2. Побудова оптимістичного, песимістичного і найбільш імовірного сценаріїв змін впливу на стан підприємства внутрішніх і зовнішніх факторів, що припускає підбір факторів і оцінку напрямків і сили їхніх впливів.

3. Складання відповідних сценаріїв можливих майбутніх змін стану підприємства за допомогою коректування базового прогнозу.

4. Оптимізація отриманих прогнозів: аналіз отриманих прогнозних оцінок і вивчення можливості наближення найбільш імовірного сценарію до оптимістичного вигляду. Оптимальним буде вважатися найкращий прогноз за критеріями, ранжированими у такий спосіб:*

реальність до реалізації;*

мінімальний ризик;*

створення умов для поновлення і розвитку діяльності;*

максимальна платоспроможність.

5. Вишукування можливості зниження ризику розвитку підприємства по песимістичному сценарію.

Завдання прогнозування полягає в тому, щоб виявити передбачувані тенденції в розвитку діяльності підприємства і дати оцінку їхньої стійкості, а також сформувати теоретичний аналог реальних економічних процесів з їх повною і точною імітацією.Методи прогнозування повинні забезпечувати можливість передбачення появи та розвитку проблемних ситуацій. Важливість цього кроку в циклі управління розуміється тим, що він є, фактично, другим після ідентифікації ситуації кроком у вирішенні ситуаційних завдань управління.

Дійсно, розпізнавши ситуацію, визначивши причину і джерела її виникнення, необхідно відповісти на запитання: як далі вона може розвиватися, до яких наслідків може призвести? Це має істотне значення для ухвалення рішення на кожнім етапі процесу ситуаційного управління.