Формування витрат (матеріальних, трудових, фі-нансових), пов'язаних із функціонуванням груп.*

Використання функцій і методів менеджменту в процесі управління групою.*

Формування, підбір (поява) лідерів групи.*

Застосування стилів керівництва при управлінні групою.

Формування груп в організації з урахуванням наве-дених чинників та управління ними через застосування функцій, методів менеджменту і управлінських рішень дає змогу знівелювати негативні наслідки внутрішньогру-пової і міжгрупової взаємодій та підвищити ефектив-ність функціонування кожної групи зокрема та органі-зації загалом.

3. Фактори впливу на організацію

Діяльність організації залежить від різноманітних факторів.

Фактори впливу на організацію — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують пев-ний рівень отриманих результатів.

Фактори визначають протікання всіх організаційних процесів (постачання, виробництва, збуту, науково-тех-нічного розвитку тощо). їх класифікують за 2 ознаками:—

рівень впливу (мікрорівень, макрорівень);—

середовище впливу (внутрішнє, зовнішнє). За рівнем впливу виділяють:—

мікроекономічні фактори (цілі, структура, завдан-ня, технологія, працівники, ресурси, партії, постачаль-ники, споживачі, конкуренти тощо), які діють на рівні підприємств;—

макроекономічні фактори (законодавчі акти, ука-зи, постанови органів державної влади, система еконо-мічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин), вплив яких вияв-ляється на рівні галузей та держав.

За середовищем впливу виокремлюють:—

фактори внутрішнього середовища організації (фор-мують організацію із середини);—

фактори зовнішнього середовища організації (по-в'язані з розглядом організації як відкритої системи).

Залежно від особливостей та стану виробничо-госпо-дарської діяльності на підприємстві, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища можуть виявляти як позитивний, так і негативний вплив.

Фактори внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище організації визначають внутрішні фактори — ситуаційні рушійні сили всередині органі-зації. Основними факторами в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ре-сурси (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Характеристика факторів внутрішнього середовища організації

Продовження таблиці 1.4

Фактори зовнішнього середовища організації. Ситуа-ційний підхід потребує врахування не лише факторів внут-рішнього, а й зовнішнього середовища — чинників, які впли-вають на діяльність підприємства ззовні. їх поділяють на фактори прямої (безпосередньо впливають на діяльність ор-ганізації та залежать від цієї діяльності) і непрямої (вплива-ють не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовід-носини) дії. Фактори непрямої дії мають властивість впли-вати через фактори прямої дії. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії наведені на рис. 1.8.

При оцінці факторів зовнішнього середовища слід вра-ховувати такі характеристики:—

взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середо-вища (зміна одного фактора може спричинити зміну інших);

Рис. 1.8. Фактори зовнішнього середовища організації—

складність зовнішнього середовища (значна кіль-кість факторів, великий спектр способів впливу);—

рухомість зовнішнього середовища (швидкість змі-ни оточення організації);—

динамічність зовнішнього середовища (змінність оточення організації);—

невизначеність зовнішнього середовища (обмеже-ність інформації);—

взаємозалежність факторів внутрішнього і зовніш-нього середовищ;—

багатогранність зовнішнього середовища. Характеристику факторів зовнішнього середовища

прямої дії наведено в табл. 1.5, а факторів зовнішнього середовища непрямої дії в табл. 1.6.

Таблиця 1.5

Фактори зовнішнього середовища організації прямої дії

Продовження таблиці 1.5

Закінчення таблиці 1.5

Таблиця 1.6

Характеристика факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії

Продовження таблиці 1.6

Закінчення таблиці 1.6

У XX—XXI ст. простежується тенденція до наро-щення динамічності факторів середовища функціону-вання організацій. У зв'язку з цим формуються нові вимоги щодо забезпечення гнучкості організацій на за-садах застосування широкого спектра адаптаційних ме-ханізмів.

4. Процес менеджменту

Процес менеджменту охоплює керуючу та керовану системи організації, функції, методи менеджменту, управ-лінські рішення, комунікації, керівництво тощо.

Процес менеджменту — послідовність певних завершених ета-пів управлінської діяльності, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

Послідовно реалізований та завершений процес ме-неджменту утворює управлінський цикл (рис. 1.9). При цьому організацію змодельовано як відкриту систему, що має входи і виходи та складається з керуючої і ке-рованої систем, які тісно взаємодіють, оскільки є орга-нічно взаємопов'язаними. Керуючу систему утворюють елементи, які забезпечують процес управління, керова-ну — елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.

Процес управління організацією охоплює кілька пос-лідовних етапів.

Рис. 1.9. Графічна модель процесу менеджменту

1. Реалізація функцій менеджменту, до яких нале-жать усі види управлінської діяльності (планування ви-робництва і реалізації продукції, управління розроб-кою технологій, конструюванням виробів, обліком, під-розділами організації тощо). Йдеться про управлінську діяльність на всіх рівнях керуючої системи організації: керівників організацій та їх заступників, начальників цехів, відділів, управлінь, груп, дільниць, фахівців усіх напрямів (економістів, технологів, конструкторів, енер-гетиків та ін.). Це означає, що зосереджений у керуючій системі апарат управління в процесі управлінської діяль-ності має виконати своє основне завдання: створити сис-тему методів менеджменту — сукупність способів впли-ву керуючої системи на керовану з метою забезпечення виробничо-господарської діяльності організації та отри-мання конкретних результатів (виготовлення продукції, надання послуг, забезпечення прибутковості, рентабель-ності, необхідного рівня заробітної плати, певного рівня витрат тощо).

2. Формування методів менеджменту як результа-тів реалізації функцій менеджменту. До них належать план виробництва, план прискорення науково-технічного розвитку, матеріальні стимули до праці, технологічна документація на виготовлення виробу тощо. Однак отри-мані методи менеджменту, як правило, не можуть здій-снювати управлінський вплив, оскільки вони здебіль-шого не набувають форми адміністративних важелів. Для того щоб надати методам менеджменту дієвого управ-лінського впливу, необхідно їх формалізувати, тобто пе-ретворити на управлінські рішення.

3. Формалізація методів менеджменту в управлінсь-кі рішення. Особливість цього етапу полягає у створенні механізмів трансформації методів менеджменту в нака-зи, розпорядження, вказівки тощо. Після цього управ-лінські рішення (формалізовані методи менеджменту) ка-налами прямого зв'язку надходять із керуючої системи в керовану (рис. 1.9), здійснюючи необхідний управлін-ський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, виготовлення виробів, надання послуг, досягнення виробничих, фінансових, економіч-них та інших результатів.

Якщо управлінські рішення в керованій системі спра-цьовують недостатньо (не виконуються, виконуються част-ково, виконуються з відхиленнями тощо), то інформа-ція про всі неточності, недоліки, відхилення каналами зворотного зв'язку надходить у керуючу систему