1. Стратегічна спрямованість контролю

2. Орієнтація на результати

3. Відповідність справі

4. Своєчасність контролю

5. Гнучкість контролю

6. Простота контролю

7. Економічність контролю

На окремих промислових підприємствах і в об'єднаннях впроваджено і успішно функціонує універсальна автоматизована система контролю за виконанням і оцінкою якості роботи службовців (УАСКВ) на базі ЕОМ. Універсальна автоматизована система контролю виконання рішень (УАСКВ) являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, що визначають порядок видачі завдань підрозділам і працівникам підприємства, перевірки строків виконання і кількісної оцінки якості виконання цих завдань, автоматизованої переробки інформації, пов'язаної з контролем виконання і кількісної оцінки якості роботи колективів і окремих працівників, з їх моральним і матеріальним стимулюванням.

Технічною базою УАСКВ є центральний пункт системи (ЦПС), оснащений засобами прийому і передачі інформації, а також інформаційно-обчислювальний центр (ІВЦ) – у тій частині, яка обслуговує цю систему.

Функціонування УАСКВ здійснюється за такою схемою. Всі завдання, що підлягають контролю, передаються на Центральний пункт системи і після кодування пересилаються в Інформаційно-обчислювальний центр для введення в ЕОМ. Регулярно, до початку чергового місяця ЕОМ видає перелік завдань, які слід буде виконувати працівникам кожного підрозділу, а за 3 – 5 днів до закінчення строку виконання завдань ЕОМ видає нагадування. Виконавець повинен повідомити про виконану роботу свого керівника (куратора) і одночасно інформує про це ЦПС. При відсутності повідомлення про виконання завдання ЕОМ починає підліковувати дні запізнення, починаючи з дня, наступного після завершення встановленого строку виконання. На підставі інформації про строки виконання завдань і оцінки їх якості ЕОМ щоденно розраховує показники кількісної роботи виконавців. Використання сучасних комп'ютерних засобів для контролю виконання рішень дає значний соціально-економічний ефект: знижується кількість невиконаних завдань, кількість запізнень із строками виконання, зростає виконавча і трудова дисципліна в колективі.

7. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

Під системою контролю виробничих процесів в умовах розвитку ринкових відносин слід розуміти механізм контролю за такими елементами виробничо-господарської діяльності, як науковий пошук, проектування, розробка технологій, підготовка виробництва, основне виробництво, реалізація продукції та маркетинговий пошук. Система контролю виробничих процесів призначена для оцінки ефективності виконання всіх етапів циклу створення та реалізації продукції з метою забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому та світо-вому ринку. Основним завданням системи в умовах розвитку ринкових відносин є забезпечення такого рівня якості продукції, який задоволь-нятиме споживача, вимагатиме мінімальних витрат і даватиме змогу виконувати замовлення у встановлені терміни. Незважаючи на відмі-нності, якими характеризуються різні системи контролю виробничих процесів, усі вони мають спільні риси.

Вивчення досвіду показало, що процес забезпечення ефективності системи контролю виробничих процесів на підприємствах повинен складатися з п'ятьох етапів, а саме:—

встановлення заданого рівня якості, який відповідає вимогам споживача;—

створення умов для досягнення відповідного рівня якості (розробка технології, підготовка обладнання, придбання матеріалів, добір і навчання працівників, організація технічного контролю);—

налагодження виробничого процесу з мстою якісного виготов-лення виробів;—

ліквідації виявлених недоліків у якості продукції і виробничого процесу;—

забезпечення стабілізації досягнутого рівня якості продукції.

Система контролю виробничих процесів створюється на підприєм-ствах з метою здійснення єдиних, об'єктивних і ефективних методів підвищення ефективності виробництва. Ця система бере участь в управ-лінні виробництвом і тому належить до апарату управління.

Система контролю виробничих процесів повинна бути самостійним структурним підрозділом підприємства і очолюватися заступником директора з якості. Функціями системи є аналіз конструктивних, технологічних, виробничих та експлуатаційних дефектів, виявлення помилок у кресленнях, схемах, технічних умовах, технологічних картах й іншій технічній документації, контроль якості матеріалів, напівфаб-рикатів, комплектуючих виробів, які надходять на підприємство, перевірка їхньої відповідності вимогам документації, стеження за над-ходженням на виробництво тільки потрібних матеріалів і деталей, які пройшли контроль і випробування, контроль якості інструментів і осна-щення власного виробництва, які надходять в експлуатацію, а також інспектування стану оснащення і інструментів, які перебувають в експлуатації.

Система контролю виробничих процесів суттєво впливає на кін-цеві результати діяльності підприємства, за її допомогою органі-зовують забезпечення виготовлення якісної, конкурентоспроможної продукції.

ВИСНОВКИ

Контроль як завершальна стадія процесу управління безпосередньо впливає на ефективність здійснення інших управлінських функцій — плануван-ня, організування, мотивування. Так, навіть найкращі плани не будуть здійснені, якщо не забезпечити кон-троль за їх реалізацією. Ефективне функціонування ор-ганізаційної структури можливе лише за умови належ-ного контролю за роботою її підрозділів менеджерами вищої ланки. Нарешті, функція мотивації буде викону-ватися лише за умови відповідності розміру винагороди досягнутим результатам, для чого необхідно їх оцінити.

Контроль — елемент і чинник управління економічними суб'єктами, процесом, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відпо-відності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.

Функція контроль належить до тих обов'язків керівника, які не підлягають делегуванню. На практиці здійснюється контроль і третіми особами, тобто управ-лінцями, що спеціалізуються винятково на контролі. Во-ни вирішують, які види контролю необхідні фірмі, роз-робляють та впроваджують системи контролю і вжива-ють заходів, що ґрунтуються на отриманій інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 296 с.

2. Ансофф И. Стратегическое керування: Пер. с англ. -М.: Економіка, 1989

3. Веснин В.Р. Основы менеджменту. - М.: «Тріада,ЛТД», 1997

4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент, М.: Гардарика, 1998

5. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: Банки і біржі. ЮНИТИ, 1995

6. Глухів В.В. Основы менеджменту. - С._Петербург.: «Спец. література», 1995

7. Завадський Й.С. Менеджмент.—Т.1.—Видавництво 2-е.—К.: Україно-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998.— 542с.

8. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л. І. Федулової. - К.: Либідь, 2003. - 448 с.

9. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: