Стратегічне управління

Сутність та необхідність стратегічного управління.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище -організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього сере-довища: іншими організаціями, банками, організаціями, що на-лежать до соціально-політичних та економічних інституцій дер-жави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтри-мувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Концепції існування та розвитку організацій у зовнішньо-му середовищі використовують різні підходи та моделі, сфор-мовані на базі різних теорій управління. Ще на початку XX сторіччя у перших працях з менеджмен-ту зазначалось, що планування є інструментом, який допома-гає у прийнятті управлінських рішень. Його мета - забезпе-чення нововведень та змін в достатньому обсязі, щоб адекват-но реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Планування - необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації. Як загальна функ-ція управління, планування є процесом підготовки на перс-пективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бути зроб-лено.

Сучасне розуміння розвитку економіки, передбачення май-бутнього організації можна охарактеризувати чотирма основ-ними етапами. Залежно від розвитку ринку комерційній діяль-ності фірм відповідає певна теорія управління організацією.

Товарна орієнтація ринку характеризується прагненням до покращення якості товарів без серйозного врахуван-ня потреб, смаків, бажань покупців. Теорією управлін-ня фірмою за таких умов є бюджетний контроль, що базується на внесенні поправок в обсяг і структуру до-ходів - витрат виробництва та збуту залежно від поточ-ної ситуації на ринку. В основі концепції бюджетного контролю лежить уявлення про загальну незмінність ос-новних умов і закономірностей на ринку. Коректування діяльності здійснюється лише час від часу, якщо назрі-ла необхідність.

Збутова орієнтація характеризується забезпеченням ма-ксимізації збуту за допомогою реклами та інших методів впливу на покупця з метою примусити його здійснити покупку. При такій орієнтації використовується довго-строкове планування, що грунтується на уявленні про мо-жливість прогнозувати забезпечення довгострокового приросту основних показників діяльності фірми. Про-цес планування передбачав визначення довгострокових змін обсягу продаж, рівня витрат, продуктивності праці та інших показників згідно з набутим досвідом та існу-ючими тенденціями, що зберігатимуться досить трива-лий час. Довгострокове планування пристосовує вироб-ничу діяльність до змін на ринку, які мають відбитись на комерційній активності фірми на найближчі 2-10 років.

Ринкова орієнтація діяльності фірм передбачає відбір товарів найвищої якості, що користуються найбільшим попитом і забезпечують максимум продаж саме цих товарів. У таких випадках використовується стратегі-чне планування.

Стратегічне планування вносить суттєві корективи в мето-ди управління, відкидаючи можливість керування діяльністю фірми виходячи з екстраполяції минулих тенденцій. Виникає необхідність вносити стратегічні корективи в поставлені за-вдання згідно зі змінами на ринку і аж до можливості прогно-зування виходу на ринок інших товарів. Ця управлінська кон-цепція робить акцент на умови ринку, особливо на умови кон-куренції та збуту, як на критерій управління. Ця концепція вже наближається до маркетингу, але в ній ринкові умови врахову-ються лише як фактори випадкових відхилень від виробленої стратегії, а стратегічний план прилаштовується до таких змін, але не передбачає заходів, що спроможні активно впливати на ситуацію ринку.

Періодичне коригування запланованої стратегії не може ви-рішити завдання відповідно до умов ринку виробничо-збутової діяльності фірми. Провідні сучасні фірми використовують систему стратегіч-ного управління, яка лежить в основі концепції маркетингу. Маркетинг розуміють як цілісну систему організації та управ-ління діяльністю підприємством, яка забезпечує максимальний збут її продукції, досягнення значної активності виробничої діяльності та розширення ролі ринку. Суть маркетингу можна сформулювати так: «Виробляти те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцю те, що вироблено». Основна мета маркетингу конкретної організації (фірми) - за-безпечення максимальної рентабельності її функціонування, що може бути досягнуто лише в разі відповідності продукції фірми ринковим вимогам.

Залежно від умов комерційної діяльності кожна фірма ви-користовує відповідну теорію управління. Найпрогресивнішою є теорія стратегічного управління. Світова практика бізнесу показує, що більшість організа-цій, які досягли значних результатів в бізнесі, завдячує саме впровадженню системи стратегічного управління.

Будь-яка модель управління організацією базується на відповідній концепції. Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування ор-ганізації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впли-ву зовнішнього середовища на розвиток організації.

Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовні-шнього та внутрішнього середовища - необхідний елемент визначення місії та цілей організації. Стратегії в цьому випад-ку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успіш-ної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб організація функціонувала відповідно до вибраної концепції управління.

Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) орга-нізації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та ре-алізації системи стратегій («стратегічного набору»). Концепція стратегічного управління лежить в основі стра-тегічного мислення і знаходить вираз у характерних рисах її застосування .

Характерні риси системи стратегічного управління певної організації залежать від взаємодії таких чинників:

галузевої приналежності;

розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);

типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та

кооперації;

характерних рис виробничого потенціалу;

наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;

рівня управління;

рівня кваліфікації персоналу тощо.

Переваги стратегічного підходу до управління

Різні підходи до побудови системи стратегічного управ-ління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств. Американський фа-хівець І. Ансофф, наприклад, розглядає такі варіанти побу-дови стратегічного управління: «управління за допомогою вибору стратегічних позицій», «управління ранжируванням