Реферат

Адаптивні плани роботи фірми

Вихідна позиція, як уже говорилося раніше, полягає в тому, що виробничі організації — відкриті системи, що розвиваються, ефек-тивність функціонування яких тісно пов'язана з можливістю адап-тації до умов внутрішнього і мінливого зовнішнього середовища. Ця позиція повинна забезпечуватися можливістю проектування ди-намічних структур і процесів керування.

Успіх менеджменту проблемних ситуацій визначається ступе-нем готовності фірми до потенційних загроз і криз в їхньому прояві, наявністю резервів, рівнем підготовки менеджерів і ступенем профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів керу-вання.

Витрати часу і засобів на завчасне створення резервних систем керування, підготовку ситуаційних заходів, створення необхідних ре-зервів стають часто більш вигідними, ніж малоефективні поспішні дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції й ентузіазму.

Відповідно до викладеного підсистема ситуаційного менедж-менту повинна включати:*

Постійний моніторинг за зовнішньою і внутрішньою обстанов-кою. Причому зовнішні загрози з боку держави, конкурентів, зло-чинних елементів є найбільш небезпечними і можуть призвести до повного руйнування підприємств, фірм, організацій. Цей фактор повинен бути пріоритетним в оцінці зовнішньої обстановки.*

Розробку заходів для зниження зовнішньої вразливості фірми. Сю-ди можна віднести створення дублюючих організаційних форм ке-рування. Завчасне створення дублюючих організаційних форм ке-рування дозволяє підприємству оперативно перекинути вільні фінансові засоби і перевести туди працюючих.*

Підвищення гнучкості всередині фірми. Наприклад структурної, за рахунок забезпечення всередині підприємства дивізіональної структури з досвіду США, дочірніх підприємств, а також малих підприємств шляхом виділення їх з великих.*

Розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій і проблем, здійснення попередніх заходів для їхнього забезпечен-ня. До таких заходів, насамперед, варто віднести створення стра-хових фондів, стратегічних резервів фінансових і технічних за-собів, комплектування групи ситуаційного керування з кращих ме-неджерів, у разі потреби розв'язання проблемних ситуацій.* Впровадження планів практичних заходів при виникненні кризо-вої ситуації. У цих умовах менеджер повинен володіти:

- умінням оперативно налагоджувати роботу окремих груп і фахівців для виконання поставлених завдань;

- приймати ризикові і нестандартні рішення у випадку відхилення розвитку ситуацій від допустимого ходу подій;

- координувати дії всіх учасників і постійно контролювати хід вико-нання заходів і їхні результати.

Необхідність створення підсистеми менеджменту для кожної конкретної організації може бути обгрунтована за допомогою спеціальної матриці (рис. 4.6).

Як видно з рисунка, по горизонталі розглядається стан стабіль-ності зовнішнього середовища, точніше, його крайні стани — стабільне і нестабільне, а по вертикалі — стан внутрішнього середо-вища, в залежності від сполучення яких стає очевидним застосуван-ня ситуаційної підсистеми менеджменту (квадранти №3, №4), а, ви-ходить, і розробки відповідних адаптивних планів.

Особливої необхідності глибоко розглядати дану проблему не-має, варто обмежитися лише основними поняттями.

Очевидно, буде доречним зробити деякі уточнення, що стосу-ються понять «ситуаційний менеджмент», «адаптивні» і «Антикри-зові плани».

Насамперед відзначимо, що функціональні методи керування базуються на звичайних планах діяльності підприємства.

Ситуаційні методи керування спираються на адаптивні плани, що враховують можливість появи проблемних ситуацій, передбачен-ня їх, заходи для їхнього запобігання і керування виробництвом з по-явою кризових і надзвичайних обставин.

Антикризові плани й антикризове керування по них вироб-ляється безпосередньо з появою кризових чи надзвичайних обста-вин. Інакше кажучи, останнє здійснюється в період початку, розгор-тання, настання проблемних ситуацій і пов'язане з їхньою ліквідацією чи переходом у новий стан. Однак при цьому адаптивні плани розробляються в обов'язковому порядку, можливі ситуації не-гативного характеру обов'язково прогнозуються, а наслідки — аналізуються.

Таким чином, складання адаптивних планів стає доцільною і не-обхідною справою, що знаходиться в компетенції керівника.

Загальна система планування і місце в ній адаптивних планів в ув'язуванні зі стратегічним і поточним планами подано на рис. 4.7.

Адаптивні плани (їх ще іноді називають альтернативними [33]) повинні відбивати спрогнозовані варіанти розвитку подій у якісному і кількісному вираженні і являють собою альтернативи дій (систем-них методів) з досягнення поставлених цілей.

Особливістю адаптивних планів роботи фірми є та обставина, що вони повинні у своєму складі містити наступні варіанти розвитку ситуацій:*

варіанти, коли можна ввійти в запланований графік шляхом ефек-тивних дій керуючого за рахунок визначеного росту витрат; варіант плану, на основі якого антикризове керування приводить до прийнятних позитивних результатів;*

варіант прийняття альтернативи, що відрізняється від основної і спрямованої на досягнення нової мети, що задовольняє фірму при настанні тих чи інших кризових ситуацій.

Як видно з наведеної схеми (рис. 4.7), проблемні ситуації в прин-ципі можуть виникнути на будь-якому рівні й етапі керування. Процес розробки адаптивних планів містить такі етапи:*

аналіз діяльності фірми і зовнішнього середовища організації;*

виявлення проблем фірми на основі аналізу роботи підприємства за звітний період;*

виділення головної проблеми і постановка цілей;*

прогнозування (коротко- і довгострокове);*

вибір методів і можливих альтернатив досягнення цілей підпри-ємства;*

визначення можливих ТЕП для кожного варіанта дій (2-3 найбільш імовірних);*

визначення можливих затрат (витрат) на розробку того чи іншого плану (варіанта);*

розробка альтернативних (адаптивних) планів і їхнє забезпечення;*

ситуаційний менеджмент на базі складених варіантів адаптивних планів і шляхів їхньої реалізації.

Крім викладеного необхідно мати на увазі можливість та імо-вірність складання і реалізації одноразових планів, прийнятих в період існування проблемної ситуації.

В адаптивних планах особливе місце повинно приділятися серй-озній увазі до соціально-психологічних факторів, питанням моти-вації, інформаційному забезпеченню і системі його проходження (ко-мунікаціям). Тільки комплексне розв'язання поставлених завдань дозволить підприємствам ефективно функціонувати в умовах стра-тегічних і тактичних несподіванок.