Група з розробки, впровадження і застосування стандартів, групи по забезпеченню конкурентоспроможності продукції на стадії науково-дослідних і конструкторсько-техноло-гічних робіт командну інформацію одержують безпосередньо від на-чальника. Результат її засто-сування спрямовується безпосередньо в зворотному напрямку, обми-наючи всі нижчі ступені структури і заступників начальника системи. Вона необхідна для оперативного впливу на хід виробництва.

Узгоджені дії з підрозділами приводять до стабільності і ефективності роботи. При цьому слід створити механізм взаємин системи контролю виробничих процесів з службами та підрозділами підприємства, який базуватиметься на відповідальності кожної структурної одиниці за виготовлення якісної продукції.

5. ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ

Процес контролю – це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, громадських організацій), спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, типів, методів, технічних засобів і технології контролю.

Сутність процесу контролювання визначається його змістом і технологією виконання. Зміст вказує на те, що саме підлягає контролюванню, на які параметри об'єкта контролю слід звертати увагу; технологія — описує, як саме його здійснювати, хто контролює, у якій послідовності.

Процес контролювання здійснюється в кілька етапів.

1. Встановлення стандартів і критеріїв. Стандарт — це норма, модель, які стають мірилом інших об'єктів. Критерієм контролю виступають конкретні цілі, виб-рані з планів і стратегій організації. Стандарт вказує на те, яким має бути кінцевий результат, щоб досягти поставлених цілей (наприклад, досягти певного рівня витрат з розрахунку на одиницю продукції, щоб збіль-шити частку фірми на ринку). Вони також дають змо-гу керівництву порівняти виконану роботу із заплано-ваною.

Ефективне функціонування організації передбачає дотримання не лише виробничих, технічних, фінансо-вих, а й етичних стандартів (норм). Етичні норми — це система загальних цінностей і правил, яких повинні дотримуватися працівники фірми для забезпечення ЇЇ позитивного іміджу і створення передумов для підпри-ємницького успіху. У світовій практиці менеджменту порушенням етичних норм вважають:—

надання чи отримання хабара;—

виплату співучаснику незаконно отриманих гро-шей;—

шахрайство;—

розпалювання конфліктів на ґрунті зіткнення ін-тересів;—

ухиляння від сплати податків;—

продаж неякісної продукції;—

розкриття таємниць компанії;—

незаконне використання інформації, отриманої у довірливій розмові та ін.

Фірми, які дорожать своєю репутацією, доводять до своїх працівників ті етичні норми, що є звичними не тільки для власної країни, а й для всього світу. Враху-вання етичних норм у таких організаціях здійснюється ще при розробленні стратегії і забезпечується контро-лем етичної поведінки.

2. Вимірювання досягнутих результатів і зістав-лення їх зі стандартами. Цей етап контролю передба-чає:—

визначення масштабу відхилень;—

вимірювання результатів;—

передавання інформації про отримані результати;—

оцінювання досягнутих результатів.

Масштаб відхилень — відхилення від заданої тра-єкторії, яке необхідно фіксувати у процесі вимірюван-ня. При цьому слід враховувати, що надто великий мас-штаб збільшує ризик несвоєчасного виявлення відхи-лень, а надто малий — спричиняє реагування системи контролю на незначні відхилення і потребує зайвих коштів на перевірку їх впливу на стан контрольованого об'єкта. Тому система контролю повинна спрацьовува-ти лише тоді, коли мають місце істотні для об'єкта кон-тролю відхилення від стандартів.

Вимірювання результатів — це встановлення фактично досягнутих результатів, які характеризу-ють стан об'єкта контролю. Система вимірювання по-винна відповідати тому виду діяльності, який контро-люють. Розрізняють фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір стосується розміру, форми, зовніш-нього вигляду об'єкта контролю. Основні одиниці — штуки, тонни, кілометри, гривні тощо. Динамічний вимір характеризує рівень використання ресурсів за якістю чи властивістю (наприклад, фондовіддача, ма-теріаломісткість, продуктивність). При вимірюванні важливо, щоб швидкість, повторюваність і точність контролю узгоджувалися з діяльністю, що підлягає контролю. Недотримання цієї вимоги призводить до зайвих витрат.

Передавання інформації — це процес надсилання отриманої у процесі вимірювання інформації особі, що приймає рішення. Інформацію слід передавати у той момент, коли це потрібно для прийняття рішення. Тому необхідно з'ясувати, кому передавати інформацію, у якій формі, з якою регулярністю і як швидко вона має надходити; як забезпечити її повноту і достовірність. Часто ці питання вирішують, застосовуючи комп'ютер-ні інформаційні технології.

Оцінювання інформації — це зіставлення фактич-них результатів зі стандартами і визначення ступеня їх досягнення. Передбачає обов'язкове з'ясування досто-вірності отриманої інформації особою, яка приймає рі-шення. Ця ланка у процесі контролю мусить бути чітко налагоджена, щоб уникнути прийняття неефективного рішення про коригування дій.

3. Прийняття рішень про коригування дій. Від пра-вильності дій на цьому етапі залежить ефективність функціонування організації. З огляду на це менеджер може обрати три лінії поведінки:

а) не втручатись у перебіг процесу (коли фактичні результати відповідають установленим стандартам);

б) коригувати дії, знайшовши причини, через які стандартів не досягнуто. Існує два види коригуючого впливу — ліквідація причин відхилення (якщо вони мо-жуть бути усунуті силами фірми) або ж пошуки кращих способів пристосування до нових зовнішніх умов (на-приклад, зниження обсягу продажу продукції свідчить або про закінчення життєвого циклу продукту, тому його необхідно знімати з виробництва, або ж про неефектив-ність тактики збуту, тому її слід змінити відповідно до нових тенденцій ринку);

в) переглянути стандарти, цілі, якщо вони нереаль-ні. Такі випадки найчастіше трапляються, коли керів-ник ідеалізує ділові та професійні якості своїх підлег-лих, занадто оптимістично оцінює ситуацію; за несподі-ваності зміни зовнішнього середовища в небажаному для організації напрямі (наприклад, скасування пільг, якими користувалась фірма). Часто зміна стандартів пов'язана зі зміною вимог споживачів до продукту, який випускає фірма.

Модель процесу контролю відображає не лише послідовність етапів контролювання, а і його двофункціональність:—

усунення відхилень і причин, що їх зумовлю-ють;—

підкріплення досягнутого успіху.

Отже, контроль є ефективним інструментом мене-джерів у забезпеченні реалізації вибраної стратегії.

6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОНТРОЛЮ. ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО- УПРАВЛІНСЬКОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ

Для того, щоб контроль міг виконати своє справжнє