Реферат

Ситуаційний підхід «шлях — ціль» Мітчела і Хауса

Ще одна ситуаційна модель лідерства, багато в чому аналогічна моделі Фідлера і має багато спільного з теорією чекання, що відно-ситься до мотивації, була розроблена Теренсом Мітчелом і Робертом Хаусом. їхній підхід за назвою «шлях — ціль» також вказує керівни-кам на необхідність застосовувати стиль керівництва, найбільш відповідний ситуації.

Термін «шлях — ціль» відноситься до таких понять теорії екс- * пектацій (чекань), як зусилля — продуктивність, продуктивність — результати (винагорода) і цінність винагороди, що відчувається, в очах підлеглого.

Власне кажучи, підхід «шлях — ціль» намагається дати пояс-нення тому впливу, що робить поведінку керівника спрямованою намотивацію, задоволеність і продуктивність праці підлеглого. Відповідно до цього підходу керівник може спонукувати підлеглих до досягнення цілей організації, впливаючи на шляхи досягнення цих цілей. Обговорюючи цей підхід, професор Хаус відзначає, що керівник може вплинути на підлеглих, збільшуючи особисту вигоду досягнення підлеглими мети даної роботи. Він також може зробити шлях до цієї вигоди більш легким, пояснюючи засоби його досягнен-ня, усуваючи перешкоди і пастки і збільшуючи можливості для осо-бистої задоволеності на шляху до вигоди. Нижче наведені деякі прийоми, за допомогою яких керівник може впливати на шляхи чи засоби досягнення цілей:*

роз'яснення того, що очікується від підлеглого;*

вказівка підтримки, наставництво й усунення сковуючих пере-шкод;*

напрямок зусиль підлеглих на досягнення мети;*

створення в підлеглих таких потреб, що знаходяться в компетенції керівника, і які він може задовольнити;*

задоволення потреб підлеглих, коли ціль досягнута.

Модель констатує, що ефективний лідер — це той, хто допома-гає підлеглим йти шляхом, що веде до бажаної мети. При цьому пе-редбачаються різні варіанти поведінки лідера в залежності від ситу-ації (рис 3.5).

Підтримуюче лідерство — велика увага до нестатків працівників і їхнього благополуччя, розвиток дружнього робочого клімату і поводження з підлеглими як з рівними.

Лідерство, орієнтоване на досягнення, — встановлення напру-жених, але привабливих цілей, величезна увага якості в усьому, впев-неність у можливостях і здібностях підлеглих досягти високого рівня виконання роботи.

Лідерство, що бере участь, — рада з підлеглими й увага до їхніх пропозицій і зауважень у ході прийняття рішень, залучення підлеглих до участі в керуванні. На відміну від концепції Фідлера да-на модель допускає, що лідери можуть змінювати свою поведінку і . виявляти один чи всі з зазначених стилів. Відповідно до моделі, ефективна комбінація лідерських стилів залежить від ситуації.