У туризмі результат діяльності зводиться до тури-стичного продукту. Основним туристичним продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, які продаються туристам в одному "пакеті". По суті, туристичний продукт — це будь-яка послуга, яка задовольняє ті чи інші потреби туристів і підлягає оп-латі з їх сторони. Це готельні, транспортні, екскурсійні, перекладацькі, побутові, комунальні, посередницькі та інші послуги. За кордоном туристичні поїздки, які ре-алізуються на основі стандартних наборів чи пакетів послуг, часто називають пекідж-турами. Вони є пред-метом діяльності більшості туристичних фірм.

Відомий туризмознавець О. Любіцева так дає визна-чення туристичного продукту: "Саме комплекс тури-стичних послуг, благ та товарів, що забезпечують реалі-зацію мети подорожі, є туристичним продуктом. Турпродукт у формі тура виступає товаром на туристичному ринку".

Туристичному продукту, як і всім іншим послугам, що націлені на задоволення споживача, притаманні ряд специфічних ознак:

— неоднорідність та мінливість якості

Туристичному продукту поряд із загальними специ-фічними характеристиками послуг притаманні відмінні особливості. По-перше, попит на туристичні послуги надзвичайно еластичний відносно рівня доходів і цін, але багато в чому залежить також від політичних і соці-альних умов.

По-друге, у зв'язку із присутнім природним елемен-том у туристичній послузі можуть бути виділені досить чітко туристичні зони. Наприклад, за фактором "сон-це — море" — курорти Криму, Кіпру, Туреччини, Бол-гарії; за фактором "відпочинок — лікування" — Кар-дові Вари, Трускавець, Єсентуки; за фактором "спорт" — гірськолижні курорти Домбай (Росія), Чехія тощо.

По-третє, пропозиція туристичних послуг прив'яза-на до певної території, де є атракційні елементи і не може створюватись у місцях абсолютно не забезпечених ними. Хоч можливі і винятки, як-от: Діснейленд, Євро-ленд, Леголенд.

По-четверте, при створенні туристичного продукту має місце міжгалузева кооперація, що створюється зусил-лями багатьох підприємств, кожне з яких має свої ме-тоди роботи, специфічні потреби і різні комерційні ціни.

По-п'яте, не може бути досягнута висока якість ту-ристичних послуг при наявності незначних недоліків, оскільки саме обслуговування туристів складається з тих самих дрібниць і дрібних деталей.

4.2. Типізація планування залежно від обраного

об'єкта: нормативне, стратегічне, тактичне

та операційне.

Процес планування найбільшою мірою залежить від обраного об'єкта планування та суб'єкта планування, що здійснює цей процес.

Результати та рівень якості планування визначають-ся комплексом умов: по-перше, компетентністю керів-ництва фірми на всіх рівнях; по-друге, кваліфікацією фахівців, що працюють у функціональних підрозділах; по-третє, наявністю інформаційної бази і нарешті — за-безпеченістю новітньою технікою для здійснення оброб-ки даних.

Як вже вказувалось раніше, конкретними об'єктами планування можуть виступати окремі виробничі про-цеси системи або все виробництво в цілому. Якщо об'єк-том планування вибрана фірма як елемент цілої систе-ми туристичної галузі країни чи навіть світу, то буде застосовуватись нормативне планування. Воно перед-бачає підпорядкування вищим цілям існування нашої туристичної установи.

Коли ж нас цікавить наша туристична установа з точ-ки зору туристичного простору певного регіону, парт-нерів та конкурентів на ринку, то в такому випадку буде застосовуватись стратегічне планування.

За умов, коли конкретними об'єктами планування ді-яльності є виробництво, реалізація, собівартість, тру-дові ресурси, матеріальні та фінансові результати робо-ти, інвестиційна діяльність підприємства, застосовуєть-ся тактичне планування.

По відношенню до окремих дій туристичних підпри-ємств протягом досягнення своєї мети використовуєть-ся оперативне планування.

Види планування відрізняються один від одного також суб'єктом планування (той, хто планує). Залежно від того, ким вибираються цілі, завдання та засоби досяг-нення обраної мети, планування визначається як норма-тивне — планує міністерство чи вище керівництво краї-ни, стратегічне — безпосередній керівник установи з допомогою фахівців і незалежних експертів, залучаючи верхній ешелон персоналу підприємства, тактичне — безпосередній керівник підрозділу та оперативне — ме-неджери і звичайні працівники установи.

Тип

планування | Засоби | Завдання | Цілі | Ідеали

Оперативне | Виби-раються | Дані | Дані | Дані

Тактичне | Виби-раються | Вибираються | Дані | Дані

Стратегічне | Виби-раються | Вибираються | Виби-раються | Дані

Нормативне | Виби-раються | Вибираються | Виби-раються | Виби-раються

Оперативне планування складається з вибору засобів вирішення завдань, які поставлені, дані або встановлені керівництвом, або традиційні, наприклад, планування випуску продукції за номенклатурою, встановленою ке-рівництвом. Таке планування, як правило, короткотер-мінове.

Оперативним плануванням займаються інактивісти, не дивлячись на їх негативне ставлення до планування.

як такого. їх завдання — зберегти існуюче положення речей, але засоби для їх виконання вони повинні підби-рати самі.

Тактичне планування складається з вибору засобів і завдань, необхідних для досягнення цілей, встановле-них або заданих керівництвом, або традиційних. На-приклад, ціль дістати максимальний прибуток у най-ближчі два роки. Для цього вибираються відповідні зав-дання всім відділам підприємства та засоби для їхнього досягнення. Таке планування звичайно буває середньо-терміновим. Тактичне планування характерне для ре-активістів. Вони повинні вибирати етап у минулому, до якого вони хочуть повернутися (їх завдання), і відповід-ні засоби.

Стратегічне планування складається з постановки ці-лей та вибору завдань і засобів, але ідеали задаються керівництвом, або традиційні, або, як буває звичайно, не формуються взагалі. Таке планування буває, як пра-вило, довготерміновим.

Суть стратегії. Слово "стратегія" походить від грець-кого strategos, "мистецтво генерала". Стратегія пред-ставляє собою детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

Стратегічній план повинен розроблятися швидше з точ-ки зору перспективи всієї корпорації, а не конкретного індивіда. Хоча на особистих підприємствах фундатор