною організаційною проблемою, яка потребує спеціальних підходів до вирішення. Існує кілька підходів щодо управління закупівлею, зокрема тра-диційний і "точно у визначений час".

Традиційний підхід полягає в утриманні складського господар-ства і створенні певного обсягу матеріальних запасів. Застосову-ють цей підхід тоді, коли можливості виробництва і його потреби неадекватні, існують проблеми з транспортуванням і ризик не-ритмічної роботи з постачальниками, наявний значний дефіцит окремих позицій сировини і матеріально-технічних ресурсів (при-родний і штучний дефіцит), залежність від суміжників, які одер-жують сировину і матеріали з інших країн.

Проте в умовах динамічного ринкового середовища запаси підприємства не завжди вирішують його проблеми (виробничі, постачання, збутові, комерційні тощо), а часто навіть зумовлюють значні збитки (підвищується вартість матеріалів на суму витрат їх зберігання, погіршується їх якість, зменшуються обігові кошти).

Підхід "точно у визначений час" ("з коліс") потребує суво-рого контролю. Його доцільно використовувати в разі близького розташування виробника та споживача, стабільності планів вироб-ництва (споживачі передають товаровиробникам свої шестимісячні плани виробництва, а також двадцятиденні заявки, наявності системи телекомунікації, організації надійного щоденного поста-чання, постійного проведення функціонально-вартісного аналізу тощо.

У разі застосування розглянутого підходу загальні витрати ви-робництва можна зменшити на 30—50 %, запаси і обсяг незаверше-ного виробництва — на 50—100 %, а також позбутися потреб у складських приміщеннях та виробничих площах, оптимізувати швидкість виконання обслуговуючим персоналом своїх функцій тощо.