знати процес управління, особливості індивідуаль-ної та групової поведінки, процедури системного аналізу, методи планування, мотивування і контролювання, кількісні методи прийняття рішень;—

вміти оцінювати переваги і недоліки;—

правильно оцінювати фактори, які відіграють най-важливішу роль у конкретній ситуації, та ефект від змін-них величин;—

обирати прийоми менеджменту, застосування яких матиме найменший негативний ефект.

Найповніше обґрунтована теорія управління в пра-цях Джоан Вудворд (1916—1971), Джеймса Томпсона (1920—1973), Пола Лоуренса (1922 р.н.), Джона Гелбрейта (1908 р.н.) Тома Бернса (1913 р.н.) та інших, чиї міркування передували ідеям «дослідження операцій», «моделювання», «організаційної поведінки».

6. Комп'ютеризація управлінських процесів (з 80-х років XX ст.). Передумова формування цього етапу — розвиток інформаційних і комп'ютерних систем, інфор-маційних технологій. Характерною особливістю викори-стання сучасних засобів обчислювальної техніки є за-стосування мережного оброблення даних, що забезпечує ефективне колективне використання обчислювальних та інформаційних ресурсів, поліпшення комунікацій, об-міну інформацією; створює умови для функціонування розподілених систем оброблення даних. У межах компа-нії, фірми, підприємства функціонують локальні мере-жі, які забезпечують інформаційний обмін між праців-никами організації. Регіональні (територіальні) мережі утворюються на регіональному або державному рівні й призначені для надання в режимі реального часу інфор-маційно-обчислювальних ресурсів значно віддаленим один від одного абонентам. В Україні послуги телекому-нікаційних мереж надають інформаційні мережі: ВІККІ, СВІТ (Система віртуальних інформаційних технологій), «Ділова інформація», що підтримують різноманітні ба-зи даних, багато з яких можна використовувати в мар-кетинговій діяльності.

Нині у світі зареєстровано понад 200 глобальних ме-реж, з них 54 у США, 16 — у Японії. Найпоширеніша глобальна мережа Internet;, користувачі якої отримують інформацію з усього світу, мають доступ до звітів різних корпорацій та фірм, можуть користуватися статистич-ними даними більшості країн світу, регіонів, працюва-ти з бібліотечними фондами та звітами науково-дослідних інститутів тощо. В інформаційних системах маркетингу можна використовувати мережу Relcom (для держав СНД), а також спеціалізоване програмне забезпечення для комп'ютеризованого управління виробничо-госпо-дарськими та маркетинговими процесами. Найпошире-нішими спеціалізованими програмами є: «Marketing Expert 1.1» (інструментальний засіб для розроблення стра-тегічного й тактичного планів маркетингу, розв'язання задач з аудиту і планування маркетингу); система «Га-лактика» (середовище управління бізнесом у промисло-вості та торгівлі з реалізацією повного ринкового цик-лу: аналіз ринку, макропланування, бізнес-планування, планування операцій, виконання господарських опера-цій, відображення діяльності у бухгалтерському обліку та звітності, аналіз господарської та фінансової діяльнос-ті); система автоматизації менеджменту Delo Pro v 1.5 (комплексна програма, призначена для управління за-купівлями, продажем, автоматизації складського облі-ку, аналізу руху грошей і товарів); SCALA 5 (програмне забезпечення для управління комерційними підприємс-твами); система MIRACLE (інтегрована система бухгал-терського обліку, фінансового аналізу і управління під-приємством); OFFICE 2000 для Windows (пакет програм для автоматизації роботи підприємства); програма «Project managment» (призначена для бізнес-планування інвестиційних проектів).

Розвиток менеджменту як науки був зумовлений об'єк-тивними перетвореннями в усіх сферах суспільства. Поя-ва великого машинного виробництва, розвиток техніки і технології, нарощення масштабів виробничо-господар-ської діяльності сприяли формуванню науково обґрун-тованих підходів до планування, організовування, сти-мулювання, контролювання і регулювання діяльності ор-ганізацій, до інформаційного забезпечення, прийняття управлінських рішень.

3. Розвиток управлінської науки в Україні

В Україні управлінська наука протягом тривалого ча-су розвивалася в межах концепцій, які домінували в ко-лишньому СРСР. Попри те що науково-пошукові дослі-дження були спрямовані на вдосконалення адміністра-тивно-командної системи, це дало змогу нагромадити значний досвід у галузі управління.

Розвиток управлінської науки в Україні протягом радянського і пострадянського часу охоплює 7 чітко окреслених періодів, кожен з яких характеризується певними особливостями.

1. Жовтень 1917 р. — березень 1921 р. Основне завдан-ня — розроблення форм і методів державного централізо-ваного управління виробництвом, обґрунтування прин-ципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання.

2. Квітень 1921 р. — 1928 р. Особливість періоду по-лягала у вдосконаленні адміністративного управління ви-робництвом, спробах застосування госпрозрахунку як ос-нови економічних методів управління, формальному ви-вченні можливостей участі працівників в управлінні.

3. 1929—1945 рр. Пов'язаний з організацією індуст? ріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору й підготовки кад-рів, планування та організації виробництва.

4.1946—1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної й тери-торіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.

5. 1965—1975 рр. У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Однак вони ви-явилися безуспішними, підтвердивши неефективність ре-форм у межах адміністративно-командної системи.

6. 1975—1988 рр. Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, що склалася в економіці СРСР. Підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, корінних економічних реформ.

7. 1985 р. — сьогодення. Особливістю є проведення економічних реформ, трансформація економічної систе-ми. З огляду на суттєві ознаки управлінських дій та еко-номічних процесів у цьому періоді виділяють 5 етапів:

1) робота підприємств за першою моделлю господар-ського розрахунку, побудованою на нормативному роз-поділі прибутку;

2) застосування другої моделі господарського розра-хунку, побудованої на нормативному розподілі доходу; розвиток орендних відносин;

3) впровадження прогресивних форм організації пра-ці, посилення кооперативного руху, розширення еконо-мічної свободи;

4) впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;

5) початок та розвиток ринкових реформ (охоплює події, пов'язані з реформуванням національної економі-ки України).

У розвиток управлінської науки істотний внесок зро-били такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850— 1902), Михайло Павлик (1896—1977), Михайло Драго-манов (1841—1895), Микола Зібер (1844—1888), Сергій Подолинський (1850—1891), Михайло Туган-Барановсь-кий (1865—1919), Іван Вернадський (1821—1884), Григорій Цехановецький (1833—1898), Костянтин Воб-лий (1876—1947) та ін.

Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду розвинутих країн світу, глибин-них традицій управлінської діяльності в українських ор-ганізаціях, починаючи з княжих часів. Розвиток украї-нського менеджменту відбувається в руслі трансформа-ційних процесів