Принцип неперервності.

Частіше планування буває не безперервним. Напри-клад, більшість компаній розробляють п'ятирічні пла-ни і поновляють їх раз на рік. План розробляється на визначену частину року, зазвичай на декілька місяців. Коли план затверджений, планування припиняється до наступного такого періоду через рік. Такий цикл повто-рюється кожного року.

Через невизначеність майбутнього ні один план, як би ретельно він не був підготовлений, не виконується так, як очікувалось. Тому результати, які очікувалися від виконання плану, і сподівання, на які опирались подібні очікування, постійно переглядаються. Коли такі сподівання та очікування відхиляються від реальності, знаходяться пояснення цьому, які використовуються для відповідної модифікації плану.

Причина для безперервного планування виникає з то-го факту, що коли ми намагаємося досягнути чогось цін-ного для себе, то по мірі наближення до цілі цінність її досягнення для нас так чи інакше міняється. У результаті наші цінності міняються безперервно, як і сама дійс-ність, і ці зміни також вимагають модифікації планів.

Переважно планування буває не неперервним. Напри-клад, більшість компаній розробляють довгострокові плани й обновляють їх раз у рік. План розробляється тривалий час з урахуванням минулого досвіду і теперіш-ньої ситуації на ринку, але неможливо спрогнозувати і запланувати все на 100 % . Тому результати, які прог-нозувались від виконання плану, постійно перегляда-ються.

На туристичних фірмах принцип неперервності має широке застосування. Це пов'язано з тим, що кожна туристична фірма, яка планує свою діяльність, хоче до-сягти певних цілей, тобто отримання прибутку та забез-печення розвитку діяльності на ринку, а без неперерв-ності планування це буде неможливо.

У туризмі існує такий важливий фактор, як сезон-ність, що значною мірою впливає на планування. Для того, щоб нейтралізувати вплив сезонності на прибут-ковість діяльності, керівництво туристичної фірми "Ікс"

3 допомогою всіх працівників безперервно планують ви-робничий процес. На цій туристичній фірмі планування проходить неперервно, тобтопланують на один рік,а оновлення цього плану проходить кожного кварталу.

Основний прибуток ця фірма отримує в літній та зи-мовий сезони. При цьому виручка літнього сезону є ви-щою. Це свідчить про те, що українські туристи звикли до того, що відпустку краще брати влітку. Невелика кількість українців ділять відпустку на дві частини і відпочивають взимку. Переважно зимовий відпочинок зводиться до зустрічі Нового року та Різдвяних канікул.

У не сезон основними джерелами для отримання при-бутку є:

При неперервному плануванні визначають ринкову частку підприємства.

Якщо виручку цього підприємства прийняти за 100 % , то за місяцями її розподіл можна побачити в табл.

Місяць | Відсоток виручки

Січень до 15 | 4,6

Січень після 15 | 1,1

Лютий | 0,2

Березень | 0,2

Квітень | 1,0

Травень | 2,3

Червень | 12,7

Липень | 16,5

Серпень | 22,5

Вересень | 8,6

Жовтень | 2,5

Листопад | 0,2

Грудень до 15 | 1,2

Грудень з 15 до 25 | 12,4

Грудень з 25 | 14,0

Аналізуючи табл. можна сказати, що туристич-на фірма отримує основний прибуток у літній та зимо-вий сезони, проте, завдяки неперервному плануванню туристичне підприємство підтримує оптимальний при-буток на протязі цілого року. І якщо туристична фірма не буде використовувати неперервне планування, вона може втратити значну частину прибутку, що призведе до неконкуренто спроможності. Тому використання принципу неперервності дуже важливе для туристич-ної фірми.

Пора року | Відсоток виручки

Зима | 3.5

Весна | 3,5

Літо | 51,7

Осінь | 11,3

Принцип холізму

Цей принцип складається з двох частин: принцип ко-ординації і принцип інтеграції. Кожна із них відносить-ся до свого вимірювання організації. Організації роз-ділені на рівні, кожен рівень — на одиниці, які відріз-няються за функціями, продукцією і ринком, який вона обслуговує. Координація охоплює взаємодію одиниць одного рівня, інтеграція — між одиницями різних рів-нів.

Принцип координації встановлює, що діяльність будь-якої частини організації не можливо планувати ефективно, якщо робити це незалежно від інших оди-ниць цього рівня. Відповідно до того принципу є факт, що найкращим чином впоратися з небезпекою або ви-користати можливості, які відкрилися в роботі одного підрозділу, можуть другий або одночасно декілька під-розділів, бо підприємство — система взаємопов'язаних елементів. Джерело небезпеки та можливості її вирішен-ня може знаходитися не в одному і тому ж місці, місті. Коли ми визначаємо проблему як виробничу, це не оз-начає, що правильний шлях її вирішення знаходиться в цих сферах діяльності. Може статися, що виробничу проблему легше всього вирішити з допомогою маркетин-гу або навпаки. Тим не менше багато керівників дово-дять, що про проблему потрібно судити з точки зору тієї частини організації, де вона виникла. Це може мати резон тільки в тих випадках, коли такі частини неза-лежні від інших, але тоді вони не виступають частина-ми організації. Незалежно від того, де виникають про-блеми, вирішувати їх потрібно одночасно і з усіх точок зору. От на що направлені принципи координації.

Принцип інтеграції встановлює, що планування, яке здійснюється незалежно на кожному рівні, не може бути настільки ефективним, як планування у взаємозалеж-ності на всіх рівнях. Загальновідомо, наприклад, що стратегія або практика, яка сформувалася на одному рівні корпорації, часто створює проблеми для інших рів-нів. Тому проблема, яка виникла на одному рівні, може бути найкращим чином вирішена шляхом зміни страте-гій або практики іншого рівня.

Протиріччя між рівнями організацій такі ж звичай-ні, як і між підрозділами одного рівня. Такі протиріччя частіше всього виникають унаслідок недостатньої усві-домленості про наслідки дій певного рівня або підроз-ділу. Якщо ми хочемо планувати ефективно, подібні протиріччя повинні бути ліквідовані. Це можливо тіль-ки шляхом координації та інтеграції