Історія розвитку менеджменту

План:

Передумови виникнення науки управління організацією

Етапи розвитку менеджменту

Розвиток управлінської науки в Україні

Історія розвитку менеджменту

Наука про менеджмент виникла на початку XX ст. і динамічно розвивається. Цей процес зумовлений науково-технічним прогресом, нарощенням масштабів виробницт-ва, необхідністю систематизації, чітким і раціональним використанням набутого досвіду, зростанням ролі люд-ського фактора як потужного ідейного генератора тощо.

1. Передумови виникнення науки управління організацією

Необхідність в управлінській діяльності виникла на перших етапах становлення людського суспільства. Пер-вісні люди змушені були певним чином будувати свою діяльність. Так, у процесі полювання, пошуку рослин-ної їжі виникала потреба у створенні груп мисливців, збирачів плодів тощо. З'являлися перші лідери (вожді), виникала необхідність в управлінських (хоч і примітив-них) функціях (розроблення плану полювання на мамон-та, розташування мисливців під час полювання на хи-жаків, заохочення членів колективу шляхом поділу ту-ші та ін.). Але ця управлінська діяльність здійснювалася не послідовно (щоразу мала різний характер), не проду-мано (не застосовувались єдині принципи та підходи, не бралися до уваги закономірності та попередній досвід). Тому це не дає підстав стверджувати, що наука про мене-джмент зародилась у первісні часи. Навіть за рабовлас-ницького ладу, феодалізму певних обґрунтованих під-ходів та механізмів менеджменту не було створено. Дав-ньоруський князь чи французький король, як правило, управляв своїм князівством (королівством), приймаючи рішення на власний розсуд, без урахування відповідних принципів, прогнозів, не роблячи навіть спроб вивчити закономірності управлінського процесу, узагальнити на-бутий досвід, сформувати підходи, принципи тощо.

З розвитком виробничо-господарської діяльності лю-дей виникли певні організаційні форми (майстерні, гос-подарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак управління ними не ґрунтувалося на узагаль-неннях, принципових положеннях, виявлених тенден-ціях.

Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкін-ці XIX — на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівни-ків, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток -машин-ного виробництва зумовив необхідність дослідження еко-номістами, соціологами, психологами та технологами за-кономірностей управління людьми, з'ясування тенден-цій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних поло-жень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових дослі-джень було сформульовано перші принципові положен-ня, вироблено механізми та рекомендації щодо управ-ління виробничо-господарською діяльністю.

2. Етапи розвитку менеджменту

В історії менеджменту чітко окреслюється 6 основ-них етапів його розвитку.

1. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

2. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.

3. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4. Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формаліза-ції методів менеджменту і трансформації їх в управлін-ські рішення.

5. Формування системних та ситуаційних підходів.

6. Комп'ютеризація управлінських процесів.

1. Розвиток науки про управління людьми в про-цесі виробництва. Характеризується підвищенням ефек-тивності організації шляхом удосконалення виробничих процесів та операцій. На цьому етапі менеджерів цікав-лять технічні підходи, які включають не лише машини, станки, обладнання, всі види технологій, а й управлін-ські знання, організаційні структури, методи виробни-чого планування, способи розробки робочих місць, при-йоми та навички роботи, механізми забезпечення підви-щення кваліфікації та підготовки робочої сили. Цей етап характеризується розвитком школи наукового управлін-ня, «фордизму», класичної (адміністративної) школи управління та ін.

Школа наукового управління (1885—1920 рр.). В її основі роботи Фредеріка Тейлора (1856—1915), Френка Плбрейта (1868—1924) і Лілії Плбрейт (1878—1972) та ін. Вони займалися дослідженням на рівні організації, продукуванням виробничого менеджменту. Ф. Тейлор і подружжя Плбрейт (Джілбрейт), які починали свою ка-р'єру робітниками, займалися спостереженнями, замі-рами і аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудової активності, нормуванням праці тощо. Завдяки концепції наукового управління менеджмент був визна-ний самостійною галуззю наукових досліджень. У пра-цях «Управління фабрикою» (1903) та «Принципи нау-кового менеджменту» (1911) Ф. Тейлор розробив ком-плекс методів наукової організації праці, що базувалися на засадах хронометражу, стандартизації прийомів і зна-рядь праці. Його основоположні принципи ґрунтуються на такому твердженні: «...якщо я на науковій основі

відберу людей, на науковій основі їх підготую, надам їм дієві стимули та поєднаю роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником». Принци-пи наукового управління Ф. Тейлора подано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Принципи наукового управління Ф. Тейлора

Заслуга Ф. Тейлора як засновника школи «науково-го управління» полягає в тому, що він розробив методо-логічні основи нормування праці, стандартизував тру-дові операції, запровадив наукові методи підбору, роз-становки і стимулювання працівників.

Школа «фордизму» (1899—1945 рр.). її засновник Генрі Форд (1863—1947) розробив теорію, в основу якої поклав ідею потоково-масового виробництва. Систему управління, що ґрунтується на цій теорії, було назва-но «терором машини». Г. Форд спершу працював ме-неджером Детройтської автомобільної компанії, а по-тім, ставши її власником, сформував механізми чіткого контролю і планування, ефективного мотивування, кон-веєрного складання, безперервних технологічних про-цесів, інноваційного розвитку, активного адміністру-вання.

Класична (адміністративна) школа управління (1920—1950рр.). Головні її напрацювання стосуються ролі та функцій менеджерів. Започаткована Анрі Файолем (1841—1925), якого вважають «батьком» менеджменту. А. Файоль був керівником інституційного рівня управ-ління, оскільки керував французькою вугільною компа-нією. Інші засновники адміністративної школи — Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії) та Джеймс Д. Муні (працював в компанії «Дженерал Моторе») — та-кож були практиками. А. Файоль поділив процес управ-ління на 5 основних функцій: планування, організуван-ня, розпорядництво, координування та контролювання. На основі його розробок у 20-х роках XX ст. було сформу-льовано поняття «організаційна структура управління підприємством» (система