графік на виробництві необхідно закла-дати не ту детерміновану величину, що дається в нормативах, а ту імовірну тривалість (з урахуванням можливих збоїв і пролежування виробу (вузла), яку необхідно прийняти для надійності виконання за-планованого процесу.
Для визначення тривалості циклів укрупнених робіт часто за-стосовують експертні оцінки на основі нормативних (розрахункових) методів. При цьому, як правило, дається три оцінки — оптимістична, песимістична і найбільш імовірна.
Використання методів сіткового планування для розподілу ви-робничої програми базується на «зшиванні» цехових сіткових графіків з укрупнених видів робіт у єдиний графік. В результаті такої процедури [25] виходить загальнозаводський графік проведення робіт по цехах — етапах, події якого є контрольними точками для спостере-ження за ходом виробничого процесу (рис. 4.4). Як видно з наведено-го графіка, точки події 1, 3, 6, 11, 13, 15, 16, 21, 23 і 24 виділені подвійною лінією. Це значить, керівник при керуванні за сітковими графіками повинен, в першу чергу, звертати увагу на виділені події, що носять важливий вузловий характер у випуску продукції. При цьо-му за ходом проведення робіт на інших етапах контроль здійснюється виробничими менеджерами*.
Для учасників із заздалегідь не визначеною виробничою програ-мою пропонується спосіб організації внутрізмінної роботи ділянки, що використовує модель теорії масового обслуговування. Ця ж мо-
дель може бути використана при остаточному розподілі робіт з вер-статів при плануванні роботи ділянки із заздалегідь відомою вироб-ничою програмою.