З викладеного можна зробити висновок, що результати діяльності ринкового механізму є ефективними завдяки певному порядку, який діє в економічній системі. Адам Сміт довів, що подібний порядок встановлюється згідно з принципом «невидимої руки». Сутність ос-таннього полягає в тому, що кожна особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої — досягти найбільшої виго-ди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспіль-ством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну кон-куренцію шкідливим.

Історія спростувала таку категоричність, довівши, що «невидима рука» призводить і до нераціональних витрат, неефективного веден-ня економіки, соціальних суперечностей.

Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринко-вого механізму небезмежні.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ

Для того щоб була побудована ринкова економіка, функціо-нував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:*

наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридичне незалежними, можуть вступати у рівноправні парт-нерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різноманітних форм власності — індивідуальної, при-ватної, акціонерної, державної, кооперативної, змішаної;*

еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою еконо-| мічної допомоги, пільг не визнає;*

конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можли-вість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців зас-тосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим змен-шенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;*

вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;*

реальна інформація про ринок у його суб'єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об'єктивною категорією. Проте суспільство, в тому числі держава, можуть ство-рити сприятливі умови для його відтворення. Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються рин-кові відносини.

СТРУКТУРА РИНКУ

Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без гли-бокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним явищем економіч-ного життя (рис. 2).

2. КОНКУРЕНЦІЯ І РИНОК

Здобувши державну незалежність, Україна розв’язує важливі завдання - формування культурного, політичного, наукового життя. Але надзвичайно важливе завдання є створення економіки, спроможної забезпечити гідне життя народові. Тому Україна здійснює перехід до ринкової економіки. В процесі цього переходу відбуваються глибокі зміни в різних сферах економічного життя. Однією з найвагоміших змін є те, що конкуренцію в роки незалежності почали розглядати, як важливий інструмент мікроекономічного аналізу.

Конкуренція - це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму - боротьба між капіталістами за одержання найвищого прибутку. Конкуренція пов’язана з анархією виробництва і є характерною для всіх ступенів розвитку капіталізму. В епоху домонополістичного капіталізму панувала вільна конкуренція роздрібнених і порівняно невеликих підприємств. З переходу капіталізму в стадію імперіалізму вільна конкуренція змінюється пануванням монополій, що не усуває конкуренції, а загострює її. Запекла конкурентна боротьба між монополістичними об’єднаннями та середині їх, між монополіями і монополістичними підприємствами, а також між державами за ринки збуту та джерела сировини, за сфери прикладання капіталу.

В радянському Союзі не приділяли належної уваги конкуренції, бо вона була зайвою. Існував один власник - держава, від імені якої виступала КПУ. Щоб утворити якийсь розвиток спробували замінити конкуренцію на соціалістичні змагання. Суть якого полягає в широкому розгортанні творчої активності та ініціативи трудівників; одна з рушійних сил зростання продуктивної праці. Переможці цих змагань були винагородженні.

Сьогодні ситуація є зовсім іншою і конкуренцію розглядають, як принцип ринкової економіки; як ідеал ринкової структури. Теорія конкуренції посідає особливе місце в мікроекономічному аналізі.

Повніше досконала конкуренція розглядається у публікаціях західних економістів. До найвідоміших спеціалістів з даної проблематики можна віднести: Семюелсона П. А., Долана Є, Макконнелла К., Брю С., Котлера Ф., Піндайка Р., Фішера С.

Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво. Економічний словник /за ред. П.І. Багрія, С.І. Дорогунцова. - К.: ГРУРЕ, 1973. - ст. 247. Існує безліч визначень конкуренції, деякі з них:

Можна зробити поспішний висновок, що конкуренція - це зло, але це не так. За Адамом Смітом, конкуренція - втихомирює егоїзм і регулює ціни, кількість. Адам Смит - соврэменник. За рубежом, 1997р. С. 8.

Конкуренція має свої позитиви і негативи. До плюсів можна віднести те, що конкуренція - є двигуном економічного прогресу, є знаряддям інноваційного прогресу, знижує витрати на одиницю продукції, підбирає життєздатні фірми. До мінусів можна віднести те, що конкуренція - призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, призводить до хижацького використання ресурсів, інколи переростає у недобросовісну конкуренцію.

Економісти виділяють чотири основні ситуації на ринку:

1) досконала конкуренція,

2) досконала монополія,

3) монополістична конкуренція,

4) олігополія.

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку,