Реалізація концепції стратегічного управління організаці-єю можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнто-ваною. Стратегічно орієнтована організація - це така організація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосову-ється система стратегічного планування, що дає змогу розроб-ляти та використовувати інтегровану систему стратегічних пла-нів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досяг-ненню поставлених стратегічних цілей.

До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять:

Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, атакож факторів «невизначеності майбут-нього».

Можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрі-шні) фактори, що формують зміни, зосередитись на ви-вченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

Можливість отримати необхідну базу для прийняття стра-тегічних і тактичних рішень.

Полегшити роботу по забезпеченню довго- та коротко-строкової ефективності та прибутковості.

Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставлени-ми цілями, конкретизованими у вигляді планових за-вдань.

Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

Забезпечення динамічності змін через прискорення прак-тичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

Створення виробничого потенціалу та системи зовніш-ніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають мож-ливість досягти майбутніх цілей.

Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концеп-ції та формування системи стратегічного управління.

Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну си-туацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, без-ліч нових директивних рішень і законодавчих актів, танучі вну-трішні ресурси і зростання агресивності зовнішнього середови-ща, особливо у фінансовій сфері. В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосовуванню в практику підприємств Ідей і технологій стратегічного управління розвитком.

Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теорети-чних засад стратегічного управління. Закордонні конкуренти використовують ті ж самі фундаментальні методи і підходи, що й українські керівники, але, навідміну від українських, до-сягають більших успіхів за рахунок ретельності, дисципліно-ваності, з якою вони розробляють і реалізують стратегії.

Перевагами стратегічного мислення, що має першорядне значення, і усвідомленого стратегічного управління (протиле-жність вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності) є:

забезпечення спрямованості всієї організації на ключо-вий аспект стратегії: «що ми намагаємося робити і чого домагаємося?»;

необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з'являються, нові можливості і загрозливі тенденції;

можливість для менеджерів оцінювати альтернативні ва-ріанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрун-товані і високоефективні проекти;

можливість об'єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов'язаних зі стратегією;

створення середовища, що сприяє активному керівницт-ву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

П'ята перевага, що полягає в заохоченні активного управ-ління, а не в простому реагуванні на зовнішні чинники, приво-дить до того, що новаторські стратегії можуть стати ключем до поліпшення результатів діяльності компанії в довгостроко-вому плані. З історії бізнесу відомо, що високих результатів домагалися звичайно компанії Ініціативніші, а не ті, які прос-то реагували на умови, що змінилися, або захищалися. Дося-гаючи успіху, компанії роблять стратегічні наступи для забез-печення своєї конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти фінансових успіхів.

Щоб визначити стратегію, необхідно вивчити внутрішній стан фірми і зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи поло-ження своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію, що сприятиме до-сягненню намічених цілей і фінансових результатів. Чому? То-му що неправильна оцінка ситуації підвищує ризик невірної розробки стратегічних дій.

Стратегія компанії, як правило, складається з:

1) продуманих цілеспрямованих дій;

2) реакції на непередбачений розвиток подій і на конкурен-тну боротьбу, що посилюється.

Обставини постійно змінюються, будь то важливе відкрит-тя в області технології, успішне забезпечення конкурентом ри-нку новим товаром, нова державна регламентація і політика, розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі тощо. Завжди залишається певна міра невпевненості у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і слідувати цим наміченим маршрутом, не вносячи змін.

Далекоглядний розробник стратегії більше орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем фірми. Добре продумана стратегія зазвичай живе кілька років, ви-магаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов.

2. Сутність досконалої, монополістичної та олігополістичної конкуренції.

Конкуренція (від лат. сoncurere - зіштовхуюсь) - економіч-ний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підпри-ємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кра-щих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різно-манітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама про-дукція є знаряддям конкурентної боротьби.

Економісти розрізняють чотири види конкуренції (або конкурентні структури):

> чиста (або досконала) конкуренція;

> олігополія;

> монополістична (або недосконала) конкуренція;

> монополія.

Чиста (або досконала) конкуренція відзначається присут-ністю на ринку великої групи продавців, які протистоять вели-кій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достат-ньої сили, щоб вплинути на ціни. Товари мають чітко визначе-ні характеристики, повністю взаємозамінні і продаються за ці-нами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Така ситуація зустрічається на промислових ринках уніфіко-ваних товарів типу сировинних харчових продуктів і мінераль-ної сировини, а також металів. Ринки такого типу звичайно є організованими, як, наприклад, Лондонська біржа металів.

За чистої конкуренції детермінантою є гра попиту та про-позиції. Для фірми важливими змінними є ціна та пропонова-на кількість. Функція попиту описується при цьому оберне-ною залежністю типу:

P = f ( 1 / Q ), де P - ціна ринку (залежна змінна), Q - кількість товару (незалежна змінна).

Єдина короткострокова для фірми лінія поведінки з метою поліпшення