На переконання американських університетів, успішний арт-менеджер має опанувати мистецтво переговорів. Відповідні курси навчають слухачів уміння вести переговори в судових справах, залагоджувати конфлікти всередині фірм та між фірмами, домовлятися про ціну на творчий продукт, діяти в інтересах третіх осіб тощо. Для цього студентам потрібні знання когнітивної психології, економічної теорії, чинного законодавства. Значна увага приділяється вивченню конкретних прикладів переговорів із реального життя (case studies) та моделюванню переговорних процесів на практичних заняттях.

У своїй діяльності арт-менеджер має справу з постійними явищами організаційних змін і трансформацій як на рівні суспільства, так і на рівні окремих фірм. Тому цілком логічним видається введення курсів, присвячених цьому явищу. Студенти вчаться діагнозувати готовність організації до змін; мінімізувати фінансові та моральні втрати, спричинені трансформаціями; змінювати стратегію і тактику менеджменту відповідно до характеру і обсягу змін. Образно кажучи, ефективний менеджер має сам вирішувати, що краще – зберігати нове вино в старій пляшці чи повністю замінити і вино, і пляшку.

У зв'язку з цим одним із центральних моментів у підготовці арт- менеджерів в університетах США є виховання не просто адміністраторів, а організаторів, лідерів. Курси, присвячені вивченню роботи з персоналом, мають назви «Організаційний менеджмент», «Моделі організаційної поведінки», «Лідерство в мистецтві», «Управління персоналом і лідерство», «Влада і вплив», «Творче лідерство» тощо. Розглядаються різні стилі керівництва – авторитарний, патерналістський, колегіальний, кооперативний. Авторитарний стиль, орієнтований на слухняність та залежність від шефа, є найменш ефективним. Патерналістський стиль гарантує працівникові пільги й безпеку в обмін на лояльність шефу й організації. Результат – пасивна співпраця. При колегіальному методі наголос робиться на роботі в команді, взаємній підтримці та самодисципліні. Такий стиль керівництва викликає помірний ентузіазм працівників. Для кооперативного стилю характерні повага й довіра до підлеглих, вчасне їх інформування в службових справах; персонал добре усвідомлює цілі і завдання організації; лідер впливає на людей не авторитетом своєї посади, а авторитетом особистості й умінням вислуховувати, переконувати; критерієм успіху розумного керівника є успіхи його підлеглих. На семінарах і практичних заняттях аналізують випадки з реального функціонування мистецьких організацій, коли лідери досягали успіху або навпаки – зазнавали поразки через недостатню інформованість, невміння передбачати зміни, брак гнучкості в роботі з людьми.

У більшості американських університетів арт-менеджмент викладають на базі мистецьких коледжів, а не шкіл бізнесу. Гасло тут однозначне – «Якщо любите мистецтво, ви можете зробити кар'єру, підтримуючи його». Навчальні програми, відповідно, складаються за принципом «Готуємо менеджерів з артистів, а не артистів з менеджерів». Першокурсників ознайомлюють з історією і філософією мистецтв, з історією і сучасною діяльністю найрізноманітніших мистецьких організацій (зокрема неприбуткових), з викликами, що зустрічають менеджерів на різних етапах існування цих організацій. Майбутні менеджери спочатку прослуховують загальні курси етики, естетики, основ бізнесу в мистецтві, вивчають специфіку роботи імпресаріо (питома вага дисциплін, присвячених вивченню бізнесу, зростає з кожним роком навчання). На наступному етапі студенти обирають для себе конкретну галузь арт-менеджменту – менеджмент образотворчого мистецтва, музеїв, театру, кіно або шоу-бізнес узагалі. Вони відвідують лекції фахівців, що працюють у реальному бізнесі, музеї, виставки, картинні галереї, знімальні майданчики, всілякі мистецькі заходи. Далі йде обов'язкова практика в компанії звукозапису, музеї, на телебаченні тощо під керівництвом місцевих професіоналів (тривалість практики сягає 480 годин при середньому обсязі програми з арт-менеджменту 36 кредитів). І, нарешті, студент-старшокурсник захищає випускний проект (індивідуальний або груповий), спрямований на вирішення реальної проблеми громади. Це може бути, наприклад, організація арт-шоу, художньої виставки, концерту, промоція п'єси або фільму. Зазвичай студентська практика і випускний проект є надійним трампліном для подальшої кар'єри.

Випускники програм, орієнтованих у першу чергу на мистецтво, здобувають ступінь магістра з арт-менеджменту – Master of Arts Management (Університет Карнегі Меллона, Університет Клермонт, Університет Східного Мічигану, Університет Північного Колорадо та ін.); магістра гуманітарних наук – Master of Arts (Американський університет у Вашингтоні, Університет Нового Орлеана, Університет штату Індіана в Блумінгтоні, Університет штату Огайо в Колумбусі та багато інших); магістра мистецтв – Master of Fine Arts (Університет Південного Юта, Університет штату Флорида та ін.). Набагато рідше випускники програм з арт-менеджменту одержують диплом магістра бізнес-менеджменту – Master of Business Administration (Університет штату Вісконсін) або магістра точних наук – Master of Science (Бостонський університет, Університет Шенандоа в Вінчестері, штат Віргінія). Як виявилося, навіть назви більшості академічних ступенів арт-менеджерів промовисто свідчать про переважно гуманітарний, мистецькознавчий підхід до освіти в цій галузі.

У деяких містах США підготовка менеджерів у сфері мистецтва здійснюється на базі двох коледжів (мистецького та бізнесу); так, в Університеті Східного Мічигану освіта з цього фаху здійснюється на основі спільної програми Мистецько-наукового коледжу та Бізнес-школи. У більшості таких випадків випускники одержують подвійний диплом –