Ефективна діяльність з управління соціально-економічними системами здійснюється за умови персональної загальної відповідальності за досягнення чітко сформу-льованої мети, що можливо лише у випадку поділу пра-ці в апараті управління та надання менеджерам усіх рівнів відповідних повноважень та прав для прийняття позитивних і негативних санкцій.

Відповідальність — це обов'язок того чи іншого чле-на колективу (керівника, фахівця чи іншого працівника) звітувати за виконання завдань чи операцій, які вхо-дять у його службові обов'язки. Відповідальність може бути загальною і частковою, а її конкретне вираження залежить від специфіки праці менеджера. Наприклад, коло обов'язків голови правління райспоживспілки охоп-лює види робіт і відповідальність, відмінну від видів робіт і відповідальності головного бухгалтера, началь-ника планово-економічного відділу або директора райкоопзаготпрому. Відповідальність залежить також від посади, яку обіймає менеджер. Чим вище менеджер в ієрархії управління, тим ближча його часткова відпо-відальність до загальної відповідальності за підприємст-во (організацію).

Відповідальність у принципі завжди персональна, хоча й може бути груповою. Так, групову відповідаль-ність за громадську та господарську діяльність спожив-чого товариства несе його правління, за торгове обслуго-вування пайовиків і населення— торговий відділ Проте не зважаючи на те, що в споживчій кооперації прий-няте колегіальне управління, слід намагатися встано-вити персональну відповідальність, пам'ятаючи істину: «якщо всі відповідають за все, то ніхто ні за що не від-повідає».

Складовою частиною менеджменту є також наявність цілей, які повинні досягатися наполегливою діяльністю. Цілі можуть встановлюватися самостійно або ззовні, вищою ланкою управління. Вони повинні бути зрозумі-лими, чітко сформульованими, такими, що можуть бути реально досягнутими та проконтрольованими. В іншому випадку йдеться лише про бажання чи наміри.

Взаємодія в процесі виробництва чи управління грун-тується на поділі праці і завдань між окремими праців-никами чи групами працівників. Механізмом, який по-єднує окремі частини розподіленої праці, є менеджмент, що означає у цьому розумінні координацію праці пра-цівників та їхніх груп.

Для того щоб управляти виробничим або іншим про-цесом, потрібно мати повноваження, тобто владу щось робити, розпоряджатися, користуватися певною свобо-дою дій. Повноваження виражаються у службовій ком-петенції менеджера і тісно пов'язані з відповідальністю, розглянутою вище. Для досягнення поставлених цілей менеджер повинен мати у своєму розпорядженні систе-му позитивних та негативних санкцій, які він може за-стосовувати до того чи іншого підпорядкованого йому співробітника. Санкції повинні грунтуватися на моти-вації поведінки підлеглого. Як правило, ефект досяга-ється при застосуванні позитивних санкцій — премію-вання, морального заохочення. На деяких працівників ефективно впливають негативні санкції — догана, осуд-ження, позбавлення премії. Отже, менеджмент — склад-не соціальне явище, яке являє собою специфічну діяль-ність певної категорії людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і багато в чому визначає ефективність цієї діяльності.

Процеси управління як особливий вид людської ді-яльності виникли і потреби забезпечити цілеспрямова-ність та погодженість роботи людей. Якщо окремий ре-місник сам управляє своєю працею, то колектив реміс-ників потребує майстра, тобто керівника, який здійснює функцію управління Отже, управління виникло з пот-реб координації і погодження розподіленої праці. Біль-шість вчених вважають, що в історичному плані управ-ління як діяльність виникло в період другого великого суспільного поділу праці — відокремлення ремесла від землеробства.

Па початкових етапах спільної діяльності людей, ко-ли ця праця була досить простою, вона здійснювалась спільно з виробничою діяльністю. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спе-ціалізації та кооперації праці виникла потреба виді-лення управління як специфічного виду трудової діяль-ності людини на виробництві — управлінської.

Вивчення історії розвитку людського суспільства свідчить, що уже в давнину були великі організації, які мали формальну структуру і відповідні рівні управлін-ня. Тільки завдяки існуванню таких організацій були побудовані споруди древніми інками, жителями Вавилону та Єгипту. Прикладом таких організацій може бути також імперія Олександра Македонського (пізніше — Римська імперія), які охоплювали величезні площі і об'єднували мільйони людей від Азії до Європи. Керів-ництво цими організаціями здійснювалося певними струк-турами, які включали імператора, його довірених осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків і наглядачів за роботою рабів на полях і в майстернях.

Форми і структури управління, які склалися в орга-нізаціях минулого, можна побачити і нині. Наприклад, організація сучасних армій побудована за принципами, які діяли ще в легіонах Стародавньою Риму, а територіальна структура управління вперше була застосована Олександром Македонським.

Серед сучасних структур є також такі, що зароди-лися сотні років тому назад, наприклад, структура уп-равління католицькою церквою, визначена засновника-ми християнства. Майже двадцять століть ця структура не змінюється, тоді як за цей період виникло безліч організацій і структур, що згинули у мороці минулого. З розвитком виробництва і економічних зв'язків у сус-пільстві управління ускладнювалося. Однак до початку двадцятого століття його функція лишалася досить уні-версальною. Управління виробництвом здійснювалося власником підприємства і невеликою групою його особ-ливо довірених людей.

Дещо в іншому напрямі розвивалося управління ви-робництвом у Сполучених Штатах Америки. В остан-ній чверті XIX ст. у цій країні зароджуються основи уп-равління, яке нині називається менеджментом.

Причини виникнення сучасного управління в Амери-ці можна пояснити так. Наприкінці XIX — на початку XX ст. США були практично єдиною країною, де під-приємницька діяльність людини не залежала від її по-ходження, національності, стану чи релігійної належ-ності. Мільйони емігрантів з Європи в пошуках кращої долі створити там величезний ринок робочої сили, па якому працелюбна і здібна людина могла досягти знач-ного успіху. Уряд Сполучених Штатів з самого початку їх оформлення в самостійну державу серйозно підтри-мував ідею освіти для всіх, хто