Системи матеріальних стимулів ґрунтуються на всебічному мониторінгу економічних інтересів працівників, урахувані умови їхньої праці, життя, сімейного стану, трудових навичок і є ефективним механізмом поєднання матеріальної зацікавленості персоналу і продуктивності його праці.

Для того, щоб мотиваційних процес був керованим, необхідно створити певні передумови: по – перше треба мати повну й достовірну інформацію про об’єкт упроавліня, по – друге постійно мати уяву про стан і динаміу мотиваційної спрямованості персоналу, по – третє, стежити за соціально – економічними наслідками управлінських рішень і вміти їх прогнозувати.

Мотиваційний моніторинг – це система постійного спостереження і контролю стану мотивації трудової діяльність з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці. Прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва.

Головною метою моніторингу в Україні на національному й регіональному рівнях має стати підготовка інформаційно – аналітичних матеріалів про фактичний стан мотивації трудової діяльності населення в розрізі окремих регіонів, розробка рекомендацій по подоланню виявлених недоліків.

На рівні підприємств робота служб мотивації має бути спрямована на вивчення потреб, інтересів, мотивів й прогнозування їх розвитку та впливу на результати діяльності.

На прикладі всесвітньовідомої фірми ІБД наведу найважливіші принципи, на яких будуються система мотивацій в цій та інших проквітаючих компаніях світу. Один з засновників та керівників ІБД Гамас Дж. Уотсон, якого справедливо визнають генієм сучасного менеджменту, стверджував: „Я твердо вірю, що будь – яка організація для того, щоб вжжити й досягти успіху, повинна насаджувати розумні переконання, на яких слід зосновувати свою політику у дії”. Ці принципи реалізуються практикою на всіх рівнях – від корпорації в цілому до рівня відділень і відділів: міцні переконання, цінності, культура, повага до особистості, довічна зайнятість, найманні праівників високого класу, можливості кар’єри, тривала підготовка, єдиний статус, система атестації; система рівнів заробітної плати, участь пероналу в управлінні, максимальна відповідальність, плановані обмеження до менеджменту, горизонтальні зв’язки, заохочення розбіжностей у поглядах.

Система моніторингу мотивації базується на таких принципах:

системність – набір оцінювальних показників для кожного напрямку мотивації трудової діяльності,

комплексність – обробка соціально –економічної, соціологічної інформації, яка характеризує стан і зміни в мотивації трудової діяльності,

аналітичність – аналіз основних причин зміни стану мотивації трудової діяльності з урахуванням впливу внутрішніх і зовнішніх чинників,

періодичність – розмірне поповнення інформаційної бази, для розробки мотивації трудової діяльності,

виробничо – територіальний підхід – досягнення оптимального поєднання виробничих і територіальних принципів проведення моніторингу службами мотивації.

1.5. Вибір методики оптимальної форми організації праці та моделі мотивації.

Найважливіша умова організації праці – її проектування, тобто завчасне, ретельне відпрацювання всіх питань організації праці, вибір кращого її варіанту до того як підприємство почне функціонувати.

Документація, яка появляється в результаті такого відпрацювання, називається проектом організації праці.

Проектування організації праці має три різновиди:

Розробку типових проектів організації праці та організаційних рішень;

Розробку розділів організації праці в складі проектів;

Розробку проектів зміни або удосконалення організації праці на підприємствах, котрі не підлягають реконструкції.

При розробці проектів організації праці та організаційних рішень для об’єктів різного рівня реалізується один з найбільш прогресивних та перспективних методів розповсюдження та використання наученої організації праці на діючих підприємствах.

Зміст проекту організації праці визначається об’єктам проектування. В такому организаційному документі повинні бути представлені питання організації праці у виді схем, таблиць, графіків, розрахунків. Велику увагу при проектуванні необхідно приділяти раціональному плануванню робочих місць, участків, зручному та економічному розміщенню обладнання, технологічному та організаційному оснащенню, засобів інформації та контролю технологічного процесу. При проектуванні необхідно передбачати короткі шляхи руху предметів праці, виключати зустрічні грузопотоки, раціонально розташовувати проїзди, місця складання готової продукції, раціональні рухи робочих, вільний доступ до обладнання, його перевірки та ремонту.

В склад проекту включають матеріали, які характеризують професійно – кваліфіковані вимоги до підробу та підготовці робітників.

Характерною особливістю проектування в сучасних умовах є необхідність увьязання питань організації праці з питаннями організації виробництва та управління.

На предпроектний стадії проводять обслідування об’єкту, формують завдання на проектуван, заключають договір на проведення проектних робіт, організують робочу групу, скалдають робочий план та методику проведення робіт.

На стадії проектування збирають, вивчають, систематизують, аналізують вихідні матеріали на підприємстві, проводять розробку та оформлення проектних пропонувань.

Основна вимога, стосовно проекту, складається в дотриманні принципів системності, комплексноті, прогресивності при вирішенні питань орагнизації праці.

Системний підхід розглдає сукупність матеріально-технічних елементів виробництва в поєднанні з працівниками для досягнення високого результату.

Комплексний підхід складається у тому, що по-перше, наряду з економічними та організаційними методами ураховують дані таких наук, як соціологія, технологія, фізіологія праці та ін., по – друге необхідно вирішувати питання окрім організації праці, такі як організація виробництва та управління.

Загальний порядок розробки проекту організації трудового процесу складається з слідуючих дій:

установлення змісту праці та підрозділи у вигляді переліку операцій та частоти їх повторення;

визначають найбільш раціональну форму орагнизації праці;

здійснюють розподіл операцій по робочим місцям;

вирішують весь комплекс питань по раціональному оснащенню та плануванні робочих місць;

розробляють раціональні методи праці;

установлення норми праці;

складають вільний баланс робюоого часу.

Найбільший успіх реалізації мероприємств організації праці досягається у тому випадку, коли їх розробка та впровадження здійснюється комплексно. Тобто коли охоплюються всі елементи організації праці в тісній ув’язці з питаннями орагнизації виробництва та управління, розвитку техніки та технології.

В розвинутих країнах для розробки мероприємств по удосконаленню оорганизації праці