таку, що у своєму розвитку прохо-дить ряд етапів: виникнення, становлення, розвинено-го функціонування, перетворення в інший якісний стан [47, с. 51]. Інші принципи взаємозв'язку, причинності явищ також відіграють важливу роль в наукових дослі-дженнях, зокрема нашому. Вони трансформувались в економічні закони розвитку виробництва:*
Закон планомірної організації та розвитку суспіль-ного виробництва, що застосовується для розвитку соці-ально орієнтованої економіки та повного задоволення потреб суспільства в цілому та кожного індивіда зок-рема.
Закон пропорційного розвитку виробництва, що вимагає дотримання планомірного розвитку різних га-лузей, без яких не можливий процес відтворення.
Закон вартості, виразом якого є ціна, що висту-пає як регулятор виробництва (розширення або скоро-чення) розподільчих засобів виробництва та робочої сили, стимулятор росту.
Закон попиту і пропозиції свідчить, що має бути співвідношення між попитом і пропозицією. Ціна, при якій попит і пропозиція збігається, називається ціною рівноваги.
Закон неухильного зростання продуктивності су-спільної праці нероздільно пов'язаний з НТР та НТП на Виробництві.
Закон накопичення спостерігається при неухиль-ному зростанні суспільного виробництва і його урізно-манітненні.
Закон зростання потреб є наслідком усіх поперед-ніх законів .
2.2. Теоретико-емпіричний рівень.
Теоретико емпіричному рівню відповідають загаль-нонаукові методи і підходи, які деколи ототожнюють-ся з методом дослідження. Львівський учений Е. П. Се-менюк дає чітке визначення поняттю "підхід" — це ло-гічно-гносеологічне і методичне утворення, що гранично строго виражає тільки напрям наукового дослідження, що обмежується, як правило, одним аспектом, але, на відміну від методу, принципово не має границь і навіть чіткої фіксації тих засобів, якими ведеться дослідження. Підхід може переростати в конкретний метод: зали-шатись у дослідженні паралельно з методом. Поняття підходу завжди пов'язане з історичним періодом роз-витку науки, рівнем підготовки конкретного суб'єкта дослідження, матеріальним забезпеченням, кінцевою метою роботи тощо. На початок зародження наукових досліджень переважав сенсуальний підхід, що досяга-ється шляхом чуттєвого сприйняття дійсності. З роз-витком математизації суспільних наук учені почали використовувати системний підхід, який передбачає вивчення об'єкта як системи елементів. Для представ-лення об'єкта системою необхідним є визначення си-стемоутворюючого компонента — джерела формування системних зв'язків і відношень. Крім того, взявши об'єкт дослідження за систему, необхідною умовою є ви-ділення системних об'єктів: вхід, процес, вихід, ціль, критерій, зворотний зв'язок і обмеження. Зведення еко-номічної системи до кібернетичної одиниці з заданим критерієм оцінки, з детермінованими процесами, з чітко вираженими обмеженнями можливе тільки в ідеальних умовах. У реальній ситуації, де ріст потреб переважає над набором послуг, де постійними є управлінські на-кладки, системний підхід не забезпечує достатнього ви-вчення економічної системи.
Нині при визначенні затрат і потреб, крім логічно-інтуїтивних методів, необхідним є цілий комплекс спе-ціальних апаратів для прийняття рішення в умовах не-визначеності в різноманітних елементах складної еко-номічної системи, тому в реальних умовах потрібно використовувати комунікаційний підхід, що передбачає дослідження об'єктів як сукупності процесів між його частинами.
Загальне формулювання теорії комунікацій визна-чається тим, що обмін матеріалами та енергією володіє також інформативними аспектами, тобто можливим є представлення процесів перевезення вантажів і передачі енергії як процесів передачі інформації. У цьому відно-шенні теорія комунікацій може бути визначена як уза-гальнена теорія інформації.
Проте, сам по собі системний чи комунікаційний під-хід дає вирішення проблеми безпосередньо. Науковий підхід можна визначити як принципову методологічну орієнтацію дослідження, як поняття чи принцип, що керує загальною стратегією дослідження. Безпосереднє вирішення проблеми забезпечується ви-користанням спеціальних прийомів дослідницької ро-боти — методів. Загальнонаукові методи дослідження включають у себе логічні методи пізнання: індукції, де-дукції, аналогії, аналізу і синтезу, а також оптимізаційні і математичні методи, кожен з яких має застосування на всіх стадіях дослідження. Індукція — це метод пере-ходу від знання окремих фактів до узагальненого знан-ня, закону або принципу. З його допомогою формують-ся гіпотези та прогнози. Дедукція — це логічний спосіб дослідження, при якому конкретні положення виво-дяться з загальних. Синонімічним поняттям до дедук-тивного методу є аксіоматичний підхід, що полягає у формулюванні аксіом, які частково підтверджені ем-піричними доказами. Широко використовуваним є ме-тод аналоги. Особливо важливим при всіх теоретико-емпіричних дослідженнях є аналіз — метод, що пояс-нює складні явища дійсності, так у першому розділі аналізуються теоретико-методичні основи транспортних досліджень; у другому — чинники розвитку транспорт-ної інфраструктури, у третьому — робота всіх видів транспортної інфраструктури. Синтез — це протилеж-ний аналізу метод пізнання, який здійснює об'єднання окремих характеристик в одне ціле. Але синтез не є про-стою сумою елементів: у процесі синтезування ми пізна-ємо об'єкт як взаємопов'язаний комплекс елементів. Окремим видом синтезу виступає м.етод районування, що представляє зібраний матеріал у територіальних одиницях.
Усі ці методи не дають точної кількісної інфор-мації, яку можуть забезпечити тільки математичні ме-тоди. Для переходу до математичних методів наявну інформацію треба представляти у вигляді знаків, фор-мул. Цей процес здійснюється за допомогою перехідно-го методу — формалізації, завдяки якій стало можли-вим застосовувати гісівські дослідницькі технології. Математичні методи вже давно зайняли особливе міс-це в наукових дослідженнях. Багато наукових праць другої половини XX століття присвячені тим методам. Сформовані нові наукові дисципліни на стику матема-тики та інших наук. Дуже ефективним методом теоре-тично-емпіричного рівня виступає моделювання. Буває натурне моделювання — глобус, карта, а буває фізич-не, математичне, функціональне моделювання, що пред-ставляється за допомогою формул. У роботі внаслідок застосування картографічного моделювання зроблено ряд карт.
2.3. Емпіричний рівень.
До емпіричного рівня наукового дослідження відно-сять ті конкретно-наукові методи, які безпосередньо по-в'язані з практикою. їх поділяють на дві групи: міждис-циплінарні і спеціальні. Міждисциплінарні застосову-ються у декількох близьких між собою дисциплінах — це експедиційний або польовий (анкетування або опи-тування); статистичний та методи