Тема №3: Організації як об’єкти управління

План:

Сутність і класифікація організацій

Колективи (групи) працівників в організації

Фактори впливу на організацію

Процес менеджменту

Організації як об’єкти управління

Намагання людей об'єднатись у групи, а надалі в ор-ганізації зумовлене необхідністю задоволення їх потреб у захищеності, причетності, взаємопідтримці, спілкуван-ні тощо. Об'єднання зусиль індивідів у будь-якій сфері на засадах спеціалізації і розподілу праці з метою підви-щення продуктивності і результативності виконуваних робіт спричинило необхідність визначення ролей, функ-цій, обов'язків кожного із членів організації.

1. Сутність і класифікація організацій

У процесі виробничо-господарської діяльності праців-ники об'єднуються з метою виконання місії, цілей та зав-дань організації. Саме це забезпечує ефективне викорис-тання ділових якостей кожної людини.

Організація — група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, то-вариствами, асоціаціями, об'єднаннями тощо. На практи-ці використовують терміни «фірма», «корпорація» та ін. Організації класифікують за різними ознаками: спосо-бом та метою утворення, кількістю цілей, величиною, юридичним статусом, формами підприємництва, харак-тером адаптації до змін.

Класифікація організацій. За способом і метою утво-рення організації поділяють на формальні і неформаль-ні. Формальні організації — групи працівників, діяль-ність яких свідомо планується, мотивується, контролю-ється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служ-би, комітети, факультети, кафедри тощо. (Формальні орга-нізації називатимемо просто «організаціями»). Нефор-мальні організації — це групи працівників, що виника-ють і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є гру-пи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів тощо.

За кількістю цілей виділяють прості організації (ма-ють одну ціль) і складні організації (ставлять перед со-бою комплекс взаємопов'язаних цілей), яких в економі-ці переважна більшість.

За величиною виокремлюють великі, середні та дріб-ні організації. У великих організаціях працюють тися-чі працівників, у середніх — сотні, а в дрібних — де-сятки.

Офіційно зареєстровані організації отримують ста-тус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути дер-жавної реєстрації, рахунок у банку, форма підприєм-ництва тощо). Усі інші організації є неюридичними осо-бами.

За формами підприємництва організації поділяють на підприємства, господарські товариства, банки, стра-хові компанії, інвестиційні фонди тощо.

За характером адаптації до змін виділяють механіс-тичні організації (характеризуються консерватизмом, не-гнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо) і органістичні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управ-ління, розвинутим самоконтролем, демократизацією ко-мунікацій тощо).

Узагальнену класифікацію організацій подано на рис. 1.5.

Організація як система. Організація є системою, тоб-то сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елемен-тів, які складають цілісне утворення, наділене власти-востями, відмінними від властивостей його складових.

Рис. 1.5. Класифікація організацій

На сучасному етапі всі організації розглядають як від-криті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середо-вищем. Відкрита система характеризується:—

цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);—

одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);—

перспективністю (розвиток у напрямі вдоскона-лення);—

незалежністю (можливе відокремлення підсистем);—

спеціалізованістю (здатність виконувати певні ро-боти);—

перетворенням вхідних елементів на вихідні;—

централізацією (одна зі складових стає домінуючою);—

зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);—

циклічністю розвитку;—

рівновагою;—

непередбачуваністю причин можливих збурень.

Відкрита система має вхід та вихід. Входом для ор-ганізації як системи є всі види ресурсів (матеріали, ка-пітал, робоча сила, інформація тощо), виходом — про-дукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Організація складається з керуючої та керованої під-систем, щодо яких частіше вживають термін «система». На рис. 1.6 подано процес функціонування організації як відкритої системи.

У процесі функціонування утворюється ефект синергії (зростання сукупної ефективності управлінської діяль-ності внаслідок поєднання, інтеграції та взаємодії керую-чої та керованої систем). Синергія створює умови, за яких загальний ефект перевищує суму показників віддачі окре-мих підсистем організації, які діють незалежно.

Організації, незалежно від їх специфіки, характери-зуються такими загальними особливостями:—

визначенням місії та цілей;—

наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, тех-нологія, інформація;—

залежністю від зовнішнього середовища (економіч-них і правових умов, громадських організацій, міжна-родних подій, законодавчих актів, конкурентів, техні-ки, менталітету суспільства тощо);—

горизонтальним поділом праці (визначенням кон-кретних завдань), який зумовлює утворення відповід-них підрозділів і служб;

Рис. 1.6. Процес функціонування організації як відкритої системи—

вертикальним поділом праці, спрямованим на ко-ординацію роботи, тобто на здійснення процесу управ-ління;—

необхідністю управління;—

наявністю формальних і неформальних груп;—

здійсненням певних видів діяльності (виробни-чої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Успіх у діяльності будь-якої організації залежить від таких умов:—

прибутковості;—

капіталізації;—

виживання;—

підприємницької ініціативи;—

розвитку комунікацій;—

результативності (ефективності);—

продуктивності;—

здатності до формування культури;—

здатності до практичної реалізації;—

здатності до саморозвитку;—

вміння ефективно використовувати інвестиції;—

здатності до самовдосконалення системи менедж-менту.

Життєвий цикл організації. Розвиток кожної орга-нізації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, що визначають особливос-ті виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо (табл. 1.3).

Існує й інша концепція життєвого циклу організа-цій, за якою виділяють чотири стадії їх розвитку: заро-дження (реєстрація, початкове інвестування діяльнос-ті); зростання (нарощення обсягів виробництва і збу-ту, формування іміджу, зростання прибутку); "пік" діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробниц-тва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієн-тація).

Культура організації. У процесі еволюції організа-ція формує свою культуру, яка характеризує якісні ас-пекти управлінської діяльності та її відповідність еко-номічним, організаційним, соціальним, екологічним, ер-гономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам.

Культура організації — сукупність цінностей, традицій, норм по-ведінки, поглядів, властивих членам організації.

Таблиця 1.3

Етапи життєвого циклу організації

Організаційну культуру формують об'єктивні та суб'єктивні елементи. До суб'єктивних елементів куль-тури організації належать організаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла то-що. Об'єктивні елементи: місцерозташування органі-зації, дизайн і обладнання робочих місць, престиж та імідж організації тощо.

2. Колективи (групи) працівників в організації

Кожна організація складається з формальних і нефор-мальних груп (колективів), які внаслідок дії різноманіт-них чинників взаємодіють у різних