Додержання принципів та процедур, що запроваджуються законом "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", дозволить:

- забезпечити прозорість та адекватність дій органів державної влади та місцевого самоврядування у регулюванні економічних процесів;

- активно впливати на процес підготовки та прийняття нормативно-правових актів представникам громадських підприємницьких організацій.

Варто зазначити, що закон "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" було прийнято парламентом безпрецедентною кількістю голосів. Таким чином, незважаючи на наявне політичне розмежування у Верховній Раді, нинішній депутатський корпус продемонстрував свою здатність приймати виважені рішення. Тобто парламент готовий до реформування державної політики в сфері регулювання підприємницької діяльності на засадах, що відповідають реаліям ринкової економіки.

Позитивним моментом у формуванні правового поля виявився цікавий алгоритм щодо запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, процедур державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та визначення засад державної регуляторної політики. Його загальна схема: Указ Президента - практика застосування - аналіз недоліків та вироблення пропозицій щодо вдосконалення правового поля - прийняття закону. Такий підхід дозволив апробувати закони до їх прийняття і внаслідок цього уникнути поспішних рішень у процесі законотворення.

Єдиний економічний простір (ЄЕП)

Підписання угоди про створення Єдиного економічного простору викликало неоднозначну реакцію в українському суспільстві. В політичному аспекті цей крок став певною відповіддю на подвійні стандарти, які застосовувалися по відношенню до України з боку європейської спільноти та США. Намагаючись зробити виважену оцінку щодо ЄЕП, слід взяти до уваги, що Україні вдалося зменшити політичні ризики шляхом застереження при підписанні установчих документів. В угоді та концепції про формування Єдиного економічного простору записані положення переважно економічного характеру.

За політичними деклараціями варто бачити серйозні проблеми щодо виходу українських виробників на міжнародні ринки. Мусимо чесно зізнатися: ми відвоювали усі можливі економічні ніші на Заході. Українські підприємці мають опановувати традиційні східні та південні ринки. В цілому економічна частина угоди відповідає інтересам середнього бізнесу в Україні, хоч і сприймається ним досить скептично. Протягом останніх років між країнами СНД було підписано велику кількість потенційно привабливих угод. Але жодна з них так і не була реалізована. Відтак, наше завдання виглядає вкрай чітким: боротися за наповнення реальним змістом тих положень документів про створення ЄЕП, які відповідають інтересам України. При цьому ми розуміємо, що у нас є тільки один шанс вибратись з тенет бідності - зробити ставку в своєму розвитку на внутрішній ринок, виховувати свого покупця та свої ланцюжки створення вартості продукту.

Формальні чи неформальні торговельні угоди з сусідніми країнами дозволять середньому бізнесу України отримати додаткові вигоди.

Можливо, Україні варто уважніше вивчити повоєнний досвід країн Європи. Європейська інтеграція визрівала поступово. Її рушійною силою виступали реальні економічні процеси, що знаходили адекватне відображення в політичних деклараціях і угодах. Україна не повинна прагнути інтеграції в будь-якому напрямку за будь-яку ціну. Визначальним критерієм має стати захист національних інтересів та взаємна вигода.

МАЛИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ. Статистичні дані щодо розвитку малого підприємництва в Україні окреслюють в цілому стійку тенденцію росту. За останні чотири роки (з 1999 по 2002 рік) загальна кількість малих підприємств збільшилась з 197 127 до 253 791 суб'єктів, а середньорічна кількість зайнятих на них працівників з понад 1,5 млн чоловік - до майже 2 млн. При цьому кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб населення зросла з 40 до 53, а частка найманих працівників, що працюють на малих підприємствах, у загальній кількості найманих працівників на підприємствах збільшилася з 14,1% до 18,9%. Зараз в Україні зареєстровано також близько 2-х мільйонів підприємців - фізичних осіб без створення юридичної особи. Певного оптимізму додає і саморозвиток підприємництва. Найбільш успішні малі підприємства поступово зміцнюють свою виробничу та фінансову міць, збільшують свою соціально-економічну вагу, перетворюючись на середні підприємницькі структури.

Таким чином, можна було б зробити висновок, що саме розвиток малого та середнього бізнесу сприяв економічному зростанню та певному покращанню матеріального становища українських громадян, яке спостерігається останнім часом. Однак робити такий висновок передчасно. За той самий період частка малих підприємств у загальному виробництві продукції, робіт та послуг в економіці України скоротилася з 11,3% до 7,3%. Середньомісячна зарплата найманого працівника, що працював минулого року на малому підприємстві, становила 224 гривні (менше $43) проти майже 374 гривень (близько $70) у працівника на інших підприємствах - суб'єктах господарювання. Це говорить і про наявність значної тіньової складової в діяльності малого бізнесу України.

Проте малий та середній бізнес, не реалізувавши свого економічного потенціалу, виконав вкрай важливу соціальну функцію. Розвиток підприємництва, з одного боку, "легалізував" для українського суспільства приватну ініціативу, а з іншого - мінімізував негативні соціальні наслідки структурної перебудови економіки, надавши роботу сотням тисяч українських громадян і забезпечивши хоча б мінімальний статок їх родинам. Такий погляд на вагому роль малого та середнього бізнесу поділяє переважна більшість населення України. На запитання "Чи поділяєте Ви думку про те, що розвиток малого та середнього бізнесу є обов'язковою передумовою економічної та соціальної стабільності в суспільстві?" позитивно відповідає майже 60% респондентів.

Головними перешкодами, що заважають розвиткові малого та середнього бізнесу в Україні, є:

-