Ще один новий підхід до управління персоналом, авторами якого є багато сучасних авторів (Іванцевич, Скотт А.Снелл та ін.), названо “командним управлінням”(кінець 80х – поч.90-х років XX століття). Основними складовими цього підходу вважають соціальну і культурну творчість самих працівників, їх безпосередню участь в самоорганізації і самоуправлінні спільною діяльністю, взаємний контроль і взаємозамінність, повноту загальних цінностей і цілей, колективну відповідальність за результати та високу ефективність роботи, різнобічний розвиток і використання індивідуального і групового потенціалу.

В кінці 90-х років ХХ століття виокремилось два узагальнених підходи до управління персоналом: технократичний і гуманістичний.

При технократичному підході управлінські рішення підлягають, насамперед, інтересам виробництва, чисельність і склад працівників при цьому визначається, виходячи з техніки, технологічного й операційного поділу праці, заданого ритму виробництва і так далі [17, с.13].

Управління персоналом зводиться до підбору кадрів з відповідними характеристиками і їхнього розміщення, виходячи із завдань організації виробництва і праці.

Гуманістичний підхід управління персоналом включає створення таких умов праці і такий його зміст, що дозволили б знизити ступінь відчуження працівника від його трудової діяльності і від інших працівників [17, с.13].

Відповідно до даної концепції, функціонування виробництва, а головне – його результативність багато в чому залежить вже не тільки від відповідності чисельності, але й від рівня мотивації працівників, ступеня врахування їхніх інтересів. При такому підході управління персоналу трактується, більш широко. Управління рішеннями виходять за межу чисто економічних рішень, базується на положеннях соціології, фізіології і психології праці.

В рамках цих підходів Воронкова В.Г. виділяє три концепції управління персоналом:

Персонал-витрати – концепція управління персоналом, відповідно до якої персонал розглядається як витрати організації, які необхідно скорочувати. Основні характеристики даного підходу: примус персоналу і його залежність, мінімізація чисельності і витрат на його зміст, малий період планування, орієнтація на кількісні показники в роботі.

Персонал-ресурс - концепція управління персоналом, що розглядає персонал як один з основних ресурсів організації, яким слід ефективно управляти. Основні характеристики даного підходу: доцільність роботи з персоналом у відповідальності зі стратегією розвитку організації, якісний і кількісний прогноз цього ресурсу, його оптимізація і розрахунок на тривалу перспективу, орієнтація на якісні показники діяльності працівників, їх гнучкість і участь в управлінні організацією, значний ступінь автономії й самостійності фахівців при виконанні тих чи інших робіт.

Персонал-технологія-образ поводження керівника,дотримуючись якого, він за допомогою необхідної документації (робочої, нормативно-методологічної) і дискурсів звернених до співробітників, може домагатися рішення поставленої задачі з необхідною якістю у встановлений час [ 17, с 13-14].

Сучасне управління дедалі більше вимагає від працівників якостей, які не тільки не формувались в умовах поточно-масового виробництва, а й спеціально зводились до мінімуму, що дозволяло спрощувати працю та здешевлювати вартість робочої сили. До таких якостей відноситься високопрофесійна майстерність, здатність приймати самостійні рішення, навики колективної взаємодії, відповідальність за якість продукції, знання техніки та організації виробництва. В даний час однією із характерних рис є залежність сфери виробництва та послуг від якості робочої сили, форм її використання, рівня залучення до справ управління підприємством.

Вважається, що концепція управління персоналом має “національний відтінок”. В США, наприклад, вона прагматична: людину розглядають як ресурс, до якого потрібно бережливо ставитись і вкладення в нього повинні бути вигідними. В Японії людина не тільки ресурс, але й самостійна цінність: тут значно вища роль корпоративної культури і організаційних цінностей. В Україні до такої концепції ще “руки не дійшли”, але традиційно вітчизняний менталітет підходить до людей, як до чогось другорядного, тому не скоро підхід до управління персоналом досягне світових стандартів [43, с.24].

Більшість спеціалістів формулюють концепцію людських ресурсів досить широко, підкреслюючи відмінності за критеріями оцінки ефективності (більш повне використання людських ресурсів проти мінімізації затрат), за ознакою контролю (самоконтроль проти зовнішнього контролю), за формою організації (обмежена, гнучка проти централізованої бюрократичної).

Отже, діяльність будь-якої організації залежить від конкретних людей. Люди визначають придатність обладнання і технології, встановлюють для себе обсяг функцій, обов’язкових до виконання, пристосовують під свої можливості структури організації. Тому люди є головним елементом у будь-якій системі управління кожної виробничої чи невиробничої системи. Людина в організації виконує роль керівника (суб’єкта управління) та виконавця (об’єкта управління). Працівники організації виступають об'єктом управління, оскільки вони є продуктивною силою, головним складником будь-якого виробничого процесу. Тому планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне використання персоналу на виробництві становить основний зміст управління персоналом. Окрім того, персонал – це перш за все люди, які характеризуються комплексом індивідуальних якостей, серед яких соціально-психологічні відіграють головну роль. Здатність персоналу одночасно виступати об'єктом та суб'єктом управління є головною специфічною особливістю управління персоналом.

Предметом управління персоналом є вивчення стосунків працівників у процесі виробництва з точки зору найповнішого та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування підприємств чи установ. Людина, як правило, залишається сама собою, і на спроби маніпулювати нею реагує опором (наприклад, пасивністю в роботі, зміною місця роботи тощо). Максимум, що може зробити керівник з об’єктом управління, – пристосувати поведінку людини до вирішення певних завдань. І навіть цього можна досягти лише настільки,