як вiд органiзацiї комунiкативного процесу, так i вiд стану аудиторiї, що сприймає повiдомлення. Перцепцiя у сферi комунiкацiї - процес, що тiсно пов’язаний iз розумiнням i бiльшою мiрою залежить вiд пам’ятi, перцептивного досвiду аудиторiї, її уваги. Це умiння реципiєнта зосередитися, взяти ту iнформацiю, яка йому потрiбна (селекцiя iнформацiї). Розумiння - певним чином органiзований процес включення сприйнятого факту чи фактiв у поняттєву систему адресата. Необхiдно зауважити, що сприймання серед дорослих становить близько 61% комунiкативної активностi. Разом iз тим цей процес відбувається дуже складно й неоднозначно. "По сутi будь-яка взаємодiя - це здатнiсть розумiти, що iншi кажуть... багато людей є поганими слухачами через погану силу концентрування уваги, егоцентризм або погану слухову пам’ять". Крiм цих психофiзiологiчних причин поганого розумiння можна видiлити принаймнi двi групи причин, пов’язанi з процесом сприймання i безпосередньо з процесом розумiння.
Серед причин, що порушують процес вiдчуття, а вiдтого i розумiння твору, можна назвати невдалу органiзацiю процесу сприймання: розiрванiсть у часi й просторi процесу сприймання; швидкий темп читання; далеке розташування теле- або радiоприймача; негативну соцiальну оцiнку диктора або ведучого, через їхнiй слабкий голос, нерозбiрливiсть вимови тощо; побiчнi перешкоди - гамiр, крик; поганий психофiзiологiчний стан адресата - втома, роздратованiсть тощо; перешкоди, пов’язанi з невдалим оформленням тексту: надмiрна кiлькiсть iлюстрацiй, погано побудований i розташований текст, правописнi помилки тощо.
Природною основою сприймання реципiєнта є синтетичнiсть цього процесу. Це означає, що робота, спрямована на "отримання" твору, є єдиною, внутрiшньо неподiльною. А це в свою чергу ускладнює процес розумiння i є причиною неадекватного розумiння твору. Синтетизм сприймання проявляється в тому, що реципiєнт вiдносно одночасно змушений сприймати твiр на рiзних рiвнях його побудови. Так, читання тексту за кілька спроб - спочатку, наприклад, сприйняти й зрозумiти образну систему, а потiм, з найменшим промiжком у часi, сприйняти й зрозумiти ідею твору, авторський задум, багаторазове читання на рівні одиниць тексту або елементів видання - є аналiтичним, фаховим читанням; воно спрямоване на якнайбiльш точне розумiння твору. Синтетичнiсть сприймання також означає й те, що процес сприймання природно включається в структуру єдиної предметної дiяльностi реципiєнта, а процес розумiння пiдпорядкований спiльним факторам дiяльностi.
До причин, що безпосередньо порушують процес пiзнавання й розумiння, належать також (1) специфiчна робота механiзму рецепцiї (розумiння) сприймача; (2) рiзний емоцiйний досвiд автора й реципiєнта; (3) рiзна дiяльнiсна основа продукування й розумiння твору.
(1) "Вважають,- пише Р.Г.Iванченко,- що читання - робота навiть для пересiчного читача, що має свої труднощi, зокрема труднiсть розумiння".
"Автор,- продовжує Р.Г.Iванченко,- орiєнтується на певного читача, на його смаки й уподобання, його iнтелектуальний рiвень. В мiру свого таланту та вмiння вiн органiзовує розмову з певною, iнодi наперед визначеною, категорiєю читачiв. Вiн спiлкується з цiлим прошарком людей, дiлиться з ними своїми думками i почуттями". Ця установка автора на сприймача певного iнтелектуального рiвня й певного соцiального прошарку є важливою установкою, оскiльки вона пов’язана безпосередньо з роботою рецептивного механiзму (пам’яттю, увагою, асоцiацiями, волею, рiвнем розвитку свiдомостi й мови, мислення тощо).
Процес розумiння порушує й неоднаковий асоцiативний механiзм реципiєнтiв, через що виникає неявна предикацiя, тобто побiчнi теми.
Причиною неадекватного розумiння й неадекватних читацьких реакцiй може бути неврахування соцiального емоцiйного досвiду аудиторiї. "Журналiстськi прийоми передачi почуттiв, думок, настроїв i переконань ефективнi, доки вони iзоморфнi (подiбнi, спiввiдноснi) способам мислення читача, розгортаються в формах, адекватних його власним уявленням, i не суперечать його досвiду". Якщо без достатньої авторської мудростi й аргументованостi про одiозну особу говорити гарнi слова, то автор лише вступить в соцiальний конфлiкт iз читачем i не матиме впливу на аудиторiю. Переконування "в лоб" - це не кращий журналiстський прийом. Ламати соцiальний емоцiйний стереотип треба поступово, розумно, обережно.
(3) Найбiльш прихованою для аналiзу причиною порушення розумiння твору є невiдповiднiсть мотивацiйно-цiльової сфери автора мотивацiйно-цiльовiй сферi читача. Для автора твiр завжди є засобом упливу на аудиторiю, для читача, глядача, слухача - матерiалом, на основi якого може бути прийняте рiшення. Для автора твiр є результатом мовної дiяльностi, продуктом його розумової працi; для читача - вiн стає лише сировинним промiжним матерiалом, що буде використаний пiд час продукування якогось предмета чи досягнення певної комунiкативної мети. I як засiб упливу, i як матерiал для прийняття певного рiшення журналiстський твiр завжди включений в систему мотивацiй, цiлей, смислiв i ними зумовлений. Тобто твiр завжди має дiяльнiсну змiстову структуру. Iдеальним варiантом є та ситуацiя, коли мотивацiйно-цiльова сфера читача збiгається з мотивацiйно-цiльовою сферою автора. Такий збiг буде запорукою адекватного розумiння твору читачем. Але часто читач шукає в творi те, що потрiбне йому, а не те, на що хотiв звернути увагу автор. Читач шукає у творi вiдповiдi на свої запитання, яких i не мiг передбачити автор. Все це створює основу для видiлення у творi певного змiсту як основного, який не був важливим для автора i не формував його головну тему. Безперечно, автор не може передбачити, в яку систему мотивiв, цiлей, смислiв буде включений читачем журналiстський твiр. Але автор повинен все-таки прогнозувати можливi реакцiї аудиторiї на твiр, подумки включаючи його в рiзнi мотивацiйно-цiльовi системи, з метою уникнути небажаних iнтерпретацiй змiсту читачем.
Ось така картина процесу сприймання й розуміння висловлювання. Усвідомлення цих процесів, спроба реципієнта розкласти цілісний процес перцепції твору на складники, організувати процес сприймання й розуміння твору поетапно, робить процес перцепції аналітичним процесом, а читача перетворює