Теорія адміністративного менеджменту. Класична школа менеджменту пов'язана з А. Файолем. Суть її у поглибленні розробки управлінської діяльності, виділенні функцій (технічних, комерційних, фінансових, страхових, облікових, адміністративних) типових для всіх підприємств. Значна роль належить адміністративній діяльності. Послідовником А. Файола вважали Дж. Муні, А. Рейлі, Ц. Бернарда та інших учених, які розвинули і конкретизували це вчення.

Теорія людських відносин. Е. Мейо стверджує, що, крім 1 економічних інтересів, спонукальними мотивами діяльності людей є задоволення їх соціальних і психологічних потреб.

І Біхевіористська школа - школа наук про поведінку А. Маслоу. її прихильники намагалися надати допомогу працівникові в І усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі і праці. Основна його заслуга - це залежність результатів праці від ! правильно підібраних прийомів управління міжособистісними .; стосунками. Серед учених, котрі досліджували цей напрям, слід і відзначити роботи М.Фолетт (1868-1933), яка розробила теорію І лідерства.

і Сучасні концепції менеджменту:

1. Прецесійний підхід - розглядає менеджмент як процес, що і складається з безперервних економічних дій, функцій управління.

2. Системний підхід базується на теорії, яку розробили Д. Марг,

Г.Саймон. Розроблений ними підхід до управління дає змогу уникнути

L. ситуацій, коли рішення в одній сфері переростає в проблему для іншої.

3. Ситуаційний підхід передбачає залежність придатності різних методів управління від ситуації, кейсів. Це скоріше спосіб мислення, ніж набір конкретних дій, який допомагає майбутнім менеджерам швидко вирішувати проблеми. Найбільш досконалими є теорії адаптації глобальної стратегії і управління за результатами, створена фінськими фахівцями.

ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Цілі менеджменту - досягнення високої прибутковості підприємства (фірми) за рахунок раціональної організації його діяльності, ефективного використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Цілі додають сутність управлінській діяльності, роблять її усвідомленою та цілеспрямованою. Вони визначають зміст основних видів (функцій) управлінської діяльності, вибір методів управління, структуру управління, добір і розстановку персоналу. Цілі - це бажані результати, яких передбачають досягти.

Цілі відіграють об'єднуючу, стимулюючу, мобілізуючу та контролюючу роль в організації.

Класифікація цілей:

* за змістом (економічні, соціальні, морально-етичні, науково-технічні);

* за рівнями управління (народногосподарські, територіальні, підприємств, підрозділів, окремих працівників);

* за термінами реалізації (довгострокові, короткострокові);за етапами реалізації (кінцеві, проміжні);

* за ступенем охоплення системи (загальні, часткові).

Принципи менеджменту (від лат. "principiun" - початок, основа) сукупність основних правил, положень, керівних ідей, орієнтирів, якими повинні керуватися органи і працівники управління у своїй діяльності. Вони діляться на загальні і спеціальні.

Загальні принципи менеджменту:

1. Єдність демократизму і доцільного економічного централізму. Працівники підприємства вільно вибирають форми власності і господарювання з урахуванням економічної політики держави, запитів ринку, можливостей максимального задоволення потреб працюючих. Держава централізовано визначає політику ціноутворення, оподаткування, розробляє валютну, банківську, митну систему;

2. Досягнення високої економічної ефективності управління. Ефективність досягається за рахунок НТП, економії витрат, раціонального використання ресурсів, умілого використання економічних важелів тощо;

3. Стимулювання. Основним джерелом соціальної активності людей, стимулом до праці є життєві потреби та інтереси. Застосовуються матеріальні (госпрозрахунок, орендна оплата праці) і моральні стимули (похвала, оголошення, подяка, нагородження орденами, медалями тощо);

4. Єдиноначальність і колегіальність. Єдиноначальність означає підпорядкованість у трудовому процесі всіх працівників одній особі -керівнику. Але управління в асоціаціях, акціонерних товариствах і об'єднаннях носить колегіальний характер. Тому єдиноначальність повинна вміло сполучатися з колегіальністю;

5. Науковість - це повне використання досягнень науки, техніки і досвіду в сфері менеджменту.

Спеціальні принципи менеджменту:

1. Розроблення чітких цілей (стратегічних, тактичних, оператив-них);

2. Орієнтація на об'єктивні економічні закони, загальнолюдські _ цінності, моральність, економічність діяльності;

3. Пріоритет споживача (надійне, швидке, зручне обслугову-вання), висока якість продукції і доступні ціни;

4. Високі стандарти діяльності, відповідальність за кінцевий результат роботи, вирішення актуальних проблем новими методами;

5. Орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторс-тво й ентузіазм персоналу;

6. Децентралізація управління, делегування повноважень, впро-вадження підприємницького стилю роботи із урахуванням змін у тенденціях розвитку ринку;

7. Розроблення простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з діловим процесом, сучасне коригування стратегії, тактики і практичних дій;

8. Постійне навчання кадрів, підвищення їхнього професіо-налізму, формування нового мислення в розрахунку на швидкі зміни в масштабі та характері діяльності;

9. Ототожнення співробітництва з підприємством, його інтере-сами і принципами, виховання почуття співучасника в успіхах і невдачах;

10. Відмова від надмірного адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на загальних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, можливій вигоді, взаємодії, а не на владі та підпорядкованості.

Слово метод (від грец. methodos) означає спосіб пізнання, дії, порядок дослідження, прийом.

Методи управління - це система способів і прийомів здійснення управлінської діяльності для дослідження поставленої цілі або рішення конкретних завдань. Вони є організаційним аргументом у реалізації цілей, принципів і функцій управління.

Методи управління слід відрізняти від методів керівництва або методів роботи керівника, які є способами впливу конкретного працівника управління.

За змістом методи управління діляться на три групи:*

адміністративні (організаційно-розпорядчі),*

економічні,

* соціально-психологічні. ; *

Залежно від характеру впливу розрізняють методи: *

прямого впливу (адміністративні),*

непрямого (соціально-психологічні і частина економічних).

Залежно від рівня впливу виділяють такі методи, що діють на рівні країни, області, району, підприємства, виробничого підрозділу.

За тривалістю методи бувають: нт*

довгострокові,*

середньострокові, *

короткострокові.

Адміністративні методи управління - це сукупність способів і і прийомів організаційного та розпорядчого впливу на підставі субординаційної підпорядкованості працівників, реалізації влади,*

дотримання дисципліни й відповідальності.

Адміністративні методи управління організаційного впливу:*

регламентування (закони України, статути підприємств, посадові інструкції тощо);*

нормування - положення про