ВСТУП.

Наприкінці 20ст. малий бізнес в Україні став реальністю і перетворився у самостійний сектор економіки, зорієнтованої на ринкові умови розвитку.

За останнє десятиріччя функціонування національної економіки малий бізнес відіграв головну роль у становленні відносин підприємницької діяльності, формуванні класу підприємців, здатних за власною ініціативою започаткувати життєстійкі структури – малі підприємства, забезпечувати нові робочі місця, задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах, формувати конкурентне середовище.

Гнучкість, мобільність, можливість швидкої переорієнтації малого бізнесу мотивують здібних, ініціативних людей розпочинати свою справу, задовольняти власні потреби та потреби родини і разом з тим виконувати важливу соціальну функцію – організовувати додаткові робочі місця і ви готовляти продукцію, яка б користувалась попитом.

Проте підприємства малого бізнесу економічно вразливі і потребують державної опік та підтримки.

Державна політика послідовно і цілеспрямовано створює належні економіко – правові умови для функціонування підприємств малого бізнесу.

В Україні створено Державний комітет з питань розвитку підприємництва (1997рік) схвалено Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (1996рік),закріплено право свободи підприємництва у Конституції України.

Господарська діяльність суб’єктів малого бізнесу регулюється законами України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (1996рік) зі змінами та доповненнями, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (200рік), «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997рік) зі змінами та доповненнями та інші.

Започатковано дерегулятивну реформу щодо комплексу заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних, організаційних перешкод і тиску на розвиток малого підприємництва.

Прийнято низку указів Президента України щодо посилення державної підтримки малого бізнесу. Вперше в історії розвитку Української держави розроблено теоретичну і практичну стратегію розвитку підприємництва – це Концепція Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва (1999рік) і Завдання реалізації Національної програми розвитку малого підприємництва (1999рік). У жовтні 1999 року відбувся перший Всеукраїнський з’їзд підприємців малого та середнього бізнесу.

Проте проблеми розвитку малого бізнесу в Україні залишаються і розв’язувати їх фахівцям.

Нагромаджений вітчизняний і світовий досвід господарювання свідчить про те, що будь-який підприємець на початку свого шляху у сфері підприємницької діяльності має подолати «доріжку» кроків, спрямованих на формування власного бізнесу. В загальному випадку такі кроки за змістом і послідовністю можуть бути такими:

1) пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової ніші на вітчизняному чи світовому ринку;

2) свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або колективне підприємництво);

3) усвідомлення та розробка власних стратегії і тактики вибраного бізнесу, виходячи з загальної ситуації на ринку;

4) придбання засобів реалізації підприємницької ідеї — технічних засобів і предметів праці; найом необхідних працівників;

5) встановлення ринкової ціни на продукований виріб (надавану послугу);

6) започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної продукції.

Успішне подолання цих кроків у цілому має засвідчити здатність конкретної особи до здійснення ефективної підприємницької діяльності і дає змогу безпосередньо наблизитись до практичної реалізації формальної акції — підготовки документів для заснування, державної реєстрації й ліцензування діяльності започаткованої власної фірми.

PОЗДІЛ .1. СТВОРЕННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

Законодавча база України, сформована протягом останніх років, дозволяє підприємцю створити (заснувати) підприємство з будь-якою формою власності. Створення нових підприємств у перехідний до ринку період, як правило, здійснюється через заснування малих організаційних утворень підприємницької діяльності — малих підприємств. У зв'язку з цим стає зрозумілим і виправданим намагання розглядати технологію організації нового підприємства на прикладі заснування малих підприємств.

Малі підприємства (організаційні утворення малого бізнесу) можуть створюватися на основі будь-якої форми власності фізичними і юридичними особами (державними, орендними, кооперативними, спільними, акціонерними підприємствами, господарськими асоціаціями, громадськими організаціями та їх підприємствами, державними органами, вповноваженими управляти державним майном). Перелічені фізичні й юридичні особи можуть бути засновниками малого підприємства, тобто тими, хто приймає рішення про його створення.

Малі підприємства можуть створюватись на базі структурних підрозділів діючих підприємств, а також шляхом заснування нових організаційно-господарських утворень.

Створення малого підприємства внаслідок виокремлення структурних підрозділів має здійснюватись з дотриманням таких умов:*

наявність рішення трудового колективу структурного підрозділу про створення малого підприємства та його вихід зі складу діючого підприємства;*

згода власника майна структурного підрозділу;*

виконання раніше взятих підприємством (об'єднанням) договірних зобов'язань.

Конкретним засновником малого підприємства можуть виступати як один громадянин, так і члени його сім'ї або інші особи, котрі спільно ведуть підприємницьку діяльність. Якщо мале підприємство створюється однією фізичною особою або сім'єю, то воно вважатиметься індивідуальним чи приватним підприємством. Коли ж мале підприємство засноване двома або більшою кількістю громадян, то воно може мати статус кооперативу, повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю (з позначкою ЛТД) акціонерного товариства.

Відповідно до чинного законодавства кількість засновників і створюваних ними підприємств не обмежується. Зафіксовано лише розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю й акціонерного товариства. Він має дорівнювати сумам, відповідно еквівалентним 625 і 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи з мінімальної ставки на момент створення названих товариств.

Засновники мають виконати кілька функцій у процесі створення малого підприємства. До них, зокрема, належать:*

визначення виду підприємства та його назви;*

обґрунтування предмета і мети діяльності;*

визначення управлінської структури і межі її компетенції;*

встановлення джерела і загального порядку формування майна, розподілу прибутку, а також умов реорганізації і припинення діяльності підприємства;*

розробка, затвердження і реєстрація статуту підприємства.

Важливим етапом організації малого підприємства є укладення засновницького договору. Основні його розділи такі:*

предмет договору; *

зобов'язання;*

права і відповідальність; *

порядок розв'язання суперечок;*

розмір статутного фонду; *

юридична адреса.

Статут